ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 43/39-8/81 | 26.06.08 |
За позовом Підприємства “Український центр духовної культури”Товариство “Знання
України”
До Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація”
Третя особа 1) Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу
Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
2) Управління державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва
про визнання інвестиційного договору № 3 від 20.02.19989р. дійсним та виконаним
в повному обсязі
За зустрічним позовом Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація”
До Підприємства “Український центр духовної культури” Товариство “Знання
України”
Треті особа Головне управління комунальної власності м. Києва Київської міської
державної адміністрації
про розірвання інвестиційного договору № 3 від 20.02.1998р.
Суддя В.С. Катрич
Представники за первісним позовом:
Від позивача представник Здоренко С.М. (дов. б/н від 01.04.2008р.)
Від відповідача не з’явилися
Від третьої особи 1 не з’явилися
Від третьої особи 2 не з’явилися
Представники за зустрічним позовом:
Від позивача не з’явилися
Від відповідача представник Здоренко С.М. (дов. б/н від 01.04.2008р.)
Від третьої особи не з’явилися
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Підприємство «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», треті особи 1) Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 2) Управління державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва про визнання інвестиційного договору № 3 від 20.02.1998р., укладеного між Головним управлінням житлового господарства та майна міста, Державним комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» та Підприємством «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України», зі змінами від 30.03.1999р. на реконструкцію нежитлового будинку № 10-А на вул. Софіївській у м.Києві дійсним та виконаним в повному обсязі.
До прийняття рішення у справі Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація»звернулося до суду з зустрічною позовною заявою до Підприємства «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України», третя особа Головне управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації про розірвання інвестиційного договору № 3 від 20.02.1998р. та про виселення Підприємства «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України»з нежилого будинку на вул. Софіївській, 10-А та передачу будинку за актом до комунальної власності територіальної громади м. Києва.
Ухвалою Господарського суду м.Києва від 02.04.2007р. у справі № 43/39 ухвалено здійснювати розгляд справи № 43/39 колегіально у складі суддів: Пасько М.В. (головуючий суддя), Качан Н.І., Калатай Н.Ф.
Ухвалою Господарського суду м.Києва від 04.04.2007р. зустрічна позовна заява Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»була прийнята до спільного розгляду з первісним позовом.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.05.2007р. у справі № 43/39 первісний позов було задоволено, визнано інвестиційний договір № 3 від 20.02.1998р. дійсним та таким, що виконаний у повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову було відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація»звернулося з апеляційною скаргою.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2007р. у справі № 43/39 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»було залишено без задовлення, рішення Господарського суду м.Києва від 23.05.2007р. у справі №43/39 залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаною постановою, Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація»звернулося з касаційною скаргою.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2007р. постанова Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2007р. у справ № 43/39 булу залишена без змін, а касаційна скарга Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»- без задоволення.
Постановою Верховного суду України від 05.02.2008р. касаційну скаргу Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»було задоволено, постанова Вищого господарського суду України від 01.11.2007р. № 43/39, постанова Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2007р. та рішення Господарського суду м. Києва від 23.05.2007р. були скасовані, а справу передано на новий розгляд суду першої інстанції.
Справа № 43/39 відповідно до резолюції Голови Господарського суду м.Києва передана на новий розгляд судді Катрич В.С.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.03.2008 р. справа № 43/39 прийнята до провадження суддею Катрич В.С., присвоєно даній справі новий номер № 43/39-8/81, розгляд справи був призначений на 24.04.2008р.
Ухвалою Господарського суду м.Києва від 24.04.2008р. розгляд справи був відкладений на 06.06.2008р., в зв’язку з нез’явленням у судове засідання представників КП «Київжитлоспецексплуатація», Головного управління Комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управління державного архітектурно –будівельного контролю м. Києва та неподаннями ними витребуваних доказів.
19.05.2008р. від Управління державного архітектурно –будівельного контролю м.Києва надійшло клопотання, в якому Управління державного архітектурно –будівельного контролю м. Києва просить суд проводити всі розгляди справи без участі його представника.
У судовому засіданні, яке відбулося 06.06.2008р. КП «Київжитлоспецексплуатація»подало клопотання про проведення повторної судової будівельно-технічної експертизи.
Представник Підприємства “Український центр духовної культури” Товариство “Знання України” заперечував проти поданого КП «Київжитлоспецексплуатація»клопотання про проведення повторної судової будівельно-технічної експертизи, зазначив, що підстав для проведення повторної судово-будівельної експертизи не має та просить суд відмовити у задоволенні даного клопотання Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація”.
Суд, розглянувши клопотання Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи, відмовив в його задоволенні, оскільки по-перше, в матеріалах справи наявний висновок судової будівельно-технічної експертизи № 961/962 від 12.03.2007р., а по-друге Комунальним підприємством “Київжитлоспецексплуатація” не зазначено мотиви призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи, якими можуть бути, зокрема, визнання висновку необгрутованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, повторну експертизу може бути також призначено, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні.
З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи, тому у задоволенні клопотання Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи слід відмовити.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника Підприємства “Український центр духовної культури” Товариство “Знання України”, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд -
ВСТАНОВИВ:
Між Підприємство «Український центр духовної культури»Товариством «Знання України»та Головним управлінням житлового господарства та майна міста Київської міської державної адміністрації було укладено інвестиційний договір № 3 від 20.02.1998 зі змінами від 30.03.1999, відповідно до умов якого, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.01.1998 № 155 зі змінами від 11.03.1998 № 518, від 23.09.1998 № 1959 та від 22.03.1999 № 391 Підприємство «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України»було залучене до реконструкції нежилого будинку № 10-А на вул. Софіївській у м. Києві.
Судом встановлено, що 13.11.1997р. відповідно до п.п. 6.1. протоколу №31 засідання міської конкурсної комісії з питань вибору інвесторів та генпідрядних організацій для фінансування та виконання робіт з реконструкції жилих будинків у м. Києві, переможцем конкурсу по реалізації інвестиційного проекту на реконструкцію нежилого будинку № 10-А на вул. Софіївській було визнано Підприємство «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України».
29.12.2006 року Підприємство «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України», отримало від КП «Київжитлоспецексплуатація»претензію від 21.12.2006 р. за № 155/1/03-84 з повідомленням про розірвання інвестиційного договору № 3 від 20.02.1998р. зі змінами від 30.03.1999р. та 03.10.2001р. на реконструкцію нежилого будинку №10-А на вул. Софіївській у м. Києві та повернення будинку до комунальної власності територіальної громади м. Києва.
В претензії КП «Київжитлоспецексплуатація» послалося на невиконання Підприємством «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України» умов п.п.2.2.5 та 2.2.6 інвестиційного договору № 3 від 20.02.1998р. зі змінами від 30.03.1999р. і зазначало, що згідно умов інвестиційного договору, при невиконанні інвестором у повному обсязі встановлених зобов'язань щодо термінів закінчення реконструкції будинку, інвестиційний договір № 3 від 20.02.1998р. зі змінами від 30.03.1999р. на реконструкцію нежилого будинку № 10-А на вул. Софіївській у м. Києві він вважає розірваним з 20.01.2007р. та пропонує передати будинок № 10-А на вул. Софіївській у м. Києві до комунальної власності територіальної громади м. Києва у місячний термін - до 20.01.2007р.
У судовому засіданні КП «Київжитлоспецексплуатація» проти позову заперечувало обґрунтовуючи тим, що Підприємством «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України»частково не виконано зобов'язання за Інвестиційним договором № 3 від 30.01.1998р.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно приписів ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Проаналізувавши подані суду документи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні первісного позову та відмовленні в задоволенні зустрічного позову, з огляду на наступне.
Згідно п.1 Розпорядження Київської міської Державної адміністрації за №155 від 30.01.1998 року, Підприємство «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України»залучене до реконструкції нежилого будинку № 10-А по вул. Софіївській з передачею йому у власність будинку загальною площею 894,6 кв. м.
Згідно п.п.2.1., 2.2. п. 2 зазначеного розпорядження Підприємству «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України»доручено розробити і затвердити у встановленому порядку проектно - кошторисну документацію в термін до 01.07.1998р., отримати в Держархбудконтролі дозвіл на початок реконструкції зазначеного будинку з 01.07.1998р. та завершити її згідно з термінами, передбаченими - проектом організації будівництва.
Відповідно до п. 3 даного Розпорядження Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та КП «Київжитлоспецексплуатація»мали укласти з Підприємством «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України»Інвестиційну угоду на реконструкцію нежилого будинку №10 - А по вул. Софіївській.
Керуючись вимогами Закону України «Про інвестиційну діяльність» та відповідно до Положення про міську конкурсну комісію з питань вибору інвесторів із змінами та доповненнями згідно з розпорядженнями міської державної адміністрації від 21.01.1997р. №81, від 03.11.1997р. №1769 та розпорядженнями від 05.02.1997р. №127, від 30.01.1998р. №155 «Про залучення інвестора до реконструкції нежилого будинку № 10-А на вул. Софійській», Підприємство «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України», КП «Київжитлоспецексплуатація» та Головне управління комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 20.02.1998 року уклали Інвестиційний договір №3 на реконструкції нежилого будинку № 10-А на вул. Софійській.
20.04.1998 року згідно Наказу «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна»від 30.03.1998 р. № 125-В, головним управлінням житлового господарства та майна міста, видане Свідоцтво серії НБ № 010001429 про право власності на нежилий будинок в цілому площею 894,600 кв. м., який розташований в м. Києві по вул. Софіївській буд. 10-А.
Відповідно до Розпорядження Київської міської адміністрації № 1959 від 23.09.1998 р. на підставі рішення міської конкурсної комісії з питань вибору інвесторів та генпідрядних організацій для фінансування та виконання робіт з реконструкції жилих будинків (протокол від 13.08.1998р. №39), у пунктах 2.1 та 2.2 пункту 2 розпорядження КМДА від 30.01.1998р. №155 «Про залучення інвестора до реконструкції нежилого будинку № 10-А по вул. Софіївській у Печерському районі»цифри «01.07.98»було замінено на цифри «01.11.1998р.»
Згідно Розпорядження № 1736 від 17.08.2001 Київської міської адміністрації терміни розробки та затвердження проектне - кошторисної документації та отримання в управлінні Держархбудконтролю дозволу на виконання будівельних робіт з реконструкції будинків було продовжено, а до пунктів 2.1. та 2.2. пункту 2 розпорядження КМДА від 30.01.98. № 155, було внесено зміни - цифри «01.09.1999»замінено цифрами «01.03.2002».
Судом встановлено, що незважаючи на неодноразову зміну архітектурно - планувального завдання, проект реконструкції нежилого будинку по вул. Софіївській, буд. 10 -А був розроблений, погоджений з КП «Київжитлоспецексплуатація» та затверджений архітектурно містобудівною Радою при головному архітекторі м. Києва.
Також, було отримано позитивний висновок комплексної державної експертизи №2440 від 18.11.1999.
В своїх запереченнях проти позову КП «Київжитлоспецексплуатація» посилається на невиконання Підприємством «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України»пунктів 2.2.5 та 2.2.6. інвестиційного договору № 3 від 20.02.1998р. на реконструкцію нежилого будинку № 10-А на вул. Софіївській у м. Києві, а саме:
- розробити, погодити з КП «Київжитлоспецексплуатація»та затвердити у встановленому порядку проектно - кошторисну документацію в термін до 01.07.1998 р. (п. 2.2.5 Договору);
- отримати в Держархбудконтролі дозвіл на початок реконструкції зазначеного будинку з 01.03.2002р. та завершити її згідно з термінами, передбаченими проектом організації будівництва (п. 2.2.6. Договору).
Своє звернення до суду Підприємство «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України»обґрунтовує тим, що нібито КП «Київжитлоспецексплуатація»не визнає договір виконаним та вимагає повернення майна, тим самим порушує його права, та просить суд визнати Інвестиційний договір № 3 від 20.01.1998 р дійсним та виконаним у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права власності; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Такого способу захисту цивільних прав і інтересів, як визнання договору виконаним в повному обсязі, що є, фактично, вимогою визнати припиненим зобов’язання у зв’язку з його виконанням, законодавством не передбачено, так як це порушувало б права кредитора вимагати від боржника виконання його обов’язку та позбавило б права звернення боржника до суду за захистом своїх прав.
Натомість, чинним законодавством прямо встановлюються випадки припинення зобов’язання у зв’язку з його виконанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Вимога позивача щодо визнання договору дійсним не є належним способом захисту права у розумінні ст. 16 ЦК України, оскільки ст. 16 ЦК України містить повний перелік способів захисту цивільних прав і інтересів.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність відмовити Підприємству «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України»у задоволенні первісного позову, оскільки заявлені вимоги не відповідають встановленим нормам законодавства способам захисту цивільних прав.
Позовні вимоги КП «Київжитлоспецексплуатація»за зустрічним позовом обґрунтовує посиланням на те, що Підприємством «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України»не виконано зобов'язання по Інвестиційного договору, а саме:
- замовити і отримати в міських спеціалізованих експлуатаційних службах технічні умови для розробки проектно - кошторисної документації (ПКД) на реконструкцію будинку (п. 2.2.4. Договору);
- розробити, погодити з КП «Київжитлоспецексплуатація» та затвердити у встановленому порядку проектно -кошторисну документацію в термін до 01.07.98 р. (п. 2.2.5 Договору);
- отримати в Держархбудконтролі дозвіл на початок реконструкції зазначеного будинку з01.03.2002 та завершити її згідно з термінами, передбаченими проектом організації будівництва (п. 2.2.6. Договору).
З таким твердженням КП «Київжитлоспецексплуатація»господарський суд не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до матеріалів справи, на час укладання інвестиційного договору у лютому місяці 1998 року Підприємство «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України»виконало умови міської конкурсної комісії, а саме: сплатило Головному управлінню житлового забезпечення міської державної адміністрації компенсацію: за відселення та на відселення мешканців, які раніше проживали в будинку (за загальну житлову площу 602.2 кв.м. та 2 % службової площі) за підготовку території (в т.ч. гідронамив) загальної площі, що підтверджено листом ГУЖЗ від 19.11.1997 р. № 044\98-2343; сплатило Головному управлінню житлового господарства та майна міста: 142.0 тис. грн. залишкову балансову вартість будинку; компенсацію за нежитлову площу (214 кв. м.) розташовану в підвалі будинку; сплатило Управлінню економіки міської держадміністрації на соціальний розвиток міста 100.0 тис. грн.
Як свідчать матеріали справи, хоча розпорядженнями Київської міської адміністрації №1959 від 23.09.1998 р., №1736 від 17.08.2001 р. строки розробки та затвердження проектно-кошторисної документації та отримання в Держархбудконтролю відповідного дозволу на проведення будівельних робіт неодноразово пролонговувався, а архітектурне і планувальне завдання змінювалося, проект реконструкції нежилого будинку № 10-А по вул. Софіївській був розроблений, погоджений з КП «Київжитлоспецексплуатація», та затверджений архітектурною та містобудівною Радою при головному архітекторі м. Києва.
Крім того, було отримано позитивний висновок комплексної державної експертизи №2440 від 18.11.1999 р., а після закінчення проведення робіт з реконструкції будинку, Підприємством «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України» було проведено всі дії для нормальної експлуатації реконструйованого будинку.
20.04.1998 р. згідно Наказу «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна»від 30.03.1998 р. № 125-В, Головним управлінням житлового господарства та майна міста було видане Свідоцтво серії НБ № 010001429 про право власності на спірний нежилий будинок.
У відповідності до вимог п.2.2.4., .п.2.2.6 укладеного договору, Підприємством «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України»було отримано і погоджено всі технічні умови міських спеціалізованих експлуатаційних служб (що підтверджується даними містобудівного паспорту, затвердженого 13.11.1998 р.).
Відповідно до Містобудівного паспорту затвердженого 13.11.1998 року головним архітектором м. Києва начальником Головного управління містобудування та архітектури, на підставі замовлення № 14070 від 09.10.1998 року за реєстровим № 980330301462 Підприємством «Український центр духовної культури» Товариство «Знання України»було отримано та погоджено всі технічні умови міських спеціалізованих експлуатаційних служб, а саме:
ДДП «Київелектрозв’язок»;
Управління охорони пам’яток історії, культури та історичного середовища;
Київська радіотрансляційна мережа;
«Київські теплові мережі»АК «Київенерго»;
«Київенерго»Кабельні мережі;
ДКП «Київміськсвітло»;
ДКО «Київміськгідрошляхміст»;
Штаб цивільної оборони;
Санепідемстанція;
Управління Державтоінспекції;
Спеціалізоване Управління протизсувних робіт.
Відповідно до п. 2.2.5. Інвестиційного договору, Підприємством «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України»у 1999 році було замовлено у Державний науково - дослідний та проектно - вишукувальний інститут «Ндіпроектреконструкція»та розроблено проектно-кошторисну документацію.
18.08.1999р. згідно протоколу № 610 Архітектурно - містобудівною Радою при головному архітекторі м. Києва був затверджений робочій проект реконструкції нежилого будинку по вул. Софіївській, 10-А, отримано позитивний висновок комплексної державної експертизи (№ 2440 від 18.11.1999 р.), один примірник проектне - кошторисної документації подано до КП «Київжитлоспецексплуатація».
Судом також приймається до уваги те, що через причини незалежні від волі Підприємства «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України», ним не отримано державний акт на право користування земельною ділянкою або інший документ, що підтверджує право на земельну ділянку.
Відповідно до пп. 2.1 п. 2 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, до документів що надаються для одержання дозволу, додається й документ, що посвідчує право власності забудовника (замовника) чи право користувача (у тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою, на якій буде розміщено об'єкт містобудування.
В червні 1998 року Підприємство «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України»звернулося до Голови Київської міської державної адміністрації Омельченка О.О. (вих. № 94 від 08.06.1998 року) з проханням дати дозвіл на розробку проектної документації і відвести земельну ділянку за адресою: вул. Софіївська, 10-А.
Були дані відповідні доручення управлінням економіки, земельних ресурсів та «Київглавархітектурі». Пропозиції вищеназваних управлінь Підприємством «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України»були своєчасно виконано.
У вересні 1998 року були укладені відповідно договір № 353-98 на комплекс проектно-вишукувальних робіт по інвентаризації земельної ділянки нежилого будинку № 10 -А по вул. Софійській, та договір № 354-98 на розробку проекту відведення земельної ділянки з СП «Топос».
Як вбачається з наданих суду документів, домоволодіння по вул. Софіївській 10 складається з будинку 10-А і 10-Б, в зв'язку з чим практично неможливо розділити загальну земельну ділянку цих будинків. Було погоджено розробку проекту відведення земельної ділянки з урахуванням цих обставин, про що були подано відповідні звернення до Печерської районної державної адміністрації. Листом від 18.01.1999 року № 6320 Печерська районна державна адміністрація не знайшла можливості задовольнити прохання Підприємства «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України».
Проект відведення земельної ділянки Підприємству «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України»знову було направлено на доопрацювання. В жовтні 1999 року був затверджений технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування ділянки та розпочата робота по розробці проекту відведення земельної ділянки.
Тільки у травні 2000 року відповідно до подання та за підписами начальника управління Київського міського управління земельних ресурсів та заступника Голови постійної комісії Київради з питань містобудування та землекористування Київською міською Радою було підготовлено проект рішення VIII сесії XXIII скликання «Про надання Підприємству «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України»земельної ділянки для реконструкції та подальшої експлуатації адміністративного будинку по вул. Софіївській, 10 літера «А»». Як зазначає Підприємство «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України», до цього часу це питання на сесії Київської міської Ради так і не було розглянуте.
Виконання цього зобов’язання залежить від своєчасного і належного вчинення дій відповідним органом, який уповноважений приймати рішення, оформити, підписати та видати державний акт на користування земельною ділянкою.
Зазначені обставини свідчать про те, що ще станом на січень 1999 року Підприємство «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України»виконало всі залежні від нього дії щодо виконання інвестиційного договору в частині отримання державного акту на користування земельною ділянкою.
Оскільки, будинок знаходився в непридатному для нормальної експлуатації стані та за наявності затвердженого містобудівною радою проекту реконструкції, Підприємством «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України»за власною ініціативою, було проведено реконструкцію будівлі, інженерних мереж, опоряджувальних покриттів та за погодженням з Головним управлінням контролю за благоустроєм міста були проведенні ремонтні роботи і пофарбування фасаду.
Згідно висновку судової будівельно - технічної експертизи № 961/962 від 12.03.2007р.
ремонтно - будівельні роботи в будинку № 10 по вул. Софіївській в м. Києві, які вказані в
об'єктному кошторисі №1а, до проекту реконструкції, розробленому «Ндіпроектреконструкція»у 1999 році, виконувалися, характеризуються, як покращені та високоякісні і відповідають нормативним документам діючим у будівництві. Конструктивні елементи, опоряджувальні покриття, інженерні мережі і обладнання знаходяться у доброму технічному стані, що забезпечує якісні характеристики його експлуатації.
Щодо розірвання Інвестиційного договору з підстав невиконання Підприємством «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України»п. 2.2.4, п. 2.2.5., п. 2.2.6 слід зазначити, що відповідно до Розпорядження КМДА № 1736 від 17.08.2001 року, на яке посилається КП «Київжитлоспецексплуатація»у своєму зустрічному позові, передбачено саме фінансові санкції до інвесторів за зрив термінів розробки та затвердження проектно –кошторисної документації та отримання дозволу на виконання будівельних робіт, а не розірвання інвестиційних договорів.
Згідно ст.20 Закону України «Про інвестиційну діяльність», при недодержанні договірних зобов'язань суб'єкти інвестиційної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України і укладеними договорами. Сплата штрафів і неустойок за порушення умов договорів, а також відшкодування завданих збитків не звільняють винну сторону від виконання зобов'язань, якщо інше не передбачено законом або договором.
Стаття 21 Закону України «Про інвестиційну діяльність», визначає, що зупинення або припинення інвестиційної діяльності проводиться за рішенням: інвесторів, при цьому інвестори відшкодовують збитки учасникам інвестиційної діяльності; (збитки КП «Київжитлоспецексплуатація»за зустрічним позовом Підприємством «УЦДК»Товариства «ЗУ»не завдані); за рішенням правомочного державного органу.
Рішення державного органу про зупинення або припинення інвестиційної діяльності може бути прийнято з таких причин: якщо її продовження може призвести до порушення встановлених законодавством санітарно -гігієнічних, архітектурних, екологічних та інших норм; прав та інтересів громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом; оголошення в установленому законом порядку інвестора банкрутом внаслідок неплатоспроможності.
КП «Київжитлоспецексплуатація»не надано ніяких доказів щодо прийняття відповідним державним органом рішень про зупинення чи припинення інвестиційної діяльності Підприємства «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України»у порядку ст. 21 Закону України «Про інвестиційну діяльність». Навпаки, відповідно до висновків судової експертизи, яку було призначено в судовому засіданні встановлено, що Підприємством «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України»виконувалися покращені та високоякісні роботи, які відповідають нормативним документам діючим у будівництві та складеному кошторису. Встановлено, що реконструйований будинок на час проведення експертизи експлуатується, та знаходитися в доброму стані. Технічні характеристики реконструйованого будинку відповідають вимогам будівельних норм, конструктивні елементи, інженерні мережі та обладнання заходяться в доброму стані, будинок придатний до експлуатації.
Вимога ж КП «Київжитлоспецексплуатація»передати будинок № 10- А на вул. Софійській до комунальної власності територіальної громади м.Києва у місячний термін до 20.01.2007р. порушує право власності Підприємства «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України»на вищезазначений будинок. Даний будинок належить Підприємству «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України»на підставі Свідоцтва на право власності на нежилий будинок серія НБ№ 010001 429 від 20.04.98.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Також КП «Київжитлоспецексплуатація»не надано суду належного доказу, що у нього є повноваження що до повернення або розпорядження майном, яке належить або належало до комунальної власності - територіальної громади міста.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах, належить право комунальної власності на нерухоме майно.
Ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування»передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочність щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, в тому числі можуть передавати об’єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об’єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
В судовому засіданні КП«Київжитлоспецексплуатація»не надано суду належних доказів невиконання Підприємством «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України»пунктів 2.2.5 та 2.2.6. інвестиційного договору № 3 від 20.02.1998р. на реконструкцію нежилого будинку № 10-А на вул. Софіївській у м. Києві та необґрунтовано належним чином, чому датою завершення реконструкції будинку № 10-А по вул. Софіївській є саме вересень 2004 року.
Крім того, КП «Київжитлоспецексплуатація»у відповідності до п. 5.2 Інвестиційного договору № 3 від 20.02.1998 повинен був письмово попередити інвестора про наміри розірвання Інвестиційного договору, а не вважати його розірваним у одноособовому порядку з 20.01.2007р.
Відповідно до ст. 188 ГК України, зміна та розірвання договорів в одноособовому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Ч.1 ст. 651 ЦК України зазначається, що зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.
Отже, вимоги КП «Київжитлоспецексплуатація»за зустрічним позовом про розірвання інвестиційного договору № 3 від 20.02.1998 року укладеного між КП «Київжитлоспецексплуатація», Підприємством «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України»та Головним управлінням житлового господарства та майна міста Київської міської державної адміністрації, виселення Підприємства «Український центр духовної культури»Товариство «Знання України»з нежилого будинку по вул. Софійській, 10 -А та передачі його за актом до комунальної власності територіальної громади м. Києва є безпідставними та необґрунтованими, тобто такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 20, 21 Закону України «Про інвестиційну діяльність», ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. ст. 16, 321, 598, 651 ЦК України, ст. 188 ГК України, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ :
У задоволенні первісного позову відмовити повністю.
У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя В.С. Катрич