ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
27 серпня 2012 р. (12:46) Справа №2а-8241/12/0170/31
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С.О., при секретарі Сидельовій М. В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова група Тотал Р"
про стягнення 6063,00 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 06.07.12, НОМЕР_1
Суть спору: Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова група Тотал Р" (далі відповідач) про стягнення 6063,00 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та мотивовані тим, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Позивач зазначає, що відповідачем не забезпечено працевлаштування в 2011 році одного інваліда, у зв'язку з чим мають бути сплачені адміністративно - господарські санкції в сумі 6063, 00 грн.
Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова група Тотал Р" вжило усі передбачені законом заходи щодо створення робочих місць для інвалідів та їх працевлаштування. Зокрема, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2011 рік склала 8 осіб, тобто у 2011 році ТОВ "Фінансова група Тотал Р" повинно було створити 1 робоче місце для працевлаштування інваліда. З 01 вересня 2010 року по 31 травня 2011 року на підприємстві працював 1 інвалід - ОСОБА_2, про що свідчать надані у судовому засіданні копії наказів про прийняття на роботу та про звільнення, а також копія виписки з акту огляду МСЕК.
Після звільнення інваліда за власним бажанням підприємство щомісячно, починаючи з червня 2011 року, надавало до Алуштинського міського центру зайнятості звіт про наявність вакансії для працевлаштування інваліда ( копії відповідних звітів надані суду у судовому засіданні), але Алуштинський міський центр зайнятості протягом 2011 року інваліда для працевлаштування не направив.
Таким чином, у діях ТОВ "Фінансова група Тотал Р" відсутній склад правопорушення, а тому на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватись.
Позивач у судове засідання не з'явився, однак направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Розгляд справи відкладався в порядку ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, заслухавши пояснення відповідача, суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова група Тотал Р" зареєстроване як юридична особа та знаходиться на обліку у Кримському відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.
Законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. № 875 зі змінами та доповненнями (далі Закон України № 875).
Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України № 875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 19 Закону України № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Відповідно до ч. 9 ст. 19 Закону України № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Постановою КМУ від 31.01.2007р. № 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" затверджений Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості. Зазначена норма кореспондується із приписами ч. 3 ст. 18 Закону України № 875.
Згідно з п. 2 зазначеного Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України № 875 державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування України.
З вищенаведеного вбачається, що Закон України № 875 зобов'язує відповідача, відповідно до 4-відсоткового нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів і інформувати центр зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування, визначені у ст. 18 Закону України № 875 -підібрати робоче місце і працевлаштовувати інваліда.
Відповідно до наказу відділення Фонду № 29 від 17.05.2012 р. і п. 4 ч. 2 " Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використають найману працю", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07 року" №70 була проведена позапланова невиїзна перевірка, щодо заповнення відповідачем ф.10 - ПI " Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2011 рік, відповідно вимог "Інструкції щодо заповнення форми № 10 - ПI " Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" та виконання ст. 19, 20 ЗУ " Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" на підставі наданої форми № 10- ПI " Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2011 рік, про що складений Акт від 13.06.12 р. Перевіркою встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова група Тотал Р" становить 8 осіб, відповідно кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві відповідача, становить згідно вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"1 особу. На підставі проведеної перевірки, у зв'язку з непрацевлаштуванням інваліду, відповідачу були нараховані відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону №875 та п. 3.6 Інструкції щодо заповнення форми №10-ПН про зайнятість та працевлаштування інвалідів, затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.07р. №42, адміністративно-господарські санкції в сумі 6063, 00 грн.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зауважити, що з 01 вересня 2010 року по 31 травня 2011 року на підприємстві працював 1 інвалід - ОСОБА_2, про що свідчить надані у судовому засіданні копії наказів про прийняття на роботу та про звільнення, а також копія виписки з акту огляду МСЕК.
Після звільнення інваліда за власним бажанням підприємство щомісячно, починаючи з червня 2011року, надавало до Алуштинського міського центру зайнятості звіт про наявність вакансії для працевлаштування інваліда ( копії відповідних звітів надані суду у судовому засіданні), але Алуштинський міський центр зайнятості протягом 2011 року інваліда для працевлаштування не направив.
Згідно з ч. 1,3 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Отже, у даному випадку суд вважає належними доказами саме звіти надані відповідачем, оскільки всі 17 звітів відповідача отримані працівником Алуштинського міського центру зайнятості.
Відповідно до приписів статей 18-20 Закону України № 875, передбачена законом відповідальність (адміністративно-господарські санкції та пеня) застосовується до підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, в тому числі і у разі не надання звітності в порядку встановленому Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Отже, штрафні санкції є відповідальністю за недодержання відповідачем нормативу, встановленого для його підприємства кількості для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії), пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Дотримуючись принципу пропорційності, при прийнятті рішення, суд виходив з мети досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення та інтереси конкретної особи -відповідача. Тобто рішення не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідають цілям, які заплановано досягти.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України № 875 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Відповідно до п. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
У ч. 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, а порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
У зв'язку з тим, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцезнаходженням відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватися.
Суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ст. 18 Закону №875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, як було встановлено судом, відповідач направляв до позивача відповідну звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інвалідів. Фактично на підприємстві відповідача був працевлаштований інвалід до 31 травня 2011р.- включно, з червня 2011р. місце залишилося вакантним у зв'язку з ненаправленням уповноваженими органами інваліда для працевлаштування.
Відтак, суд дійшов висновку, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.
Аналогічна позиція щодо відсутності підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця у випадку виконання суб'єктом господарювання приписів Закону №875, викладена в постанові Верховного суду України від 20.06.2011р. (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень -17316897).
Відповідно до частини 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Статтею 244-2 КАС України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Отже, висновки, викладені у вищевказаній постанові Верховного суду України, мають бути обов'язково враховані у спірних правовідносинах.
Крім того, позивачем не було враховано, що адміністративно-господарські санкції за не зайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена діючим законодавством України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку з учиненням правопорушення.
Таким чином, нарахування таких сум за фактом, не пов'язаним з порушенням вимог Закону №875 є порушенням позивачем обсягу своєї компетенції та повноважень, що в розумінні приписів ст. 19 Конституції України може мати наслідками лише відмову у задоволенні адміністративного позову.
За таких обставин, позовні вимоги Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів не підлягають задоволенню.
В судовому засіданні 27.08.2012 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови, а постанова в повному обсязі складена та підписана 03.09.2012 року
Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Дудін С.О.