СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
13 серпня 2008 року | Справа № 2-13/1769-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Заплава Л.М.,
Котлярової О.Л.,
за участю представників сторін:
позивача: Чудомехов П.О. дов. № 1/26 від 15.01.2008 року;
відповідача: (Євпаторійська міська рада) - Карпова О.М. дов. № 1395/02-29 від 26.12.2007 року;
відповідача: (виконавчий комітет Євпаторійської міської ради) - не з`явився;
відповідача: (Акціонерний Східно-Український Банк "Грант") - не з`явився;
третьої особи: Середенко Р.В. дов. б/н від 01.08.2007 року;
розглянувши апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Жукова А.І.) від 24 червня 2008 року у справі № 2-13/1769-2006
за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ (пр. 50-річчя СРСР, 27, м. Харків, 61080)
до Євпаторійської міської ради (вул. Леніна, 2, м. Євпаторія, АР Крим, 97400)
до виконавчого комітету Євпаторійської міської ради (пр. Леніна, 2, м. Євпаторія, АР Крим, 97400)
до Акціонерного Східно-Українського Банку "Грант" (вул. Данилевського, 19, м. Харків, 61001)
за участю третьої особи - Харківського економіко-правового університету у формі товариства з обмеженою відповідальністю (пр. Гагаріна, 187, м. Харків, 61080)
про визнання незаконними рішень та визнання недійсним договору,
ВСТАНОВИВ:
Національний університет внутрішніх справ звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Євпаторійської міської ради про визнання недійсним договору застави майна, яке знаходиться за адресою м. Євпаторія, вул. Пушкіна, 18, укладеного 03.07.2002 року між виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради та Акціонерним Східно-Українським банком „Грант”.
Позовні вимоги мотивовано тим, що предмет застави - домоволодіння, що находиться за адресою м. Євпаторія, вул. Пушкіна, 18 було закріплено за позивачем на праві оперативного управління, у зв’язку з чим, не може являтись предметом договору застави. Позивач вважає, що спірний договір застави не відповідає положенням частини 2 статті 63 Закону України „Про вищу освіту”, статті 4 Закону України „По заставу”, а також зазначає, що укладення спірного договору застави порушує право позивача користуватись майном, яке йому було надано на праві оперативного управління.
Рішенням господарського суду АР Крим від 24.06.2008 року у справі № 2-13/1769-2006 у задоволенні позову Національного університету внутрішніх справ відмовлено.
При прийнятті рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність порушень вимог Закону України „Про вищу освіту” та Закону України „По заставу”, оскільки укладення договору застави не являється відчуженням майна. Крім того, господарським судом АР Крим було прийнято до уваги наявність судового рішення в іншій справі - № 2-29/5935-2006А за участі тих самих сторін та в процесі розгляду якої було встановлено факт знаходження спірного майна в комунальній власності та правомірність укладення спірного договору застави від 03.07.2002 року.
Не погодившись з рішенням суду, Національний університет внутрішніх справ звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, як прийнятого з порушенням норм матеріального права та неповним дослідженням фактичних обставин справи.
Третя особа - Харківський економіко-правовий університет у формі товариства з обмеженою відповідальністю, у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, надав відзив на апеляційну скаргу в якому вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Представники відповідачів - виконавчого комітету Євпаторійської міської ради та Акціонерного Східно-Українського банку „Грант” у судове засідання не з`явились, причину неявки не повідомили, хоча про час та місце слухання справи сповіщались належним чином ухвалою від 04.08.2008 року. Клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв’язку з неможливістю явки представника у судове засідання не надходило. За таких обставин, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності представників зазначених осіб.
Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги до вирішення господарським судом АР Крим іншої справи № 2-26/7393-2008, яка, на його думку, має суттєве значення для розгляду даної справи. Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що позивач не довів –яким чином справа, на яку він посилається - № 2-26/7393-2008 за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до Євпаторійської міської ради та виконавчого комітету Євпаторійської міської ради про визнання права спільної власності, робить неможливим розгляд даної справи - про визнання недійсним договору застави. У зв’язку з цим, судова колегія відмовляє у задоволення заявленого клопотання як необґрунтованого.
З причини зайнятості в іншому судовому засіданні суддів Лисенко В.А. та Прокопанич Г.К., на підставі розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду, у складі судової колегії були здійснені заміни на суддів Котлярову О.Л. та Заплава Л.М.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін та третьої особи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Згідно з частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
У даному випадку позивач вважає, що оскаржуваний правочин суперечить актам законодавства – Цивільному кодексу УРСР, Цивільному кодексу України, Закону України „Про власність” (чинного на момент укладення спірного договору застави), Закону України „По заставу” та Закону України „Про вищу освіту”.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Судовою колегією встановлено, що в провадженні господарського суду АР Крим знаходилась адміністративна справа № 2-29/5936-2006А за позовом Національного університету внутрішніх справ звернувся до Євпаторійської міської ради, за участю третіх осіб - Акціонерного Східно-Українського банку „Грант” та Харківського економіко-правового університету про визнання недійсним рішення Євпаторійської міської ради № 23-7/6 від 05.02.1999 року „Про об’єкти комунальної власності для передачі у заставу”.
Так, постановою господарського суду АР Крим від 29.08.2006 року у справі № 2-29/5935-2006А у задоволенні адміністративного спору було відмовлено (том 1 а.с.145-149). Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.10.2006 року вказану постанова суду першої інстанції залишено без змін.
Під час розгляду судами першої та апеляційної інстанції справи № 2-29/5935-2007А було встановлено, що на підставі рішення Євпаторійської міської ради від 09.06.1995 року № 242 „Про додаткові заходи щодо укріплення кадрів правоохоронних органів" будівлі, що знаходяться за адресою: АР Крим, м.Євпаторія, вул. Пушкіна, 18 та прилегла до них територія були передані на баланс без права розпорядження в оперативно-господарське управління відділенню заочного факультету Харківського Університету внутрішніх справ.
05.02.1999 року Євпаторійською міською радою було прийнято рішення „Про об'єкти комунальної власності для передачі у заставу”, яким було затверджено перелік об'єктів комунальної власності, які підлягають передачі у заставу в якості забезпечення кредитів. Також цим рішенням, виконавчому комітету Євпаторійської міської ради були делеговані повноваження на укладення кредитних договорів з наданням у заставу об'єктів, зазначених у додатку №1 до рішення.
Відповідно до додатку № 1 до вказаного рішення, домоволодіння, розташоване у м. Євпаторія по вул. Пушкіна, 18 увійшло до переліку об'єктів комунальної власності, передача яких у якості забезпечення кредиту можлива.
В подальшому, 03.07.2002 року між Акціонерним Східно-Українським Банком „Грант" (заставодержатель) та виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради (заставодавець), з метою забезпечення своєчасного виконання зобов'язань Євпаторійською міською радою по кредитному договору № 2 від 05.05.1997 року, було укладено договір застави, пунктом 1.2 якого встановлено, що предметом застави за цим договором є домоволодіння, розташоване у м. Євпаторії по вул. Пушкіна, 18.
04.07.2002 року між Акціонерним Східно-Українським Банком „Грант" та Харківським економіко-правовим університетом було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого Акціонерний Східно-Український Банк „Грант" відступив Харківському економіко-правовому університету право вимоги належного виконання зобов'язань виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради по кредитному договору № 2 від 05.05.1997 року із змінами, у зв'язку з чим, Харківський економіко-правовий університет набув усі права заставодержателя за вказаним договором застави.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про заставу" (в редакції, що діяла на момент прийняття оспорюваного рішення), предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором. Предметом застави не можуть бути національні культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання. Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом. Предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.
Згідно зі статтею 182 Цивільного кодексу УРСР (в редакції, що діяла на день прийняття оспорюваного рішення), заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа. Заставодавець повинен бути власником заставленого майна або мати право оперативного управління ним.
Частина 1 статті 183 Цивільного кодексу УРСР передбачає, що предметом застави може бути всяке майно, за винятком того, на яке не може бути звернено стягнення в силу статей 93, 96, 99 цього Кодексу.
Крім того, діюче на момент розгляду даної справи законодавство, що регулює правовідносини, пов'язані із заставою, зокрема: Закон України „Про заставу", Закон України „Про іпотеку", Цивільний кодекс України не передбачають прямої заборони на передачу об'єктів, що знаходяться у комунальній власності у заставу, що спростовує доводи позивача про те, що оспорюване рішення не відповідає приписам пункту 2 статті 4 Закону України „Про заставу".
Згідно зі статтею 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" (станом на день прийняття оспорюваного рішення), органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Суди першої та апеляційної інстанції в рамках справи № 2-29/5935-2006А встановили, що Євпаторійська міська рада не приймала рішення про відчуження домоволодіння, що знаходиться у м. Євпаторії по вул. Пушкіна, 18 та перебуває в оперативному управлінні Національного університету внутрішніх справ, що, у свою чергу, свідчить про відсутність порушення прав позивача щодо вказаного об'єкту нерухомості, оскільки він продовжує безперешкодно ним користуватися. Також було спростовано доводи позивача про те, що передача майна у заставу є його відчуженням, оскільки застава - це вид забезпечення виконання зобов'язання, завданням якого є належне та своєчасне виконання боржником зобов'язань перед кредитором, тоді як наслідком відчуження майна є перехід права власності на майно.
Відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Згідно з частиною 5 статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Стаття 4-5 Господарського процесуального кодексу України також зазначає, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що правомірність передачі спірної будівлі у заставу та відсутність в діях Євпаторійської міської ради порушень норм законодавства є встановленою набравшим законну силу та обов’язковим до виконання рішенням суду у справі № 2-29/5935-2006А та повторного доведення не потребує.
Таким чином, дослідивши питання відповідності спірного договору застави від 03.07.2002 року вимогам статей 203 та 215 Цивільного кодексу України судова колегія прийшла до висновку, що підстави для визнання його недійсним відсутні.
За таких обставин, суд першої інстанції під час розгляду даної справи надав належну оцінку фактичним обставинам справи та дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв’язку з чим, підстави для скасування оскаржуваного рішення господарського суду АР Крим від 24.06.2008 року відсутні.
Керуючись статтями 101, 103 п.1, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Національного університету внутрішніх справ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 червня 2008 року у справі № 2-13/1769-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді Л.М. Заплава
О.Л. Котлярова