УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/1374/2012Головуючий суду першої інстанції:Кіт М.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Полянська В.

"06" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПолянської В.О.,

СуддівМоісеєнко Т.І.,Редько Г.В.,

При секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 02 липня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, у якому просив стягнути з відповідача на його користь борг за договором позики у розмірі 40 000 грн. (без урахування індексу інфляції) та трьох відсотків річних від вищевказаної суми, в розмірі 1100 грн., що разом складає 41 100 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19 травня 2011 року між сторонами був укладений договір позики, за яким ОСОБА_7 взяв у борг у ОСОБА_6 5000 доларів США. зі строком повернення до 19 червня 2011 року, про що було складено розписку. Проте, ОСОБА_7 зобов'язання щодо повернення грошових коштів порушив.

Заочним рішенням Керченського міського суду АР Крим від 02 липня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволений, стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 борг за договором позики у розмірі 39 962 грн. 50 коп., три відсотки річних у розмірі 1100 грн. 35 коп. та 411грн. повернення судового збору, а всього 41 473 грн. 85 коп.

На вказане судове рішення ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 02 липня 2012 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції його конституційних прав. Апелянт зазначає, що він не був належним чином сповіщений про розгляд справи і до теперішнього часу не отримав копію заочного рішення суду. Суд не повно та не всебічно розглянув справу, оскільки не були заслухані його пояснення, як відповідача та не дана можливість надати доказ, чим також були порушені його право на захист.

Апелянт зазначає, що розписка є лише підтвердженням його фінансових інвестицій щодо сумісної діяльності з позивачем. Так 14.10.2010 року між ними був підписаний договір про надання юридичних послуг, за яким позивач передав йому грошові кошті у розмірі 39 550 грн. Крім того, у серпні 2011 року позивач звертався до відділення Керченського міського управління МВС України де пояснив, що грошові кошті у борг не давав, а оплачував роботу, у порушенні кримінальної справи було відмовлено, що також не було враховано судом.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_8, залишити рішення Керченського міського суду АР Крим від 02 липня 2012 року без змін, як ухваленого з додержанням вимог закону.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, 19 травня 2011 року між сторонами був укладений договір позики, про що відповідачем складено розписку. (а.с. 20).

За умовами цього договору відповідач отримав від позивача у борг 5 000 доларів США зі строком повернення - 19 червня 2011 року.

У встановлений договором строк ОСОБА_7 грошові кошти позивачу не повернув, тобто боргове зобов'язання не припинено, про що свідчить знаходження розписки у позикодавця.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем свої зобов'язання за договором позики щодо повернення грошових коштів не виконані, що підтверджується відсутністю боргового документа у боржника.

З таким висновком погоджується колегія суддів з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 1046, 1047 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначених грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. У разі відмові кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

На підтвердження наявності боргу та його розміру позивач надав суду розписку від 19 травня 2011 року, згідно якої ОСОБА_7 отримав у позивача 5 000 доларів США та зобов'язався повернути вказану суму 19 червня 2011 року (а.с. 20).

Тобто, знаходження оригіналу розписки від 19.05.2011 року у кредитодавця згідно із законом свідчить про неповернення позики, оскільки при поверненні боргу позичальник зобов'язаний отримати у кредитора борговий документ або, при відмові його повернути, затримати виконання.

Належних та допустимих доказів на підтвердження виконання боргового зобов'язання відповідачем суду не надано.

Згідно ст.ст.,15,16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі

Разом з тим, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає оплаті, визначається у гривнях за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що передбачено ч.1,2 ст.533 ЦК України.

За таких обставин, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_6 борг у розмірі 39 962 грн. 50 коп. грн.

Також є привільним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу України, якою встановлено, що на вимогу кредитора боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо іншій розмір не встановлений договором або законом.

Згідно розписки від 19.05.2011 року борг у строк 19 червня 2011 року не погашений, тому з відповідача на користь ОСОБА_6 підлягають стягненню три відсотки річних за період з 19.07.2011 року по 02 липня 2012 року, що складає 1100 грн. 35 коп.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, надавши оцінку доказам, зібраним у справі і відповідності ст. 212 ЦПК України, ухвалив правильне рішення.

Відповідач відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України не довів підстав на підтвердження заперечень проти позову.

Доводи апелянта про те, що ця угода є підтвердженням фінансових інвестицій є неспроможними, оскільки у відповідності до частини 3 статті 10 ЦПК України відповідач не надав належних та допустимих доказів про це.

Посилання апелянта на договір №14-10 про надання юридичних послуг від 14 жовтня 2010 року за яким були передані грошові кошті у розмірі 39 550 грн., не може бути взяті колегією суддів до уваги, оскільки розписка, складена 19 травня 2011 року та не може бути підтвердженням вищевказаного договору.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишенню без змін рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 02 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.

В.О. Полянська Т.І. Моісеєнко Г.В. Редько