РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0191/1359/2012Головуючий суду першої інстанції:Пономаренко А.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Полянська В. О.

РІШЕННЯ

"06" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПолянської В.О.,

СуддівМоісеєнко Т.І.,Редько Г.В.,

При секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Глазівської сільської ради Ленінського району АР Крим про визнання права власності на самочинне будівництво, за апеляційною скаргою ОСОБА_8, яка діє в інтересах ОСОБА_9 -на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 02 листопада 2007 року

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2007 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до Глазівської сільської ради Ленінського району АР Крим, в якому просила визнати за нею право власності на самочинне будівництво дачного будинку АДРЕСА_2 Ленінського району АР Крим.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі рішення 2 сесії 22 скликання Глазівської сільської ради народних депутатів Ленінського району АР Крим від 11 жовтня 1995 року її покійним чоловіком - ОСОБА_10 була приватизована земельна ділянка, яка розташована на території сільської ради у с. Осовини, площею 0,008 га, та частково збудований дачний будинок за номером АДРЕСА_2. Право власності на будиночок зареєстровано не було. Після смерті чоловіка за мировою угодою за позивачкою було визнано право власності на будівельні матеріали зазначеного дачного будинку НОМЕР_2. Позивачка має двоповерховий дачний будинок НОМЕР_1, до якого примикає дачний будинок АДРЕСА_2. Вказані будиночки мають одну несучу стіну та з'єднаний прохід, отже є одним цілим. Будинок позивачки розташований на земельній ділянки, яка належить їй на праві власності на підставі державного акту та рішення 5 сесії 22 скликання Глазівської сільської ради народних депутатів Ленінського районного суду АР Крим від 25.06.1996 року. У зв'язку з реорганізацією БТІ данні на будівельні матеріали дачного будинку №27 «б» відсутні, цей будиночок зареєстрований на іншу особу. Позивач зазначає, що самостійно справила всі будівельні і оздоблювані роботи у будинку з двох побудов, які відповідають усім будівельним нормам та користується дачним будинком як одним цілим. Просить визнати за неї право власності на самочинне будівництво дачного будинку АДРЕСА_2, а саме - двоповерховий дачний будиночок під літ. «А», вбиральні та вигребу під літ. «Б», мощення -1, та на двоповерховий дачний будиночок під літ «А», літній душ під літ. «Б», мощення-1.

Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 02 листопада 2007 року позов ОСОБА_6 задоволений в повному обсязі. Визнано за ОСОБА_6 право власності на самочинне збудований дачний будинок АДРЕСА_2, якій складається із двоповерхового дачного будинку літ. «А» вбиральні та вигребу літ. «Б», мощення літ. I та одноповерхового дачного будинку літ. «А» літнього душа літ. «Б» мощення літ. I.

В апеляційній скарзі ОСОБА_11, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Ленінського районного суду АР Крим від 02 листопада 2007 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, вирішити питання про поворот виконання рішення, а саме: скасувати реєстрацію право власності за ОСОБА_6 на дачний будинок АДРЕСА_2.

Апелянт посилається на те, що суд задовольняючи позовні вимоги порушив норми ст. 376 ЦК України. Зазначає, що будинок №27 «а» побудований на земельній ділянці, яка була надана йому на праві постійного користування рішенням 5 сесії 22 скликання Глазівської сільської ради Ленінського району від 25.06.1996 року та був виданий державний акт одночасно с позивачем. Ділянка позивача межувала з ділянкою ОСОБА_9., на якої він в 1997 році збудував двоповерховий будинок, що підтверджується розпискою про передачу грошових коштів через ОСОБА_11 на придбання будівельних матеріалів на будівництво двоповерхового будинку на території бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_2». Крім того, він є членом громадської організації «Азовське узбережжя» та сплачує податок за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, та третіх осіб, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_6 і визнаючи за нею право власності на садовий будинок з господарськими спорудами, суд першої інстанції керувався тим, що спірне самочинно збудоване нерухоме майно (без визначення ідентифікуючих ознак і врахування, що до його складу входить фактично два будинки НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які розташовані на різних земельних ділянках) відповідає встановленим будівельним, технічним, санітарним та пожежним нормам, не порушує права інших співвласників, оскільки не входить до комунальної власності Глазівської сільської ради Ленінського району АР Крим.

Однак, такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 січня 1996 року Глазівською сільською радою народних депутатів на підставі рішення 2 сесії 22 скликання Глазівської сільської ради народних депутатів від 11 жовтня 1995 року ОСОБА_10 був виданий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0, 008 га для літнього будинку відпочинку (а.с.9).

25 червня 1996 року Глазівською сільською радою народних депутатів на підставі рішення 5 сесії 22 скликання Глазівської сільської ради народних депутатів ОСОБА_6. був виданий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, площею 0,005 га для будівництва дачного будинку( а.с. 8).

Державні акти не містять адреси за якою розташовані земельні ділянки, відсутні й акти про винесення меж вказаних земельних ділянок в натурі.

11 листопада 2002 року відділом реєстрації актів цивільного стану Керченської міської ради АР Крим був зареєстрований шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_6., що підтверджується свідоцтвом про одруження, ОСОБА_6. змінила прізвище на ОСОБА_6 (а.с. 5).

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с. 6).

Ухвалою Керченського міського суду АР Крим від 18 січня 2006 року визнана мирова угода між ОСОБА_11 і ОСОБА_6, за якою визнано за ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_1 та будівельні матеріали на дачний будиночок АДРЕСА_2 Ленінського району АР Крим на березі Азовського моря (а.с. 7).

Частинами першою, другою ст. 376 ЦК України встановлено що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Цією нормою передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК).

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст. 376 ЦК, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК); за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК).

При розгляді зазначених справ суд відповідно до вимог статей 214, 215 ЦПК повинен вирішити питання та встановити в рішенні, чи заявлено позивачем позов саме на цих підставах, з'ясувати правовий статус земельної ділянки та осіб, прав та інтересів яких торкається цей спір, якщо земельна ділянка, на якій здійснено будівництво, знаходиться у власності (користуванні) кількох осіб, чи врахована їхня думка при здійсненні самочинного будівництва, чи не порушуються їхні права цим будівництвом.

Однак, на порушення зазначених норм суд ці питання не дослідив і в рішенні не встановив, чи надавалась у встановленому порядку ОСОБА_6 земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_2,

на якій здійснене самочинне будівництво після смерті ОСОБА_10; не з'ясував, хто є власником (користувачем) цієї земельної ділянки та чи не заперечує він проти визнання за позивачем права власності на самочинне будівництво на цій земельній ділянці.

Право власності відповідно ч.1 ст. 328 ЦК України набувається на підставах, що не заборонені законом.

Загальною процедурою вирішення спорів щодо самочинного будівництва є адміністративна процедура, а компетентними органами для її здійснення є органи місцевого самоврядування.

Згідно пункту 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243 (чинної на час розгляду та вирішення справи в суді першої інстанції) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, зокрема, як житлово-технічного, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

З вищенаведеного випливає, що позивач, здійснивши самочинне будівництво, повинен був спочатку звернутися із заявою про прийом до експлуатації зазначених будівель до виконкому міської ради, надавши докази про те, що самочинні будівлі відповідають вимогам будівельних, протипожежних та санітарних норм, а у випадку відмови у прийнятті самочинних будівель до експлуатації вирішувати спір в суді.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивач взагалі не зверталася до відповідних органів з приводу прийняття самовільно збудованого нерухомого майна до експлуатації. Ніякого рішення з цього приводу компетентними органами не приймалось. Вказане не заперечувалось позивачем у суді апеляційної інстанції.

Суд без достатніх правових підстав не прийняв до уваги зазначених вимог законодавства та не встановив факту прийняття спірного нерухомого майна до експлуатації в установленому законодавством порядку.

А відтак, доводи позивача щодо порушення його прав відповідачем Глазівською сільською радою Ленінського району АР Крим, у наслідок чого вона повинна була звернутися за захистом своїх прав до суду у порядку цивільного судочинства, не можуть бути прийняти до уваги, у зв'язку з їх недоведеністю.

Приписи частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України вказують на те, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, встановлені по справі обставини, факти та вимоги закону дають підстави для висновку, що право позивача не порушено та не підлягало захисту в суді, оскільки згідно положень ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'являти позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

З огляду на вищевикладене, висновок суду першої інстанції про те, що за позивачем можна визнати право власності на самочинно збудовано нерухоме майно не можна визнати достатньо обґрунтованим, оскільки обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, були недоведені, що відповідно п. 2 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 п.2 ч. 1, 309 п.2 ч.1, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосія,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_11, яка діє в інтересах ОСОБА_9, задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 02 листопада 2007 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 до Глазівської сільської ради Ленінського району АР Крим про визнання права власності на самочинне будівництво дачного будинку АДРЕСА_2 Ленінського району АР Крим відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

В.О. Полянська Т.І. Моісеєнко Г.В. Редько