ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2012 р. Справа № 5015/2199/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. -головуючого,

Данилової М.В., Волковицької Н.О.,

за участю представників:

позивачане з'явився (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

відповідачане з'явився (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

третьої особи-1Крамар І.І. (дов. № 1/299 від 27.02.2012 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2012 р.

у справі№ 5015/2199/12 господарського суду Львівської області

за позовомПрокурора Личаківського району міста Львова в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

до Виконавчого комітету Львівської міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів1. Державного підприємства "Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем" 2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області

про визнання права державної власності

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Личаківського району міста Львова в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання права державної власності на будівлю за адресою: м. Львів, вул. Кривоноса, 4а, яка перебуває у повному господарському віддані Державного підприємства "Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем", посилаючись на частину 1 статті 182 Цивільного кодексу України, статтю 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", статтю 30 Закону України "Про місцеве самоврядування", Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затв. наказом Мін'юсту України від 07.02.2002 р. № 7/5 і зареєстр. 28.01.2003 р. за № 66/738, статтю 73 Господарського кодексу України, статтю 392 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.07.2012 р. у справі №5015/2199/12 (суддя П. Манюк) відмовлено в задоволенні позову.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції, посилаючись на приписи статті 392 Цивільного кодексу України, зазначив про відсутність з боку Виконавчого комітету Львівської міської ради порушення прав ДП "Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем", оскільки відповідач не оспорює право державної власності на спірний об'єкт нерухомості.

За апеляційною скаргою позивача Львівський апеляційний господарський суд (колегія суддів: головуючий Якимець Г.Г., Зварич О.В., Хабіб М.І.), переглянувши рішення господарського суду Львівської області від 16.07.2012 р. в апеляційному порядку, постановою від 10.09.2012 р. залишив вказане рішення без змін з тих же підстав.

ДП "Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 16.07.2012 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2012 р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, зокрема, не взяли до уваги наявність факту позбавлення ДП "Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем" можливості реалізовувати права власника щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання права державної власності на нерухоме майно за ДП "Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем" на підставі статті 392 Цивільного кодексу України.

Підставою для звернення прокурора Личаківського району міста Львова в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з позовом до суду стала відмова Виконкому Львівської міської ради у прийнятті рішення щодо оформлення права державної власності на спірне нерухоме майно з тих підстав, що проект рішення "Про оформлення права державної власності на будівлю по вул. Кривоноса, 4а" не набрав більшості голосів від загального складу Виконавчого комітету Львівської міської ради.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає про порушення законних прав ДП "Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем" щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб передбачений законом або договором.

За змістом статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачає норму, яка гарантує кожному право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а стаття 392 вказаного Кодексу є спеціальним правилом, спрямованим на захист від подібних протиправних дій. У випадку виникнення претензій з боку третіх осіб, власник майна має право спростувати їх шляхом пред'явлення позову про визнання права власності.

Зі змісту статті 392 Цивільного кодексу України вбачається, що позов про визнання права власності на майно подається тоді, коли в інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюваних документів.

За таких обставин, коли суб'єктивне право власності ще безпосередньо іншими особами не порушене, особа може звернутися до суду з позовом про визнання власності, який матиме самостійне правове значення і не вимагатиме винесення будь-якого зобов'язального рішення для інших осіб.

Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають заперечують та оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних правовідносинах.

Таким чином, такий позов може бути пред'явлений у наступних випадках:

- якщо право власності позивача оспорюється або не визнається відповідачем;

- якщо позивач втратив документ, який засвідчує його право власності;

- якщо особа звертається до суду з метою набуття права власності на майно.

Підставою позову у даній справі є порушення Львівською міською радою порядку оформлення права власності на вказане майно, що за своєю суттю не підпадає під дію приписів статті 392 Цивільного кодексу України.

Під час здійснення судового розгляду даної справи господарськими судами встановлено, що Виконавчий комітет Львівської міської ради не перебуває з ДП "Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем" у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого заявлено позовні вимоги про визнання права державної власності, а також не заперечує, не оспорює та не претендує на таке право.

Враховуючи викладене та з огляду на приписи вищезазначених норм законодавства України, господарські суди дійшли висновку про відсутність порушення з боку Виконавчого комітету Львівської міської ради прав та законних інтересів ДП "Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем".

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення у даній справі прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків дійсним обставинам справи, тому підстав для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2012 р. та рішення господарського суду Львівської області від 16.07.2012 р. у справі №5015/2199/12 залишити без змін.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: М. Данилова

Н. Волковицька