Судове рішення #26196529


Справа №1-7/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Замченко

Номер провадження 11/1890/576/12 Суддя-доповідач - Яременко

Категорія - 4



УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


16 жовтня 2012 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:


головуючого-судді - Яременко Г. М.,

суддів - Крамаренка В. І., Олійника В. Б.,

з участю прокурора - Думал С.М.,

засудженого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,


розглянувши кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Білопільського районного суду Сумської області від 17 лютого 2012 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Суми, мешканець АДРЕСА_2 раніше судимий:

- 02.04.2004 року Білопільським районним судом Сумської області за ч.1 ст.296, ст.75 КК України до 2 років обмеження волі з іспитовим строком 1 рік;

- 28.01.2005 року Сумським районним судом Сумської області за ч.2 ст.189, ст.71 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі, звільнений 19.04.2007 року умовно-достроково на 10 місяців 21 день;

17.11.2009 року Білопільським районним судом Сумської області за ч.1 ст.296 КК України до 2 місяців арешту,

засуджений:

за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді одного року позбавлення волі;

за ч.2 ст.121 КК України до покарання у виді семи років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за ч.1 ст.185 КК України, більш суворим за вироком Сумського районного суду Сумської області від 28.01.2005 року, визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк три роки три місяці, яке вважається відбутим.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів до призначеного покарання за ч.2 ст.121 КК України шляхом повного складання, приєднано покарання у виді двох місяців арешту, призначене вироком Білопільського районного суду Сумської області від 17.11.2009 року та остаточно призначено ОСОБА_2 до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк сім років два місяці, зарахувавши у строк відбування призначеного покарання два місяці арешту, відбутого за вироком Білопільського районного суду Сумської області від 17.11.2009 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави в особі НДЕКЦ ГУМВС України в Сумській області 271 грн.34 коп.

Вирішено долю речових доказів, -


ВСТАНОВИЛА:


Відповідно до вироку Білопільського районного суду Сумської області від 17 лютого 2012 року, ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що він 09 січня 2004 року приблизно о 22 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з корисливих мотивів, таємно викрав з квартири ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1, два м`яких крісла та баян марки «Кремінне», вартістю 380 грн.

Крім того, 27 жовтня 2009 року приблизно о 18 годині ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, поблизу магазина «Надія» в с. Куянівка Білопільського району, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, що переросли в бійку, він умисно наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_5, від якого останній впав на землю. Після цього ОСОБА_2 умисно наніс ОСОБА_5 удари ногою в область грудної клітини та голови, спричинивши тим самим останньому тілесні ушкодження у вигляді крововиливів під тверду та м»яку оболонки, забиття головного мозку, крововиливів у м»які тканини потилиці справа, прямого перелому 1V ребра зліва по задньо-пахвинній лінії, синця під правим оком, внаслідок чого наступила смерть останнього.

У поданій апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції вважає що, вирок не відповідає тяжкості, характеру і ступеню суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок м`якості призначеного покарання і просить вирок суду скасувати і постановити свій вирок, призначивши ОСОБА_2 остаточне покарання у виді дев`яти років двох місяців позбавлення волі. Свої вимоги мотивує тим, що засуджений скоїв тяжкий злочин, вину у скоєному не визнав. Суд не надав належної правової оцінки ступеню тяжкості вчинених злочинів, характеру суспільної небезпечності і обставинам вчиненого засудженим злочину.

У поданій апеляції захисник ОСОБА_3 вважає, що кримінальна справа в частині обвинувачення і засудження ОСОБА_2 за ч.2 ст.121 КК України сфабрикована органами досудового слідства, і просить справедливо її розглянути і знайти в ній істинну правду. Своє прохання мотивує тим, що його син 27.10.2009 року в момент вчинення злочину перебував з ОСОБА_6 в м. Білопілля. Свідки під час досудового слідства давали покази під тиском, а в судових засіданнях вони пояснили, що ніякої бійки не було. Вважає, що працівники міліції 1.11.2009 року незаконно затримали сина і явка з повинною та первинні покази сина здобуті з застосуванням насильства. Вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги покази свідків, які давали покази на користь ОСОБА_2

У поданій апеляції і доповненнях до неї засуджений ОСОБА_2 не оспорюючи свою вину в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, просить скасувати вирок в частині обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України і направити справу на додаткове досудове розслідування в зв»язку з порушенням кримінально-процесуального закону, оскільки цей злочин він не вчиняв, явку з повинною і первинні покази він писав під фізичним і психологічним примусом співробітників міліції і змушений був обмовити себе у вчиненні злочину. В судовому засіданні свідки не підтвердили нанесення ним ОСОБА_5 тілесних ушкоджень. Вважає, що судом безпідставно не були взяті до уваги показання свідків, які підтвердили його непричетність до даного злочину, та його перебування в той момент в іншому місці, на яких в ході досудового слідства по справі з боку працівників міліції застосовувався тиск. При розслідуванні даної справи і в судовому засіданні не були допитані всі свідки, в судовому засіданні не досліджені всі матеріали справи, слідчий не виконав всі вказівки прокурора по даній кримінальній справі. Крім того, засуджений посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи та зміст поданих апеляцій, міркування прокурора Думал С.М., про наявність підстав для задоволення апеляції прокурора та відсутність підстав для задоволення апеляцій засудженого і захисника, пояснення засудженого ОСОБА_2 і його захисника ОСОБА_3, які свої апеляції підтримали, колегія суддів провівши судові дебати та заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, вважає, що подані апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_2, не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні ним злочинів за обставин, викладених у вироку, відповідають обставинам кримінальної справи й підтверджені дослідженими в судовому засіданні та оціненими судом доказами. Ці докази є достовірні, допустимі і достатні.

Свою вину у скоєнні крадіжки ОСОБА_2 визнав повністю і в поданій ним апеляції не оспорює.

Доводи апеляції засудженого про його непричетність до заподіяння потерпілому ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень від яких настала смерть останнього та про те, що в цей час 27 жовтня 2009 року він знаходився в м. Білопілля Сумської області, належним чином перевірені та проаналізовані судом першої інстанції і у вироку суд навів докази, якими спростовуються доводи засудженого ОСОБА_2

Так, суд обґрунтовано поклав в основу вироку показання ОСОБА_2 як підозрюваного від 06 листопада 2009 року (т.2 а.с. 135-136), протокол явки з повинною ОСОБА_2 від 03 листопада 2009 року (т.1. а.с. 32), де останній вказав про обставини заподіяння ним ОСОБА_5 тілесних ушкоджень 27 жовтня 2009 року біля 18 год. поблизу магазину «Надія» в с. Куянівка Білопільського району. Також суд обґрунтовано поклав в основу вироку протокол відтворення обстановки та обставин події з використанням відеозйомки від 06 листопада 2009 року, яким підтверджується, що ОСОБА_2 під час проведення цієї слідчої дії добровільно вказав на час, місце вчинення злочину, а також на обставини, за яких він спричинив ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження, чим проявив свою винну обізнаність ( т.1 а.с. 224-231).

Колегія суддів вважає, що доводи апеляції засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 про те, що вказані докази по справі є недопустимим, оскільки вони отримані органами досудового слідства з порушенням вимог кримінально - процесуального закону, що ОСОБА_2 визнав себе винним в заподіянні тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 від яких останній помер, під примусом та після побиття його працівниками міліції, є безпідставними, оскільки ця обставина була перевірена в установленому законом порядку, на підставі відповідної заяви ОСОБА_2, а за результатами перевірки прокурором Білопільського району Сумської області винесено постанову від 22 лютого 2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції Білопільського РВ ГУМВС України в Сумській області за відсутністю в їх діях складу злочину передбаченого ст.ст.364,365,373 КК України, оскільки матеріали зазначеної перевірки спростовують заяву ОСОБА_2 про застосування до нього працівниками міліції заходів фізичного примусу. Ця постанова не була оскаржена, а відповідно вона вступила в законну силу(т.2 а. с. 118 - 121 ). Крім цього судом вказані обставини також перевірялись в судовому засідання при допиті працівників міліції ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, судово-медичного експерта ОСОБА_12, експерта-криміналіста ОСОБА_13, які підтвердили, що ОСОБА_2 під час вказаних слідчих дій добровільно, розповів про обставини спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5, ніякого тиску з боку працівників міліції не було.

Крім того, ОСОБА_2 в судовому засіданні визнав, що слідчий Максюта І.С. під час досудового слідства тиску на нього не чинив.

Оскільки в ході досудового слідства та судового слідства у справі не було встановлено, що протокол явки з повинною ОСОБА_2, протокол допиту його як підозрюваного від 06 листопада 2009 року, відтворення обстановки і обставин події з ОСОБА_2 від 06.11.2009 року, в яких він вказував про побиття ним 27 жовтня 2009 року потерпілого ОСОБА_5, здобуті з порушенням закону, то колегія суддів приходить до висновку, що підстав вважати ці докази - недопустимими доказами по справі, не має.

Колегія суддів вважає, що суд на законних підставах поклав протокол явки з повинною ОСОБА_2, протокол допиту його як підозрюваного від 06 листопада 2009 року, відтворення обстановки і обставин події з ОСОБА_2 від 06.11.2009 року, в основу свого висновку про його винуватість у вчинені злочину, ще й з тих підстав, що повідомлені у них обставини знайшли своє підтвердження при дослідженні судом і інших доказів по справі.

Так, з показів свідка ОСОБА_14, даних ним під час допиту як свідка від 06 листопада 2009 року та відтворення обстановки та обставин події від 06 листопада 2009 року та 07 листопада 2009 року, досліджених в судовому засіданні і покладених в основу вироку, судом було встановлено, що 27 жовтня 2009 року біля 16 год. він прийшов до ОСОБА_2 і пішли в центр с. Куянівка вжити спиртне, де поблизу магазину «Надія» ОСОБА_2 в ході сварки з ОСОБА_5 наніс останньому удар кулаком в обличчя, від якого той впав. Потім ОСОБА_2 вдарив ногою ОСОБА_15 по тулубу та в область потилиці ( т.1 а. с. 98-103, 207-213,214-223).

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 138-А від 02 грудня 2009 року причиною смерті ОСОБА_5 є поєднана тупа травма голови та грудної клітки, що супроводжувалась крововиливами під тверду та м»яку оболонки, забиття головного мозку, переломом 1V ребра зліва та ускладнилася набряком головного мозку. Пошкодження у вигляді травми голови, крововиливи під тверду та м»яку мозкові оболонки, забиття головного мозку мають ознаки тяжких та знаходяться в прямому причинному зв»язку з настанням смерті потерпілого. Тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_5 відповідають строку та обставинам вказаним у постанові. Виявлені у ОСОБА_5 тілесні ушкодження утворилися від нанесення йому ударів ногами. (т.2 а.с. 3-6)

Відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи № 27 від 03 лютого 2010 року механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_5 відповідає механізму їх спричинення, вказаному свідком ОСОБА_14 (т.2 а.с. 14)

З висновку додаткової судово-медичної експертизи № 28 від 03 березня 2010 року вбачається, що механізм спричинення тілесних ушкоджень, виявлених при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_5 співпадає з механізмом нанесення продемонстрованим підозрюваним ОСОБА_2 під час відтворення обстановки та обставин події(т.2 а.с.18).

Вказані висновки судово-медичних експертиз в судовому засіданні підтвердив судово-медичний експерт ОСОБА_12

Згідно з даними протоколу очної ставки, проведеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_14 25 січня 2010 року, останній підтвердив факт спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень ОСОБА_5 27 жовтня 2009 року ( т.1 а.с.197-202)

Допитані у судовому засіданні ОСОБА_16 та ОСОБА_17 показали, що 27 жовтня 2009 року до них прийшов ОСОБА_5 з тілесними ушкодженнями, останній говорив, що його побили. ОСОБА_17 також зазначила, що раніше між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 був конфлікт з приводу крадіжки бензопили та оприскувача.

Доводи апеляцій засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 про те, що свідки ОСОБА_14, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 під час досудового слідства вимушені були оговорити ОСОБА_2 під тиском працівників міліції, про що свідки заявляли в суді, є безпідставними, оскільки за результатами перевірки прокурором Білопільського району Сумської області винесено постанову від 12 липня 2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції Білопільського РВ ГУМВС України в Сумській області за відсутністю в їх діях складу злочину передбаченого ст.ст.364,365 КК України, оскільки матеріали зазначеної перевірки спростовують заяви вказаних свідків про застосування до них працівниками міліції фізичного чи психічного тиску. Ця постанова не була оскаржена, а відповідно вона вступила в законну силу ( т.2 а. с. 271-272). Окрім того свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні зазначив, що покази в ході досудового слідства дав добровільно без тиску з сторони працівників міліції, а ОСОБА_2 неодноразово телефонував йому на мобільний телефон, вимагав змінити покази, погрожуючи при цьому. Свідки ОСОБА_18, ОСОБА_19 пояснили, що давали покази ті, які вказував ОСОБА_14

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що свідок ОСОБА_14 підтримував свої первинні покази про причетність ОСОБА_2 до побиття потерпілого ОСОБА_5 в ході досудового слідства під час допиту, відтворення обстановки і обставин події, під час очних ставок, а змінив їх тільки через значний проміжок часу, після погроз йому ОСОБА_2 по мобільному телефону.

Крім того, суд обґрунтовано врахував те, що постановою Білопільського районного суду Сумської області від 18 січня 2012 року , яка не оскаржена і набрала законної сили, ОСОБА_14 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 384 КК України на підставі п «в» ст.1 Закону України «Про амністію». З вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_14 умисно змінив свої первинні покази по цій справі в бік невинуватості ОСОБА_2 в спричиненні тілесних ушкоджень ОСОБА_5 ( т.3 а.с. 160-162)

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляції засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 про те, що судом безпідставно не були взяті до уваги показання свідків, які підтвердили його непричетність до даного злочину та його перебування в той момент в іншому місці, оскільки суд першої інстанції у вироку оцінив покази свідків і зазначив мотиви, з яких суд не взяв їх до уваги. Так свідок ОСОБА_21 визнав, що ні на час допиту в суді ні на час допитів його в ході досудового слідства не пам»ятав точно чи їздив ОСОБА_2 дивитись автомобіль в м. Білопілля саме 27 жовтня 2009 року, це могло бути інше число. Співмешканка ОСОБА_2 - ОСОБА_22 просила його і ОСОБА_23 при допиті вказати, що ОСОБА_2 27 жовтня 2009 року був вдома (т.1 а.с.145-157). Свідок ОСОБА_24 у судовому засіданні показав, що ОСОБА_2 приїздив до нього дивитись автомобіль, але не пам»ятає коли це було, а під час допиту в ході досудового слідства він зазначив дату 27 жовтня 2009 року за проханням ОСОБА_6 та двох жінок, які є родичами ОСОБА_2. Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні показав, що з кумом ОСОБА_2 він їздив в м. Білопілля дивитись автомобіль 27 числа, але місяць він не пам»ятає. Цей свідок будучи допитаним в ході досудового слідства більше чим через три місяці після вчинення злочину не зміг пояснити, чому він запам»ятав, що вказана поїздка була саме 27.10.2009 року. Також суд дослідив покази і інших свідків, які не були очевидцями злочину і дав їм належну оцінку.

Таким чином, обставини вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України були ретельно досліджені і проаналізовані судом першої інстанції, всім наявним у справі доказам судом була дана належна оцінка, що знайшло своє відображення у вироку суду з наведенням відповідних мотивів і наведені судом у вироку докази є належними і достатніми.

Тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_2 винним у умисному нанесенні ОСОБА_5 тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого та у вчиненні таємного викрадення чужого майна. Кваліфікація дій засудженого за ч.2 ст. 121 та ч.1 ст. 185 КК України є вірною.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляцій засудженого ОСОБА_2 про те, що орган досудового слідства та суд не вжили заходів по перевірці його показів про перебування 27.10.2009 року під час побиття потерпілого в м. Білопілля, оскільки орган досудового слідства та суд встановили та допитали осіб, які були очевидцями бійки, допитали також осіб на яких вказував засуджений, суд дослідив роздруківку телефонних розмов та з»ясував що 27.10.2009 року близько 18 годин ОСОБА_2 перебував в с. Куянівка, а не в м. Білопілля. Покази ОСОБА_2 про те, що він 27 жовтня 2009 року перед тим, як дивитись автомобіль два рази з ОСОБА_6 телефонували ОСОБА_24 спростовуються дослідженою в судовому засіданні інформацією з каналів телефонного зв»язку, а саме з мобільного телефону ОСОБА_24 - НОМЕР_1, відповідно до якої в період з 25 по 29 жовтня 2009 року дзвінки на вказаний номер взагалі не здійснювалися (т.2 а.с. 115).

Не заслуговують на увагу і доводи апеляції засудженого ОСОБА_2 про те, що суд безпідставно відхилив його клопотання про виклик свідків ОСОБА_20 і ОСОБА_25 та не допитав ОСОБА_23, ОСОБА_26, оскільки свідок ОСОБА_20 викликався в судове засідання в тому числі і приводом, але не був доставлений в зв»язку з його розшуком по іншій справі ( т. 3 а.с.124- 125), а щодо свідка ОСОБА_25, то суд обґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання про його виклик, так як засуджений не зазначив для з»ясування яких обставин, його необхідно викликати і допитати. Про виклик свідка ОСОБА_26 в судовому засіданні ніхто з учасників процесу клопотання не заявляв. Та обставина, що ОСОБА_23, яка не була очевидцем скоєння злочину, не була допитана в судовому засіданні, не є підставою для скасування чи зміни вироку суду.

Покарання, яке суд призначив ОСОБА_2, відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Так, суд при призначенні покарання ОСОБА_2 врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які згідно з вимогами ст. 12 КК України відносяться до категорії середньої тяжкості і тяжких, ступінь суспільної небезпеки скоєного, обставини вчинених злочинів, дані про його особу, який за місцем проживання характеризується задовільно, він раніше був судимий, обставину, що обтяжує покарання, а саме, що він вчинив злочини перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння.

Таким чином судом враховані в тому числі і обставини, що обтяжують покарання на які посилається в апеляції прокурор.

Отже, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 2 місяці є необхідним і достатнім для попередження нових злочинів, а тому апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції не підлягає задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів, знаходячи вирок суду законним, не вбачає підстав для його зміни чи скасування, а відповідно і для задоволення апеляцій прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 362,365,366, 377,379 КПК України, колегія суддів,-


УХВАЛИЛА:


Вирок Білопільського районного суду Сумської області, від 17 лютого 2012 року, щодо ОСОБА_2, залишити без зміни, а апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення


СУДДІ:



Яременко Г. М. Крамаренко В. І. Олійник В. Б.







  • Номер: 11-о/780/1/17
  • Опис:
  • Тип справи: про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
  • Номер справи: 1-7/12
  • Суд: Апеляційний суд Київської області
  • Суддя: Яременко Г.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 16.12.2016
  • Дата етапу: 15.02.2017
  • Номер: 11-кп/780/940/18
  • Опис: Суслов М.О. про перегляд судового рішення
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 1-7/12
  • Суд: Апеляційний суд Київської області
  • Суддя: Яременко Г.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 23.08.2018
  • Дата етапу: 17.09.2018
  • Номер: 1/1601/224/12
  • Опис: 185 ч.2
  • Тип справи: на кримінальну справу (кримінальне провадження), скаргу приватного обвинувачення
  • Номер справи: 1-7/12
  • Суд: Автозаводський районний суд м. Кременчука
  • Суддя: Яременко Г.М.
  • Результати справи: розглянуто з постановленням вироку
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 05.05.2011
  • Дата етапу: 25.01.2012
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація