Україна

В І Л Ь Н О Г І Р С Ь К И Й М І С Ь К И Й С У Д Д Н І П Р О П Е Т Р О В С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2012 року. Справа № 407/512/2012

п/с № 2/407/452/2012

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

в складі: головуючого судді Шаповала Г.І.

при секретарі Кудіній Н.І.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника відповідача Савельєва С.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства (ПрАТ) «Кримський Титан»( в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат (ГМК) ПрАТ «Кримський Титан») про відшкодування моральної шкоди, спричиненої порушенням трудового законодавства та права працівника на своєчасне отримання оплати праці за час відпустки,

У С Т А Н О В И В:

Згідно позову, що надійшов до суду 14.06.2012 р., позивач, керуючись ст.ст. 15, 16, 23 ЦК України, ст. 74, 76, 78, 79, 115, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 21, 29 Закону України «Про відпустки», прохає: - стягнути з відповідача на його користь компенсацію за завдану йому відповідачем внаслідок порушення ним його законних прав та трудових інтересів при зазначених в позові обставинах моральну шкоду в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень; - стягнути з відповідача на його користь зазнані ним витрати, пов'язані з наданням юридичної допомоги адвокатом.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він працює на підприємстві відповідача слюсарем КВП та А СЕВТ. Згідно з вимогами діючого трудового законодавства України та Закону України «Про відпустки», він, відповідно до затвердженого графіку відпусток, мав йти в чергову щорічну відпустку у вересні місяці 2011 року. Про свій намір скористуватися відпусткою він попередив відповідача письмовою заявою від 15 серпня 2011 року, тобто більше, ніж за два тижні до початку відпустки, як це передбачено ст. 10 Закону України «Про відпустки», що підтверджується виданням відповідачем наказу № 2987 від 15.08.2011 р. про надання йому відпустки. Початок його відпустки було визначено за графіком, який затверджено відповідачем, з 05 вересня 2011 року. У відпустці він фактично перебував з 05.09.2011 р. - по 13.10.2011 р.з урахуванням його тимчасової непрацездатності, що підтверджується відповідними листками непрацездатності, строк якої до відпустки, відповідно до вимог ст. 78 КЗпП України, не включається.

Відповідно до вимог ст. 115 КЗпП України і ст. 21 Закону України «Про відпустки», відповідач зобов'язаний не пізніше ніж за три дні до початку відпустки, виплатити йому заробітну платню за час відпустки.

Однак, не зважаючи на зазначену вище вимогу закону, відповідач незаконно, протиправно, маючи для цього необхідні кошти, оскільки інші платежі та виплати відповідачем здійснювались у звичному режимі, а відповідач вів свою господарську діяльність також у звичному режимі, першу виплату заробітної плати за час відпустки він отримав лише 23 вересня 2011 року в розмірі 60% від заробітку. Залишок заробітної плати за вересень місяць він отримав лише 07 жовтня 2011 року, тобто вже після закінчення відпустки за графіком.

Таке становище речей призвело до того, що він з вини відповідача не зміг організувати свій відпочинок належним чином у зв'язку з відсутністю в нього для цих цілей необхідних коштів, що завдало йому значної моральної шкоди, яка зокрема полягає в наступному.

Так він, на сьогоднішній день, є інвалідом 3-ї групи, в зв'язку з чим, Дніпровською МСЕК йому розроблено індивідуальну програму реабілітації на поточний 2011 рік, відповідно до якої він мав би отримати санаторно-курортне лікування у санаторії ендокринного профілю, чого він зробити не зміг з вини відповідача, який в порушення вимог чинного законодавства, не провів своєчасну виплату йому заробітної плати за час відпустки.

Крім того, в зв'язку з відсутністю в нього коштів з вини відповідача, на час відпустки, він не зміг організувати своє лікування навіть в мінімальному розмірі, не зміг організувати своє дозвілля та відпочинок, в нього зірвалася поїздка до своїх родичів в межах України.

Більше того, для того, щоб він зміг організувати своє існування під час відпустки, в зв'язку з відсутністю в нього коштів, які мав би виплатити йому відповідач, він змушений був брати гроші в борг у своїх друзів та знайомих, що завдавало йому додаткових незручностей та моральних страждань і переживань, оскільки йому, працюючій особі, було соромно брати кошти в борг.

В зв'язку з відсутністю з вини відповідача в нього під час відпустки коштів, зірвалася та не відбулася взагалі запланована заздалегідь його сімейна подорож до Криму на лікування та відпочинок, в зв'язку з чим, його сім'я змушена була відпочивати без нього, а він без сім'ї, що завдало йому додаткової глибокої моральної травми.

Таким чином, неправомірними, незаконними діями відповідача йому було завдано значних моральних страждань та переживань, в зв'язку з порушенням відповідачем норм діючого трудового законодавства України, що негативно позначилось на його здоров'ї та звичному житті в цілому, порушило його законні права та інтереси, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, і що вимагає від нього значних додаткових зусиль для організації свого нормального життя.

Спричинену йому діями відповідача моральну шкоду він оцінює в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги та їх обгрунтування підтримав в повному обсязі. Додатково пояснив, що він звертався раніше з позовом до суду, проте позов йому був повернутий.

Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що підприємство не вклалося в строки виплати відпускних позивачу. Всі виплати узгоджувалися з вищестоящою інстанцією, коли формувалися реєстри платежів. Вся сума відпускних - 2504 грн. була виплачена позивачу. Позивач не надав доказів стосовно запланованої поїздки на санаторно-курортне лікування. Сума відшкодування моральної шкоди -5000.00 грн. необґрунтована. Окрім того, позивач пропустив строк позовної давності, який встановлений в 3 місяці. Позивачу було відомо про порушення його прав 05.09.2011 р. до суду з позовом він звернувся тільки 14.06.2012 р., заяви про поновлення йому цього строку та поважність причин, за яких був пропущений строк, позивач в позові не зазначив. Представник відповідача прохає відмовити в задоволенні позову в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Із показань свідка ОСОБА_3 витікає, що, приблизно, рік назад на прохання ОСОБА_1 він позичав йому 500 грн., через неділю він на прохання ОСОБА_1 ще позичав йому 300 грн. Для чого були потрібні гроші ОСОБА_1, останній йому не повідомляв. Гроші йому ОСОБА_1 пізніше повернув.

Згідно копії посвідчення, ОСОБА_1, 1964 р. н., є інвалідом 3 групи (а.с. 3)

Згідно копії трудової книжки, ОСОБА_1, з 05.08.2002 року перебуває в трудових відносинах з відповідачем, на час виникнення спірних правовідносин та по цей час займає посаду слюсаря з ремонту контрольно-вимірювальних приладів і автоматики (КВПіА) служби автоматизації філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат»Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан». (а.с. 4-8)

Згідно копії наказу № 2987 про надання відпустки, ОСОБА_1 надана щорічна основна відпустка та додаткова відпустка, тривалістю 28 календарних днів, у період з 05.09.2011 року по 02.10.2011 року, з даним наказом ОСОБА_1 ознайомлений 15.08.2011 року. (а.с. 9, 40)

Згідно індивідуальної програми реабілітації інваліда № 99 від 28.01.11 року, МСЕК Дніпровська №1, виданої ОСОБА_1, останньому призначена відновна терапія, санаторно-курортне лікування, медичне спостереження та інше. (а.с.10-17)

Згідно квитанції № 2011039 від 13.06.2012 року, ОСОБА_1 сплатив адвокату ОСОБА_4 за юридичні послуги 200 грн. (а.с.18)

Згідно копії сторінок паспорту громадянина України, та довідки про ідентифікаційний код, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Вільногірська, Дніпропетровської області, зареєстрований за місцем проживання по АДРЕСА_2, і/к № НОМЕР_1. (а.с. 24)

Згідно посвідчення № 164, ОСОБА_1 займає посаду голови ППО НПГУ філії Вільногірський ГМК ЗАТ «Кримський Титан». (а.с.31)

Згідно листа від 04.07.2012 року, зам. головного бухгалтера на ім'я ОСОБА_1, повідомляється, що в бухгалтерію Вільногірського ГМК для оплати поступили наступні лікарняні листи, виписані на ім'я ОСОБА_1, за період з липень-вересень 2011 року, № 114478 з 08.06. по 10.06.2011р., № 114508 з 15.06. по 22.06.2011 р., № 696561 з 22.08. по 26.08.2011 р., № 697076 з 12.09. по 21.09.2011 року. (а.с. 32)

Згідно листа в.о. головного бухгалтера на ім'я заст. начальника юрвідділу філії «ВГМК», повідомляється, що ОСОБА_1 частково відпускні були перераховані на картковий рахунок 08.09.2011 року в сумі 800,00 грн., решта відпускних повністю перерахована 23.09.2011 р. в розмірі 1207.00 грн. Крім того 23.09.2011 року перерахована матеріальна допомога на оздоровлення згідно колективного договору з відрахуванням утримань в розмірі 593,00 грн. (а.с. 39)

Згідно копії лікарняного листка, ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 12.09.2011 р. по 21.09.2011 р. (а.с.41)

Згідно виписки з карткового рахунку ОСОБА_1, 07.09.2011 року на його рахунок надійшли кошти у виді заробітної плати в сумі - 930,27 грн., 08.09.2011 року надійшли кошти в сумі - 800,00 грн., 23.09.2011 року надійшли кошти в сумі - 1800,00 грн. (а.с. 61-77)

Згідно квитанції № 2012053 від 12.11.2012 року, ОСОБА_1 сплатив адвокату ОСОБА_4 за правову та юридичну допомогу 1300 грн. (а.с.81)

Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, які виникли з факту порушення відповідачем трудових прав позивача, а саме, з факту несвоєчасної виплати заробітної плати позивачу за час перебування його в черговій щорічній відпустці, внаслідок чого позивачу було завдано моральної шкоди.

Відповідно до цих правовідносин, пояснень позивача, представника відповідача та внаслідок оцінки всіх представлених доказів в їх сукупності та взаємозв'язку, керуючись законом, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, з наступних підстав.

Суд вважає встановленими в судовому засіданні наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач, ОСОБА_1, є інвалідом 3 групи і перебуває в трудових відносинах з відповідачем, на час виникнення спірних правовідносин та по цей час займає посаду слюсаря з ремонту контрольно-вимірювальних приладів і автоматики (КВПіА) служби автоматизації і метрології (САіМ) філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат»Приватного ( раніше - Закритого) акціонерного товариства «Кримський Титан», що взаємно визнано сторонами та підтверджується копією посвідчення інваліда 3 гр. (а.с.3), копією трудової книжки (а.с.4-8), копією наказу № 2987 про надання ОСОБА_1 щорічної основної відпустки, тривалістю 28 календарних днів, у період з 05.09.2011 року по 02.10.2011 року, з даним наказом ОСОБА_1 ознайомлений 15.08.2011 року. (а.с. 9, 40)

В порушення вимог ст. 115 КЗпП України та ст. 21 ЗУ «Про відпустки», відповідач не виплатив позивачу заробітну плату за весь час відпустки не пізніше 3 днів до початку відпустки, що взаємовизнано сторонами, та підтверджується документально: довідкою підприємства (а.с. 39), випискою з банківського карткового рахунку ОСОБА_1, про надходження заробітної плати: 07.09.2011 року - 930,27 грн., 08.09.2011 року - 800,00 грн., 23.09.2011 року - 1800,00 грн. (а.с. 61-77)

Внаслідок дій відповідача були порушені трудові права позивача стосовно вчасної оплати заробітної плати за весь час перебування у щорічній відпустці, що потягло за собою спричинення моральної шкоди позивачу в виді моральних та фізичних страждань, викликаних неможливістю за відсутності коштів спланувати свій та сімейний відпочинок, пройти відповідний курс лікування, згідно медичного направлення, тобто позивач змушений був вживати додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ч.4 ст.97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до положень законодавства України, що регулює вирішення питань в даній сфері (ст.237-1 КЗпП України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 «Про розгляд судами цивільних справ про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»,) суд, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди повинен керуватися вимогами розумності і справедливості, враховувати глибину моральних страждань та характер порушених прав.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Разом з тим, суд доходить висновку, що в задоволенні позову слід відмовити в зв'язку з пропуском позивачем тримісячного строку звернення з даним позовом до суду, враховуючи, що позивач не заявив при подачі позову клопотання про поновлення цього строку та не повідомив про поважні причини пропуску цього строку, а представник відповідача заявив клопотання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності в виді відмови в задоволенні позову.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Згідно ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 267 ЦК України, передбачено наслідки спливу позовної давності, а саме: 1. Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. 2. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. 3. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. 4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. 5. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні факти та відповідні їм правовідносини, керуючись зазначеними правовими нормами, суд доходить висновків, що позивач пропустив тримісячний строк позовної давності для подачі даного позову, при цьому, заяви про поновлення цього строку з зазначенням поважних причин пропуску строку не надав; позивачу було відомо, що його права порушуються на момент початку відпустки, тобто, станом на 05.09.2011 р, оскільки заробітна плата за весь час відпустки не була йому виплачена не менше як за 3 дні до початку відпустки, представник відповідача заявив про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Згідно ст.ст. 10,11 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, згідно наданих доказів та згідно вимог закону, є підстави для відмови в задоволенні позову в повному обсязі, в зв'язку з спливом строку позовної давності.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, п.1 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір»№ 3674-VI від 08.07.2011 р., судові витрати у справі в виді судового збору на суму -107.30 грн. слід покласти за рахунок Державного бюджету України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову за вимогами, що випливають із трудових правовідносин; понесені позивачем витрати з оплати юридичної допомоги адвоката на загальну суму -1500.00 грн. слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 209 ч.3, 212-215,218, 222,223, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відмовити у стягненні з Приватного акціонерного товариства (ПрАТ) «Кримський Титан» код ЄДРПОУ 32785994, юридична адреса: 96012, АР Крим, м. Армянськ, Північна промзона, (в особі філії «Вільногірський ГМК»ПрАТ «Кримський Титан», і/к 33173973, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Степова, 1.), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Вільногірська, Дніпропетровської області, і/к № НОМЕР_1, який мешкає АДРЕСА_2, - 5000.00 грн. (п'яти тисяч гривень 00 коп.) для відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок порушення відповідачем його законних прав та трудових інтересів.

Судові витрати у справі в виді: судового збору -107.30 грн. покласти за рахунок Державного бюджету України; судові витрати в виді оплати позивачем юридичної допомоги адвоката на загальну суму - 1500.00 грн. покласти на позивача, ОСОБА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Копію рішення протягом двох днів, з часу виготовлення його в повному обсязі, надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення сторонам.

Головуючий суддя Шаповал Г.І.