ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2006 р. | № 40/728 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючий | Невдашенко Л.П. |
Суддів | Михайлюка М.В. Дунаєвської Н.Г. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Дочірнього підприємства “БІК Україна” |
на постанову | від 05.04.2006 Київського апеляційного господарського суду |
у справі | №40/728 господарського суду міста Києва |
за позовом | Дочірнього підприємства “БІК Україна” |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Пульс” |
про | стягнення 214740,96 грн. |
за участю представників сторін: |
позивача | Хасін І.Б. |
відповідача | Садко В.А,, Белінський П.Є. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.12.2005 у справі № 40/728 позов задоволено повністю, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Пульс" на користь дочірнього підприємства "БІК Україна" 210094,49 грн. основного боргу, 3753,04 пені; 593,43 грн. трьох відсотків річних; 300 грн. штрафу, 2147 40 грн. державного мита; 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2006 р. вказане рішення суду змінено шляхом зменшення суми, що підлягає стягненню.
Відповідач вважає, що постанову від 05.04.2006р було винесено апеляційною інстанцією з порушеннями норм матеріального та процесуального права і тому вона підлягає скасуванню.
Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановив та зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, між позивачем та відповідачем 03.01.2005 було укладено Договір №0301-05, за умовами якого позивач зобов'язався постачати відповідачеві товари, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати їх вартість.
Протягом періоду з 11.08.2005 по 30.09.2005 відповідач отримав від позивача товари на загальну суму 210243,03грн. Факт та обсяги поставки підтверджуються видатковими накладними та довіреностями до них, копії яких додано позивачем до позовної заяви, а оригінали надано для огляду в судовому засіданні. Відповідач не зміг спростувати в порядку ст. 33 ГПК України факт отримання ним товарів або факт їх отримання в іншому обсязі чи за іншою ціною.
П. 7.1. договору № 0301-05 встановлено порядок оплати відповідачем отриманого товару, відповідно до якого відповідач мав оплатити вартість товару не пізніше 30 днів з дати відвантаження товару (з дати оформлення накладної). За даними позивача за поставлені товари відповідач провів лише часткову оплату в сумі 148,54 грн. Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження проведення ним оплати в іншому розмірі. Суд погодився з позицією позивача про те, що відповідач не виконав в повному обсязі зобов'язання по оплаті поставленого йому товару і у нього виник борг, розмір якого дорівнює 210094,49 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. П. 9.2. договору встановлено, що у випадку порушення строків оплати за поставлені товари відповідач має сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених товарів за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, розмір пені за несвоєчасну оплату поставленого товару складає 3753,04грн. пені. Суд не знайшов підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, передбачених ст.ст. 613, 616, 617 Цивільного кодексу України, а також врахував, що відповідачем не наведено відсутність своєї вини в порушенні зобов'язань в порядку ст. 614 Цивільного кодексу України.
Також суд врахував положення ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позивачем обраховано розмір процентів річних за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, що підлягають стягненню відповідно до зазначеної статті, який складає 593,43грн. Розрахунок визнаний судом обґрунтованим.
Також позивачем на підставі п. 9.3 договору нараховано штраф в розмірі 100 гривень за кожне письмове нагадування про необхідність погашення заборгованості, який підлягає стягненню відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України. До позовної заяви позивачем додано три претензійних листа та докази їх відправлення відповідачу. Відповідач не зміг спростувати факт отримання ним зазначених листів. Таким чином, сума штрафу, що підлягає сплаті відповідачем позивачеві, складає 300,00грн. визнана судом обґрунтованою.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися відповідно до умов договору. Стаття 525 Цивільного кодексу України забороняє односторонню відмову від виконання зобов'язання.
За таких обставин справи місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги в повному обсязі та стягнув судові витрати.
Київський апеляційний господарський суд змінив вищевказане рішення господарського суду та задовольнив позов частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 17578 грн. заборгованості за поставлений товар та судові витрати. При цьому, апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що позивач не довів факт поставки товару 25.08.2005 р. по накладним № № 11479,11480, 11481, 11489 та від 29.08.2005 року по накладній № 11514 і тому сума 192298 грн. 17 коп. безпідставно включена до сальдової відомості.
Однак погодитись з таким висновком апеляційного суду неможливо, оскільки, як зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, факт та обсяги поставки і товару на суму 210243,03 коп. підтверджено видатковими накладними та довіреностями до них, копії яких додано позивачем до позовної заяви, а оригінали надано для огляду в судовому засіданні та, що відповідач факт отримання товарів протягом періоду з 11.08.2005 р. по 30.09.2005 року не зміг спростувати. Не спростував вищенаведені обставини у своїй постанові і апеляційний господарський суд і не зазначив чому він не прийняв до уваги наявні у матеріалах справи видаткові накладні, які підписані представником відповідача та не дав їм відповідної оцінки, чим порушив вимоги ст.34 ГПК України.
Підставою для зміни рішення суду першої інстанції апеляційною інстанцією визначено факт відсутності у позивача оригіналів довіреностей на отримання матеріальних цінностей ЯКШ № 005954 від 29.07.2005р. та ЯКХ № 194399 від 25 08.2005р., копії яких надано позивачем, і за якими відповідачем було отримано продукцію за вищезазначеними накладними. Однак, відповідно до ч. 3 ст. 36 ГПК України оригінали документів подаються суду, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу суду. Жоден акт законодавства України не містить положень про те, що факт поставки товару має бути підтверджений довіреностями на отримання матеріальних цінностей або, що ці довіреності є документами первинного обліку. Отже у суду не було підстав для вимоги у позивача оригіналів довіреностей, оскільки така вимога прямо суперечить вимогам ч. 3 ст. 36 та ч.1 ст. 101 ГПК України. Крім того, позивач зазначив, що оригінали зазначених довіреностей знаходяться у відповідача, якому їх було передано для доопрацювання, а згідно змісту рішення господарського суду оригінали довіреностей були оглянуті судом.
За таких обставин справи постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню як необґрунтована, а рішення господарського суду –залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2006р. у справі №40/728 скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2005р. у даній справі залишити без змін.
Головуючий Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська