Справа № 11-342/2008 р.                                                       Головуючий 1 інстанції: Малиш В.В.

Категорія - ч. 1 ст. 311 КК                                         Доповідач:                       Трейтяк  О. П.

У  Х  В  А  Л  А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 серпня 2008 року           Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області у складі:  

                Головуючого - судді        ТРЕЙТЯК  О.П.

                cуддів                              БОРИСЕНКА  І.П., ГРИГОР'ЄВОЇ  В.Ф.

                при секретарі                  ГЛЮК  Н.М.

                з участю прокурора        ШВАБ  Л.В.

                            засудженого         ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора м. Чернігова на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 березня 2008 року.

Цим вироком       ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, з професійно-технічною освітою, не одружений, не працюючий, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,

засуджений за ч. 1 ст. 311 КК України - до штрафу в сумі 510 грн..

         Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення експертизи в сумі 183 грн. 07 коп..

         Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.

         Судом ОСОБА_1 було засуджено за те, що він, 18.10.2007 року, близько 17 години, знаходячись в районі зупинки громадського транспорту «Площа Героїв Сталінграду», що по вул. Рокосовського, м. Чернігова, незаконно, з метою подальшого виготовлення психотропної речовини, придбав у невстановленої особи прекурсор: соляну кислоту, об'ємом 13,9 мл., масою 13,9 г, та порошкоподібну речовину масою 1,7 г., яка містить ефедрин (псевдоефедрин), масою 0,56 г, які незаконно зберігаючи при собі для виготовлення психотропної речовини, переніс до місця свого мешкання в АДРЕСА_1, де продовжував зберігати з метою подальшого використання для виготовлення психотропної речовини. В цей же день, у вечірній час, під час огляду квартири ОСОБА_1 вказаний прекурсор був виявлений та вилучений працівниками міліції.

Не погоджуючись з вироком суду в частині призначеного засудженому покарання, помічник прокурора м. Чернігова подав апеляцію, в якій не оспорюючи фактичних обставин справи та доведеність вини засудженого, просить вирок скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді обмеження волі строком на 3 роки та відповідно до ст.ст. 75, 76 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки. Вважає, що суд не в повній мірі врахував, що засуджений раніше притягувався до кримінальної відповідальності, вважається раніше не судимим в силу ст. 89 КК України, скоїв аналогічний злочин, за який раніше засуджувався, що свідчить про те, що ОСОБА_1 не став на шлях виправлення. Крім того, зазначає, що судом не було враховано можливих негативних наслідків дій засудженого, які могли виразитись у скоєнні більш тяжкого злочину.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1, який заперечував проти апеляції прокурора і просив вирок суду залишити без зміни, міркування прокурора, яка підтримала свою апеляцію, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія підстав для її задоволення не знаходить.

         Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у незаконному придбанні, зберіганні прекурсорів з метою їх використання для виготовлення психотропних речовин за викладених у вироку обставин підтверджується сукупністю зібраних  доказів і в апеляції не оспорюється.

Фактичні обставини справи, доведеність винності і кваліфікація дій М. в судовому засіданні суду першої інстанції ніким, в тому числі і підсудним, не оспорювались і згідно ст.299 КПК України не досліджувались.

Відповідно до ч.3 ст.299 КПК України у випадку розгляду справи без дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються, учасники судового розгляду позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.

Ці наслідки були роз'яснені всім учасникам судового розгляду, в тому числі і підсудним, і вони добровільно погодились на скорочений порядок судового слідства.

Дії засудженого ОСОБА_1 судом правильно кваліфіковані за ч.1 ст.311 КК України.

Що стосується міри покарання, призначеної ОСОБА_1,  то вона призначена з дотриманням вимог ст.65 КК України, з урахуванням характеру і ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого та всіх обставин справи, що  пом'якшують його покарання.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п.2 постанови № 7 від 24 жовтня 2003 року Пленуму Верховного Суду України „Про практику призначення судами кримінального покарання”, коли санкція закону, за яким особу визнано винною, нарівні позбавлення волі на певний строк передбачає більш м'які види покарання, при постановлянні вироку необхідно обговорювати питання про призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі У разі обрання покарання у виді позбавлення волі це рішення повинно бути вмотивовано у вироку.

Санкція ч.1ст.311 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу та  обмеження волі. Суд у вироку навів мотиви обрання ним засудженому ОСОБА_1 більш м'якого  покарання, з передбачених санкцією ч.1 ст.311 КК України. У даному випадку покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

          Доводи прокурора про те, що після скоєння злочинів та відбуття покарання за них, ОСОБА_1 на шлях виправлення не став та знову скоїв аналогічний злочин у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, тому йому необхідно призначити покарання більш суворе - обмеження волі з встановленням іспитового строку, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що суперечать чинному кримінальному законодавству, оскільки судимість, на яку посилається прокурор, як на підставу для обрання ОСОБА_1 більш суворого покарання, погашена і він вважається не судимим.

Порушень чинного законодавства, які б істотно вплинули на правильність прийняття рішення у справі, не виявлено.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів

                                      У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора, який приймав участь в судовому засіданні, залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 березня 2008 року щодо ОСОБА_1- без зміни.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1у вигляді взяття під варту скасувати, звільнити засудженого ОСОБА_1з-під варти в залі суду.

Судді:

         БОРИСЕНКО  І.П.                  ТРЕЙТЯК  О.П.             ГРИГОР'ЄВА  В.Ф.