УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0191/1194/2012Головуючий суду першої інстанції:Чулуп О.С.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Полянська В.
"13" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіПолянської В.О.,
СуддівМоісеєнко Т.І.Редько Г.В., ,
При секретаріКувшиновій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Капітолій» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про розірвання договору, стягнення заборгованості за договором позики, за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Капітолій» на рішення Кіровського районного суду АР Крим від 12 квітня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2011 року ПП «Капітолій» звернулося до суду з позовом до відповідачів, в якому просило розірвати договір №011868 від 18 липня 2008 року, договір позики №582/03/09 від 26 березня 2009 року та стягнути у солідарному порядку з відповідачів на користь ПП «Капітолій» заборгованість за договором позики у розмірі 13 054 грн.44 коп., адміністративні витрати за договором №011868 від 18 липня 2008 року у розмірі 2 875 грн., штрафні санкції за невиконання зобов'язань за договором позики №582/03/09 від 26 березня 2009 року в сумі 2 610 грн.88 коп., штрафні санкції за невиконання зобов'язань за договором №011868 від 18 липня 2008 року в сумі 1444,33 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між ПП «Капітолій» та ОСОБА_6 18 липня 2008 року був укладений договір №011868, згідно якого позивач зобов'язався за рахунок відповідача ОСОБА_6 здійснити певні дії спрямовані на придбання товару для відповідача на умовах діяльності програми «NЛідер Плюс». Відповідач згідно умов договору зобов'язався сплатити одноразовий реєстраційний платіж, та своєчасно сплачувати загальний платіж, який складається з чистого внеску, за рахунок якого здійснюється оплата товару чи надається відповідна сума у позику та адміністративні витрати, що є платою за послуги позивача з організації діяльності програми. 26 березня 2009 року між позивачем та ОСОБА_6 був укладений договір позики №582/03/09 за яким позивач надав відповідачу грошові кошті у тимчасове користування у розмірі 24 999 грн. 80 коп. (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень вісімдесят копійок) з кінцевим терміном повернення до 15 вересня 2016 року. У забезпечення виконання договірних зобов'язань ОСОБА_6 між позивачем та відповідачами 26 березня 2009 року був укладений договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виступають поручителями ОСОБА_6 та солідарно несуть відповідальність перед позивачем щодо повернення наданої позики. У зв'язку з порушенням ОСОБА_6 умов договору позивач на підставі ст. ст. 651, 526, 611 ЦК України просить розірвати договори та стягнути заборгованість.
Рішенням Кіровського районного суду АР Крим від 12 квітня 2012 року у задоволенні позову ПП «Капітолій» відмовлено.
В апеляційній скарзі Приватне підприємство «Капітолій», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, просить рішення Кіровського районного суду АР Крим від 12 квітня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не застосував ст. ст. 526, 530, 651 ЦК України які регулюють данні правовідносини та невірно застосував ст. ст. 1000, 1002, 1049 ЦК України. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності порушення договірних зобов'язань відповідачем, зокрема, порушення строків погашення договору, оскільки, договором позики чітко встановлено порядок та строки погашення позики згідно графіка. Крім того, апелянт зазначає, що договором встановлена відповідальність позичальника за порушення цієї умови договору за якою передбачено право розірвання договору та стягнення з позичальника суми заборгованості, та штрафних санкцій на що суд також не звернув уваги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПП «Капітолій» про розірвання договору, стягнення заборгованості та штрафних санкцій, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ОСОБА_6 не порушено діюче законодавство України, зокрема ст. ст. 1000, 1002, 1049 ЦК України та умови укладеного сторонами договору, тому підстави для застосування ст. ст. 651, 526, 611 ЦК України відсутні.
З таким висновком суду погоджується колегія суддів, виходячи з такого.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 18 липня 2008 року між сторонами було укладено договір №011868 з додатками №№ 1,2,3 (Програми «NЛідер Плюс»), предметом яких є надання послуг спрямованих на придбання товару (об'єкту нерухомості) загальною вартістю 50000 грн. (а.с.15-17)
26 березня 2009 року сторони уклали договір позики з додатком №1 (Графік погашення суми основної заборгованості), згідно якого позикодавець ПП «Капітолій» зобов'язувався надати позичальнику ОСОБА_6 у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, безоплатності, цільового характеру використання грошові кошти в сумі 24 999,80 грн. Сторонами погоджено графік погашення суми основної заборгованості (а.с.9).
В якості забезпечення виконання договірних зобов'язань ОСОБА_6 за укладеними договорами 26 березня 2009 року між ПП «Капітолій», ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був укладений договір поруки, за яким ОСОБА_7, ОСОБА_8 є поручителями ОСОБА_6 перед ПП «Капітолій» (а.с.12).
З додатку №1 до договору позики від 26 березня 2009 року вбачається, що щомісячною сумою сплати до 15 числа кожного місяця є - 277,78 грн. та 43-й платіж за даним графіком повинен бути здійснений до 15 жовтня 2012 року (а.с. 10).
Згідно довідки ПП «Капітолій» ОСОБА_10 станом на 10.08.2009р. (час звернення до суду) сплатив за договором позики №№582/03/09 від 26 березня 2009 року 43 щомісячні платежі на суму 11 945 грн.36 коп. та за договором №011868 від 18 липня 2008р. 43 адміністративних платежі на суму 5 375 грн.
Оскільки на час звернення до суду відповідач вже сплатив 43 щомісячні платежі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності у ОСОБА_10 заборгованості у поверненні позики згідно додатку №1 до договору позики №№582/03/09 від 26 березня 2009 року.
Згідно п.п.1.4 договору позики №№582/03/09 від 26 березня 2009 року моментом надання позики вважається день перерахування Позикодавцем грошових коштів у розмірі 24999 грн. 80 коп. на поточний рахунок Позичальника.
Згідно п.п.6.3 зазначений договір набирає чинності з моменту надання позики (а.с.9).
Як вбачається з матеріалів справи договір позики набрав чинності лише з 16 червня 2009 року, що підтверджується платіжними дорученнями від 09.06.2009р. №2542 та від 16.06.2009р №2732 (а.с.7,8).
Отже ОСОБА_10 мав погашати заборгованість згідно умов договору лише з липня 2009 року. Тобто посилання позивача на порушення відповідачем Графіка погашення заборгованості у травні та червні 2009 р. є неспроможними.
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_10 на час звернення до суду строки погашення за договором позики не порушував, зобов'язання щодо повернення коштів, взятих в позику, виконував своєчасно.
Крім того з п.п. 5.2 договору поруки від 26.03.2009р. вбачається. що зазначений договір набирає чинності з дати його укладення та його нотаріального посвідчення. Тобто за умовами договору він є дійсним лише в разі його нотаріального посвідчення. Отже, право вимоги у ПП «Капітолій» до ОСОБА_7, ОСОБА_8 відсутнє, оскільки договір поруки від 26.03.2009р. нотаріально не посвідчений.
Частиною 1 ст. 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими вважаються такі послуги: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та (або) їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) діяльність з обміну валют; 4) залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; 5) фінансовий лізинг; 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; 7) надання гарантій та поручительств; 8) переказ грошей; 9) послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення; 10) торгівля цінними паперами; 11) факторинг; 12) інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у п. 5 ч. 1 ст. 1 цього Закону.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 указаного Закону визначено, що фінансові послуги це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Наведене свідчить про те, що перелік фінансових послуг, передбачений Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», не є вичерпним, визначення послуг як фінансових можливе при відповідності операцій критеріям, встановленим п. 5 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону.
Надання послуг при придбанні товарів у групах містить ознаки фінансової послуги, пов'язаної з прямим залученням фінансових активів від фізичних осіб. Водночас відповідно до ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.
Проте, матеріали справи не містять доказів щодо отримання ПП «Капітолій» ліцензії на право надання фінансових послуг.
Колегія суддів вважає, що, розглядаючи спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, ухвалив рішення з дотриманням вимог ст. 213 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Капітолій» відхилити.
Рішення Кіровського районного суду АР Крим від 12 квітня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
В.О. Полянська Т.І. Моісеєнко Г.В.Редько