ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

26 червня 2006 р.

№ 26/305-15/349

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Карабаня В.Я.

суддів:                                               Чабана В.В.

                                                           Ковтонюк Л.В.

за участю представників:

позивача                                           не з'явилися, були належно повідомлені

відповідача                                      не з'явилися, були належно повідомлені

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргу

Приватного підприємства “Акула”

на  постанову

Запорізького апеляційного господарського суду від 22.03.2006

у справі господарського суду

№ 26/305-15/349 Запорізької області

за  позовом

Приватного підприємства “Акула”

до	Товариства з обмеженою відповідальністю “Терса”

про	стягнення 84 322,88 грн.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2005 року приватне підприємство “Акула” пред'явило в господарському суді  Запорізької області  позов  до товариства з обмеженою відповідальністю “Терса ” (далі –ТОВ “Терса” ) про стягнення 84322 грн. збитків. Позивач зазначав, що сторонами 14.01.2004 укладено договір
№ 14/01/02, за умовами якого позивачем було сплачено 368 250 грн. в якості  передоплати за 105 тон пшениці 4-го класу та 229,5 тон соняшника; відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, а саме: не передав у встановлений договором  термін 112,48 тон соняшника. Внаслідок невиконання відповідачем договірних зобов'язань приватне підприємство “Акула” не  отримало прибутку у розмірі 84322,88 грн. (різниця між ціною, за якою позивач отримав би соняшник за умовами договору та ціною продажу соняшника третім особам). На обґрунтування вимог про стягнення збитків позивач послався на п.9.1 договору № 14/01/52 від 14.01.2004. Вказану суму позивач просив стягнути із відповідача як упущену вигоду на підставі статей 216, 217, 220, 224-226 Господарського кодексу України, статей 22, 525, 526 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.01.2006 (суддя Колодій Н.А.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.03.2006 (колегія у складі суддів: Радченко О.П., Мойсеєнко Т.В., Хуторной В.М.), в позові відмовлено. Суди виходили з того, що шляхом укладання угоди № 1 від 21.03.2005 про погашення грошової заборгованості за договором № 14/01/02 від 14.01.2004 сторони спору домовились про припинення дії цього договору з 31.12.2004 та заміну зобов'язання відповідача поставити соняшник грошовим зобов'язанням. При цьому суди послались на частину другу та четверту статті 604 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись із судовими актами у даній справі, приватне підприємство “Акула” звернулось з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами частини 2 та 4 статті 604 Цивільного кодексу України, незастосування норм статей 173, 174, 193, 216, 220, 224-226 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 525, 526 Цивільного кодексу України.

В судове засідання 26.06.2006 не з’явилися представники сторін. Враховуючи, що про час і місце розгляду справи вони були повідомлені належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.

Колегія суддів, приймаючи  до уваги межі  перегляду  справи  в касаційній  інстанції, проаналізувавши  на підставі  встановлених фактичних обставин  справи застосування  норм матеріального і процесуального  права при винесенні  оспорених  судових актів, знаходить  необхідним  відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Згідно з частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки  продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк
(строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором  встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити  оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Судами встановлено, що за умовами договору № 14/01/02 від 14.01.2004 покупець зобов'язався здійснити 100% попередню оплату протягом двох банківських днів за дати надання рахунку на оплату ячменю  3-го класу у кількості 600 тонн за ціною 300 грн. за 1 тону, загальна сума договору складає 180 000 грн. Відповідно до угоди від 19.06.2004 про внесення змін до договору № 14/01/02 від 14.01.2004, відповідач, як продавець, зобов'язався передати у власність позивача 105 тон пшениці 4-го класу за ціною 330 грн. за 1 тону та 229,5 тон соняшнику за ціною 670 грн. за 1 тону, на загальну суму 188 415 грн. (п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 договору). Для відвантаження товару сторони обумовили термін –до 31.07.2004 (п. 3.1 договору).

Правові наслідки порушення  продавцем  зобов'язання  щодо передачі  товару визначені частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має  право вимагати передання  оплаченого товару або повернення  суми  попередньої оплати.

Як встановлено судами попередніх  інстанцій, 21.03.2005 сторони уклали угоду № 1 про погашення грошової заборгованості за договором поставки № 14/01/02 від 14.01.2004, згідно з умовами якої, з 31.12.2004 припинив дію договір № 14/01/02, за яким відповідач повинен був поставити позивачу насіння соняшника у кількості 229,5 тон, сторони дійшли згоди, що відповідач має перед позивачем заборгованість в сумі 75 238,36 грн., яку зобов'язується сплатити до 23.05.2005 включно, за прострочку виконання зобов'язання щодо поставки соняшника відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді штрафу в сумі 4121,04 грн. ( п.п. 1,2, 3, 4 угоди № 1).

Під час розгляду іншої справи за участю тих самих сторін господарським судом Запорізької області встановлено, що відповідач, як продавець, не виконав своїх зобов'язань за угодою № 1 від 21.03.2005 щодо повернення грошових коштів позивачу  в сумі 75 238,36 грн. З цих підстав, з урахуванням часткової оплати відповідачем вказаної суми, рішенням господарського суду Запорізької області  від 26.07.2005 у справі № 7/177, яке набрало законної сили, задоволено позов приватного підприємства “Акула” до ТОВ “ Терса ” про стягнення 23654,36 грн. боргу та 4121,04 грн. штрафу.

Таким чином, за обставин невиконання ТОВ “Терса” обов'язку  передати приватному підприємству “Акула” оплачений  останнім товар, приватне підприємство “Акула” не скористалося своїм правом вимагати  передання оплаченого ним товару; шляхом укладання угоди № 1 від 21.03.2005 сторони домовились про заміну первісного зобов'язання новим.

Відповідно до частини другої та четвертої статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання  припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим  зобов'язанням між тими ж сторонами (новація); новація припиняє  додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною першою статті  22, статтею 611 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність складу цивільного правопорушення: факту порушення зобов'язання; шкідливого  результату такої поведінки (збитків); причинного зв'язку  між порушенням зобов'язання та збитками; вина особи, яка порушила  зобов'язання. Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, рішення якого залишено в силі оскаржуваною постановою суду  апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що вимоги  позивача про стягнення понесених збитків у вигляді неодержаного прибутку за невиконання відповідачем  зобов'язання в натурі, є безпідставними, оскільки таке зобов'язання за домовленістю сторін 21.03.2005 припинило свою дію та було замінено грошовим зобов’язанням.

Враховуючи викладене, оскаржена постанова є законною і обґрунтованою та такою, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, підстав для її скасування Вищий господарський суд України не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну  скаргу приватного підприємства “Акула” залишити  без  задоволення.

Постанову Запорізького  апеляційного господарського суду від 22.03.2006 у справі № 26/305-15/349 залишити  без  змін.

Головуючий                                                                                       В.Карабань

                     

Судді:                                                                                                   В.Чабан

                                                                                                             Л.Ковтонюк