Дата документу: 23.11.2012

Справа № 0818/12493/2012

Номер провадження 1/0818/1023/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2012 року м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Гашук К.В., розглянувши скаргу приватного обвинувачення ОСОБА_1 про притягнення ОСОБА_2, ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою в якій просить порушити кримінальну справу відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та визнати їх винними у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 КПК України 1960 року справи про злочини, передбачені ст. 125, ч. 1 ст. 126, а також справи про злочини, передбачені ст. 203-1, ч. 1 ст. 206, ст. ст. 219, 229, 231- 232-2, 356 Кримінального кодексу України щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інтересам окремих громадян, порушуються не інакше, як за скаргою потерпілого, кому і належить в такому разі право підтримувати обвинувачення.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КПК України 1960 року скарга потерпілого повинна відповідати вимогам, які Кримінально-процесуальним кодексом України встановлені щодо обвинувального висновку ( статті 223 і 224 Кодексу).

Так, згідно положень вказаних статей в обов'язковому порядку скарга повинна містити наступне - обвинувальний висновок складається з описової і резолютивної частини. В описовій частині зазначаються: обставини справи як їх встановлено на досудовому слідстві; місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину, вчиненого обвинуваченим, а також докази, які зібрано в справі, і відомості про потерпілого; показання обвинувачених по суті пред'явленого йому обвинувачення, доводи, наведені ним на свій захист, і результати їх перевірки; наявність обставин, які обтяжують та пом'якшують його покарання. При посиланні на докази обов'язково зазначаються аркуші справи. В резолютивній частині наводяться відомості про особу обвинуваченого, коротко викладається суть пред'явленого обвинувачення з зазначенням статті кримінального закону, яка передбачає даний злочин. Обвинувальний висновок підписує слідчий з зазначенням місця і часу його складання. Якщо обвинувальний висновок складено мовою, якою не володіє обвинувачений, його має бути перекладено на рідну мову обвинуваченого або іншу мову, якою він володіє. Переклад обвинувального висновку приєднується до справи. До обвинувального висновку додаються: список осіб, що підлягають виклику в судове засідання, з зазначенням їх адреси і аркушів справи, де викладені їх показання або висновки; довідка про рух справи та про застосування запобіжного заходу з зазначенням часу і місця тримання під вартою кожного з обвинувачених, якщо вони заарештовані; довідки про речові докази, про цивільний позов, про заходи, вжиті до забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна; довідка про судові витрати в справі за час досудового слідства з посиланням на відповідні аркуші справи.

Обвинувальний висновок повинен бути чітким, логічним, переконливим та мотивованим, у ньому відбивають тільки конкретні, достовірно встановлені факти та обставини справи -злочинних дій, їхню юридичну кваліфікацію з посиланням на статтю Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кожен злочин окремо.

Подана скарга не відповідає вимогам, які встановлені щодо обвинувального висновку у відповідності до ст. ст. 223, 224 КПК України 1960 р., так як в ній не вказані приводи та підстави які необхідні при порушені кримінальної справи, не зазначений перелік доказів, не виконані вимоги ст. 95 КПК 1960 р., у скарзі не конкретизовано ознаки і мотиви злочину вчиненого обвинуваченими, не повністю вказані відомості про осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину (наявність або відсутність на утриманні неповнолітніх дітей і не працездатних осіб), відсутня вказівка про наявність чи відсутність обставин, які обтяжують або пом'якшують відповідальність ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в додатку до скарги відсутні довідки чи відомості про речові докази, про цивільний позов, оформлений відповідно до вимог ЦПК України, довідка про судові витрати.

У описовій частині скарги зазначено, що особи, відносно яких вона ставить питання про притягнення до кримінальної відповідальності вчинили злочин, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України, проте у прохальній частині скарги просить порушити відносно них кримінальну справу за ч. 1 ст. 125 КК України.

До того ж, у своїй скарзі ОСОБА_1 посилається на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи з тих підстав, що справи такої категорії порушуються і розглядаються не інакше як за скаргою потерпілого судом, проте до скарги таку постанову не додано, а додано постанову про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України 1960 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КПК України 1960 року суддя, одержавши від потерпілого скаргу з проханням порушити кримінальну справу, приймає одне із рішень, в тому числі залишає скаргу без розгляду, якщо вона не відповідає вимогам, зазначеним у частині першій цієї статті, та повертає її особі, яка подала скаргу.

Виходячи з того, що скарга не відповідає вимогам ст. ст. 223-224 КПК України 1960 року, а відповідно до ст. 94 КПК України, справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину, подану скаргу необхідно залишити без розгляду та повернути її заявнику.

Керуючись ст.ст. 223, 224, 251 КПК України 1960 року,

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу приватного обвинувачення ОСОБА_1 про притягнення ОСОБА_2, ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України - залишити без розгляду та повернути заявнику.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя: К.В. Гашук