РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2012 р. Справа № 5019/1279/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Мельник О.В.

при секретарі Михальчук В.К.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: Курило Р.М., довіреність № 226-О від 02.02.2011р.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства комерцінйий банк "Приватбанк" на рішення господарського суду Рівненської області від 18.09.12 р. у справі №5019/1279/11 (суддя Трускавецький В.П.)

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

про стягнення в сумі 425 301,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

В червні 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі Рівненської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення в сумі 425 301, 05 грн. /т.1, а.с.2-6/.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 12.09.2011 року у справі № 5019/1279/11, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.10.2011 року, позов задоволено частково; стягнуто з ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Рівненської філії на користь приватного підприємця ОСОБА_3 24370,83 грн. пені, 13928,51 грн. інфляційних втрат, 3559,64 грн. трьох відсотків річних, 23,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 418,58 грн. витрат на оплату державного мита /т.1, а.с. 95-99, 137-140/.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.01.2012 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.10.2011 року та рішення господарського суду Рівненської області від 12.08.2011 року у справі № 5019/1279/11 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції /т.1, а.с.163-166/.

Скасовуючи судові рішення судів апеляційної та першої інстанції суд касаційної інстанції зазначив, що судами залишено поза увагою наявність двох різних договорів банківського рахукну від 30.11.2006р. та № RO2MC8 від 30.11.2006р. та не з'ясовано питання щодо чинності вказаних договорів.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 18.09.2012 року у справі № 5019/1279/11 позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ПАТ КБ "ПриватБанк" в особі Рівненської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення в сумі 425 301, 05 грн. задоволено частково:

- стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" в особі Рівненської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ФОП ОСОБА_3 24 370,83 грн. пені, 13 928,51 грн. інфляційних втрат, 3 559,64грн. три відсотки річних, 23,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

- стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" в особі Рівненської філії в доход Державного бюджету України 418,58 грн. витрат по сплаті державного мита.

- в решті позову відмовлено /т.2, а.с.53-59/.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 18.09.2012 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити /т.2, а.с.69-71/.

В обгрунтування апеляційної скарги скаржник стверджує, що місцевий господарський суд при постановленні рішення повинен був керуватися статтями 223 ГК України та 258 ЦК Украъни, які на думку останнього регулюють дані правовідносини. Крім того, відповідач вказує, що задоволення вимог позивача є неможливим в зв'язку із спливом строку позовної давності. Таким чином, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні, просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів та вимог скарги, вказавши, що господарський суд Рівненської області при винесенні рішення правомірно застосував норми матеріального та процесуального права, повністю з'ясував обставини справи та дослідив докази у справі, постановив законне та обгрунтоване рішення, а тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії: головуючий суддя Крейбух О.Г, суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. /т.2, а.с.66/.

Розпорядженням в.о.голови суду від 20.11.2012 р. внесено зміни до складу колегії та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Гулова А.Г., суддя Мельник О.В. /т.2, а.с.79/.

Позивач участі уповноваженого представника в судовому засіданні 22.11.2012р. не забезпечив, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням /т.2, а.с.77/.

В судовому засіданні 22 листопада 2012 року представником відповідача апеляційну скаргу підтримано у повному обсязі та наголошено, що місцевим господарським судом при винесенні рішення не розглянуто клопотання про застосування позовної давності, зокрема, до вимог про стягнення пені.

Судом роз'яснено представнику відповідача права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення змінити в частині п.2 резолютивної частини та скасувати в частині п.4 резолютивної частини, виходячи з наступного.

30 листопада 2006 року між приватним підприємцем ОСОБА_3 (надалі -позивач) та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" в особі Березнівського відділення (надалі -відповідач, апелянт) було укладено договір банківського рахунку № RO2MC8, підписаний директором Рівненської філії ПАТ КБ «ПриватБанк»Власенко В.Ф. /т.2, а.с.9-12, 25-28/ та договір банківського рахунку на комплексне обслуговування, підписаний заступником директора Рівненської філії ПАТ КБ «ПриватБанк»Савчук Л.М. /т.2, а.с.15, 29-30/.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.01.2012 р. у даній справі № 5019/1279/11, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.10.2011 р. та рішення господарського суду Рівненської області від 12.08.2011р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав нез'ясування питання щодо наявності та дійсності двох різних договорів банківського рахунку від 30.11.2006 р. та № RO2MC8 від 30.11.2006 р.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 4 липня 2012 року у справі № 5019/652/12 задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк»до ФОП ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, визнано недійсним договір банківського рахунку на комплексне обслуговування від 30.11.2006 р., підписаний заступником директора Рівненської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" Савчук Л. М. Дане рішення набрало законної сили /т.2, а.с.45-46/.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 04.07.2012 року у справі № 5019/652/12, встановлено, що договір № RO2MC8 від 30.11.2006р. свою дію не припиняв, жодних заяв щодо внесення змін до нього чи укладення нового договору від відповідача не надходило.

Відповідно до част.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Тобто рішенням господарського суду Рівненської області від 04.07.2012 року у справі № 5019/652/12 встановлено факти, які підтверджують певні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору у цій справі.

За наведеного, місцевий господарський суд, виконавши вказівки, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 16.01.2012 р. у даній справі № 5019/1279/11, з урахуванням фактів, встановлених рішенням господарського суду Рівненської області від 04.07.2012 року у справі № 5019/652/12, прийшов до вірного висновку, що підставою позову у цій справі є факт порушення відповідачем умов договору від 30.11.2006р. № RO2MC8.

При прийнятті рішення колегія суддів виходила з такого.

28 лютого 2009 року ФОП ОСОБА_3 під час дослідження банківських виписок по стану поточного рахунка було виявлено факти безпідставного списання коштів. Порушене право позивач був змушений відстоювати в суді.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 25.08.2010 року у справі № 14/2 позов ФОП ОСОБА_3 до ЗАТ КБ "ПриватБанк" про повернення коштів задоволено в повному обсязі, стягнуто з ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Рівненської філії на користь ОСОБА_3 217633,00 грн. збитків, 263,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 10 881,00 грн. витрат на правову допомогу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2010р. рішення господарського суду Рівненської області від 25.08.2010р. у справі № 14/2 скасовано частково - зменшено розмір витрат на послуги адвоката, а саме з 10 881,00 грн. до 5000 грн. В решті вимог рішення суду першої інстанції залишено без змін, апеляційну скаргу ЗАТ КБ "ПриватБанк" без задоволення.

Отже, у відповідності до положень част.4 ст.85, част.3 ст.105 ГПК України рішення господарського суду Рівненської області від 25.08.2010 року в справі № 14/2 набрало законної сили 3.10.2010 року.

Відповідно до част.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Тобто рішенням Господарського суду Рівненської області від 25.08.2010р. у справі № 14/2 (з врахуванням постанови Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2010р.) встановлено факти, які підтверджують певні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору у цій справі.

Так, підставою для звернення позивача з позовом у даній справі про стягнення пені є незаконне списання грошових коштів з банківського рахунку позивача в сумі 217 633, 00 грн., що підтверджується рішенням господарського суду Рівненської області від 25.08.2010 року по справі № 14/2, яким стягнуто з відповідача збитки в сумі 217 633, 00 грн. на користь позивача у вигляді безпідставно списаних відповідачем коштів з рахунку позивача протягом 2007-2008 років.

За змістом част.1 ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ст.1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з част.2. п.32.3.2 ст.32 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", у разі переказу з рахунку платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку.

Приписами пунктів 2.36, 2.38 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976, передбачено, що банк, який помилково переказав кошти, зобов'язаний негайно надіслати повідомлення неналежному отримувачу (безпосередньо або через банк, що обслуговує цього отримувача) про здійснення йому помилкового переказу та про потребу повернути зазначену суму протягом трьох робочих днів з дати надходження такого повідомлення, повернення платнику коштів, що списані банком з рахунку платника без законних підстав або з ініціативи неналежного стягувача, або в разі порушення банком умов договору банківського рахунку чи іншого договору про надання банківських послуг в частині здійснення договірного списання, або внаслідок інших помилок банку, здійснюється в судовому порядку.

За змістом част.2. п.32.3.2 ст.32 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Відповідно до п.5.3 Договору банківського рахунку № RO2МС8 від 30.11.2006р., у разі безпідставного або помилкового переказу грошей з рахунку клієнта (позивача), банк (відповідач) зобов'язується переказати (повернути) позивачу списану суму коштів і сплатити пеню у розмірі 0,01% від суми переказу за кожен день, починаючи від дня помилкового переказу.

Тобто п.5.3 Договору банківського рахунку № RO2МС8 від 30.11.2006р. встановлено іншу, ніж зазначена в Законі України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", відповідальність у разі безпідставного або помилкового переказу грошей з рахунку позивача, а саме у розмірі 0,01% від суми переказу за кожен день, починаючи від дня помилкового переказу.

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За наведеного, відносини сторін регулюються п.5.3 Договору банківського рахунку № RO2МС8 від 30.11.2006р., оскільки у ньому передбачено іншу відповідальність, ніж встановлену част.2 п.32.3.2 ст.32 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні".

Відповідно до част.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано..

Част.2. п.32.3.2 ст.32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено право платника на стягнення неустойки (штрафу, пені) - за кожний день, починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що поскільки Закон України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" є спеціальним по відношенню до Господарського кодексу України, то нарахування пені у разі списання банком коштів з рахунку платника без законних підстав проводиться за кожен день, починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника.

Однак, судом першої інстанції не взято до уваги клопотання відповідача про застосування позовної давності, зокрема, до вимог про стягнення пені, поскільки, на думку суду, строк позовної давності необхідно відраховувати з 13.10.2010р. моменту набрання рішенням господарського суду Рівненської області від 25.08.2010 року у справі № 14/2, яким встановлено факт безпідставного списання коштів з рахунків позивача. Дане твердження місцевого господарського суду є безпідставним з огляду на таке.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 25.08.2010 року у справі № 14/2 встановлено факт безпідставного списання ПАТ КБ «ПриватБанк»коштів з рахунків ФОП ОСОБА_3 у період 2007-2008рр на загальну суму 217633,00 грн., а саме :

30.10.2007р. -24182,00 грн. 08.11.2007р. -20700,00 грн.

07.12.2007р. -6657,00 грн. 11.01.2008р. -30030,00 грн.

19.02.2008р. -15000,00 грн. 03.03.2008р. -5000,00 грн.

07.03.2008р. -2509,00 грн. 21.04.2008р. -9740,00 грн.

13.05.2008р. -15000,00 грн. 12.06.2008р. -25000,00 грн.

12.06.2008р. -24495,00 грн. 04.07.2008р. -13920,00 грн.

23.10.2008р. -14000,00 грн. 30.12.2008р. -11400,00 грн.

29 квітня 2011 року ПАТ КБ «Приватбанк»на виконання рішення господарського суду Рівненської області від 25.08.2010р. у справі № 14/2 перераховано ФОП ОСОБА_3 222869,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку 26000054703068 /т.1, а.с.60/.

Тобто датою фактичного повного повернення банком суми переказу на рахунок ФОП ОСОБА_3 є 29.04.2011 року.

Позивач просить стягнути 160145,62 грн. пені за період з 30.10.2007р. (дати списання коштів з рахунку позивача без законних підстав) по 29.04.2011р.

Відповідно до статті 256 ЦК України, під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом п.1 частини 2 статті 258 ЦК України до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік.

Згідно з част.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відтак, част.2. п.32.3.2 ст.32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачає строк та порядок, у межах якого нараховується пеня, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За наведеного, суд бере до уваги клопотання відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

Позивач до суду звернувся 16.06.2011р., а тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 6920,73 грн., розрахованої за період з 16.06.2010р. по 29.04.2011р. в межах річного строку позовної давності з 16.06.2010р. по 16.06.2011р., виходячи з розміру пені 0,01% від суми переказу за кожен день, при цьому станом на 16.06.2010р. загальна сума безпідставно списаних коштів становила 217633,00 грн., а саме:

217 633,00 грн. х 0,01 % х 318 = 6 920,73 грн.

Поскільки позовна давність за вимогами про стягнення пені, розрахованої за період з 30.10.2007р. по 15.06.2010р., спливла станом на момент звернення позивача з позовом до суду -16.06.2011р., то в позові про стягнення пені за період з 30.07.2007р. по 15.06.2010р. слід відмовити на підставі част.3 ст.267 ЦК України.

Місцевим господарським судом позовні вимоги про стягнення пені задоволено частково у сумі 24370,83 грн. за період з 30.07.2007р. по 29.04.2011р., виходячи з розміру пені 0,01% від суми переказу за кожен день. При цьому судом зазначено, що позивачем при здійсненні розрахунку невірно визначався розмір пені, виходячи з подвійної ставки за короткостроковим кредитом.

За наведеного, керуючись п.4 ст.103 ГПК України, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 18.09.2012р. у справі № 5019/1279/11 слід змінити в частині розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, а саме стягнути з відповідача на користь позивача 6920,73 грн. пені, в частині стягнення 17450,10 грн. (24370,83 грн. -6920,73 грн.) пені -відмовити.

Позивач просить стягнути з відповідача упущену вигоду в розмірі 165 150,15 грн.

За змістом ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, тобто: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.

У відповідності до част.1 ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема:

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно із част.4 ст.623 ЦК України на кредитора покладений обов'язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов'язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Позивачем не доведено, що він мав намір і реальну можливість розмістити грошові кошти за договором № SAMDN04000017053251 від 02.12.2008 року "Про вклад "Підприємницький" (далі - договір вкладу), який був укладений між ним та відповідачем, предметом якого є внесення позивачем та прийняття відповідачем тимчасово вільних коштів у сумі і на строк, що зазначені у пункті 1.3 Договору, а саме що відповідачу передаються грошові кошти у сумі 110 000 грн. у вклад, на строк 3 місяці по 02.03.2009 року Процентна ставка по вкладу становить 24,75 % річних, із зобов'язанням виплачувати позивачу суму вкладу та проценти на умовах та в порядку, встановлених цим Договором, а також відкриття відповідачем карткового рахунку.

Також, відповідно до п.4.11 Договору вкладу від 02.12.2008 р. виплата частини вкладу та прийом додаткових внесків до вкладу не проводиться, тобто у позивача не було можливості збільшувати розмір вкладу.

При цьому, не доведеним є і той факт, що неможливість здійснення такого розміщення відбулося саме через невиконання відповідачем своїх зобов'язань.

Відтак, місцевим господарським судом підставно відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення упущеної вигоди у сумі 165150,15 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 61 449,53 грн. інфляційних втрат та 20 000, 29 грн. три відсотки річних.

Відповідно до част.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до част.2 п.32.3.2 ст.32 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку.

Таким чином, строк виконання грошового зобов'язання щодо повернення платнику списаних без законних підстав грошових коштів у сумі 217633,00 грн. наступив з моменту набрання рішенням господарського суду Рівненської області у справі № 14/2 законної сили, тобто з 13.10.2010 року.

Поскільки позивач до суду звернувся в червні 2011 року, то позовну давність за вимогами про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат пропущено не було.

Відтак, позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції та 3 % річних підлягають задоволенню частково відповідно у сумі 13928,51 грн. та 3 559,64 грн., які вірно розраховані місцевим господарським судом за період з 13.10.2010 року по 29.04.2011 року.

За змістом ст.44 ГПК України до складу судових витрат належать, зокрема, судовий збір та оплата послуг адвоката.

Порядок розподілу судових витрат визначено ст.49 ГПК України.

Позивач на час подання позову до суду -16.06.2011р. був звільнений від сплати державного мита згідно з п.37 част.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Згідно з п.5 інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" від 23.05.2012р. № 01-06/704/2012, якщо на час подання позову (поданого до набрання Законом чинності) позивач був звільнений від сплати державного мита згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито", а за результатами розгляду справи господарським судом з нього мають бути стягнуті суми судових витрат, то до таких витрат належатиме саме судовий збір у розмірі, визначеному відповідно до частини першої та пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до част.2 ст.49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Загальна сума задоволених позовних вимог становить 24408,88 грн., а тому з урахуванням п.4 част.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір»розмір судового збору складає 1609,50 грн., сплата якого до спеціального фонду Державного бюджету покладається на відповідача на підставі част.2 ст.49 ГПК України, поскільки спір до суду доведено внаслідок незаконних дій останнього.

Згідно з част.5 ст.49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Матеріали справи містять докази понесених позивачем ФОП ОСОБА_3 витрат у сумі 10000,00 грн., пов'язаних з оплатою послуг адвоката. Так, представництво відповідача ФОП ОСОБА_3 у суді здійснював адвокат ОСОБА_6, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 від 25.03.2011р., що діяв на підставі угоди про надання адвокатських послуг від 25.03.2011р., на виконання умов якого ФОП ОСОБА_3 сплачено адвокату гонорар у сумі 10000,00 грн. по розрахунковій квитанції від 16.06.2011р. № 013602 /т.1, а.с.86-89/.

Загальна сума заявлених позовних вимог -406745,59 грн.

Загальна сума задоволених позовних вимог - 24408,88 грн.

Відношення задоволених позовних вимог до заявлених -6,00 %.

Враховуючи вищевикладене, на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладаються витрати, пов'язані з оплатою позивачем послуг адвоката, у розмірі 600,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 14,16 грн.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона належними і допустимими доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з п.1, 4 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Рівненської області у даній справі - зміні в частині розміру присуджених до стягнення з відповідача на користь позивача пені, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрат на оплату послуг адвоката та скасуванню в частині стягнення з відповідача державного мита з прийняттям в цій частині нового рішення.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задоволити частково.

Пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Рівненської області від 18.09.2012р. у справі № 5019/1279/11 змінити в частині розміру присуджених до стягнення з відповідача на користь позивача пені, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрат на оплату послуг адвоката, виклавши його в такій редакції:

"2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»(49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570) в особі Рівненської філії ПАТ КБ «ПриватБанк», (33023, м.Рівне, вул.Відінська, 8, код ЄДРПОУ 21099787) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 6 920 (шість тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 73 коп. пені, 13 928 (тринадцять тисяч дев'ятсот двадцять вісім) грн. 51 коп. інфляційних втрат, 3 559 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 64 коп. три відсотки річних, 14 (чотирнадцять) грн. 16 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 600 (шістсот) грн. витрат на оплату послуг адвоката.

В позові про стягнення 17450,10 грн. пені - відмовити."

Пункт 4 резолютивної частини рішення господарського суду Рівненської області від 18.09.2012р. у справі № 5019/1279/11 скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення:

"4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»(49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570) в особі Рівненської філії (33023, м. Рівне, вул.Відінська, 8, код ЄДРПОУ 21099787) в доход Державного бюджету України 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору."

В решті рішення господарського суду Рівненської області від 18.09.2012р. у справі № 5019/1279/11 залишити без змін.

Доручити господарському суду Рівненської області видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 5019/1279/11 повернути на адресу господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Мельник О.В.