ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2006 р. | № 10/356-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.–головуючого, |
Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Закритого акціонерного товариства “АТ Каргілл”, м. Київ |
на постанову | Запорізького апеляційного господарського суду від 24.03.2006р. |
у справі | господарського суду Херсонської області |
за позовом | Закритого акціонерного товариства “АТ Каргілл”, м. Київ |
до | Відкритого акціонерного товариства “Бериславський елеватор”, м. Берислав |
про | стягнення суми |
за участю | Запорізької обласної Державної хлібної інспекції |
за участю представників:
позивача: Марухевич В.Є. –дов. від 03.06.2005р. №2005/39
відповідача: Сердюк Е.А. –дов. від 19.05.2006р. №165
учасника: не з’явився
ВСТАНОВИВ:
ЗАТ “АТ Каргілл” звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з ВАТ “Бериславський елеватор” 155281, 46 грн. збитків, пов’язаних з неналежним виконанням останнім договору складського зберігання зерна.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.12.2005р. залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.03.2006р. у даній справі в задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані недоведеністю наявності в діях відповідача складу правопорушення у сфері господарювання.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у даній справі ЗАТ “АТ Каргілл” звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи скаргу тим, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, а саме ст. 43, п.4 ч.1 ст.104 ГПК України, ст. 218 ГК України, п.2 ст. 623 ЦК України.
У відзиві на касаційну скаргу ВАТ “Бериславський елеватор” просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Запорізька обласна Державна хлібна інспекція не реалізувала процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити враховуючи наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.07.2005р. сторони уклали договір складського зберігання зерна №5-зб (Договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язався передати зерно, а відповідач зобов’язався прийняти його на зберігання на умовах, визначених цим договором.
28.07. 2005р. відповідач прийняв на зберігання від позивача пшеницю 4-го класу врожаю 2005р. у кількості 2500 тн, що посвідчується складською квитанцією №126 та №127.
Відповідно до п.10.1 договору сторони погодили, що відвантаження зерна продовольчої групи проводиться в присутності уповноваженого представника хлібної інспекції, виклик якого здійснюється позивачем.
Зерно вважається переданим зерновим складом і прийнятим поклажодавцем, обов’язковість присутності представника якого договором не встановлено ( п.10.2 договору ): по кількості –відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у товаро-транспортній, товарній накладній; по якості –відповідно до якості, зазначеної в товарно-транспортній накладній, товарній накладній, картці аналізу зерна ВТЛ Зернового складу чи сертифікаті якості Зернового складу /п.10.3 договору/.
Листом від 08.09.2005р. позивач звернувся до відповідача з вимогою провести відвантаження пшениці 4-го класу в кількості 2500 тн. із завантаженням 10.09.2005р. на що останній наказом №174 від 10.09.2005р. розпорядився на відвантаження позивачу пшениці 4-ого класу в кількості 2495тн.
Матеріали справи свідчать, що при відвантаженні зерна на ВАТ “Бориславський елеватор” були присутні представники Херсонської торгово-промислової палати та представник Державної хлібної інспекції в м. Херсоні /далі - ДХІ у м. Херсоні/, а також інженер-технолог зберігача та комерційного агента. Будь яких зауважень від ДХІ у м. Херсоні на дії ВАТ “Бориславський елеватор” під час відвантаження, відбору проб зерна та його аналізу не поступало.
Згідно вимог ст.525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.
У відповідності до умов Договору за результатами відвантаження та аналізу проб зерна лабораторією відповідача були складені картки аналізу зерна від 09.10.2005р. №75/563 та від 16.10.2005р. №85/581, товарно-транспортні накладні №482638 від 09.10.2005р. на 1 300 тн пшениці 4 класу, №482639 від 09.10.2005р. на 2 тн 520 кг пшениці 4 класу та №482645 від 16.10.2005р. на 1190 тн 880 кг пшениці 4 класу.
З огляду на це, висновки апеляційного господарського про належне виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором та відсутність підстав для застосування до нього господарських санкцій за ст. 217 ГК України, колегія вважає правильними, оскільки передбачені ст. 218 ГК України ознаки господарського правопорушення в діях відповідача відсутні, так як на адресу ЗАТ “АТ Каргілл” повернуто зі зберігання пшеницю в кількості 2 495 тн саме 4-го класу, а не будь якого іншого, що підтверджується наявними у справі доказами не спростованими позивачем.
Отже, місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким попередні суди дали належну оцінку, правом переоцінки яких касаційна інстанція не наділена.
Порушень судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу обов’язків доказування, належності й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, судова колегія не вбачає, а доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права вважає такими, що по суті зводяться до оспорювання висновку суду стосовно та намагань позивача надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 1117 ГПК України, а тому до уваги не приймає.
Зважаючи на викладене, колегія вважає судові рішення такими, що відповідають чинному законодавству України та обставинам справи, отже і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суду України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24.03.2006р. у справі №10/356-05 залишити без змін.
Головуючий суддя В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко