Судове рішення 15/81 від 26.11.2008

Судове рішення #2635694

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

07.08.08 Справа№ 15/81

За позовом: закритого акціонерного товариства “Калина - ЛТД”, м. Київ,

до відповідача: Фермерського господарства ОСОБА_1, с.Отиневичі, Львівська область,

про стягнення 18246,15 грн. боргу та штрафних санкцій

та за зустрічним позовом: Фермерського господарства ОСОБА_1, с.Отиневичі, Львівська область,

до: закритого акціонерного товариства “Калина - ЛТД”, м. Київ,

про зобов'язання закритого акціонерного товариства “Калина-ЛТД” провести заміну неналежної якості дизельного палива в кількості 8073 л. загальною вартістю 27851,84 грн., яке було поставлене по товарно-транспортній накладній №ЛР-0000741 від 11.07.2007 р. на дизельне паливо належної якості.

Суддя Костів Т.С.

Секретар Качур Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача -Клименко А.П. -представник (довіреність б/н від 27.02.2008 р.)

Від відповідача ОСОБА_1 -голова

Суть спору: закрите акціонерне товариство “Калина-ЛТД”, м. Київ, звернулось із позовом до Фермерського господарства ОСОБА_1, с. Отиневичі, Львівська область, про стягнення 18246,15 грн., з яких 10000,06 грн. - основний борг, 2043,65 грн. - пеня, 3332,61 грн. - проценти, 2870,23 грн. інфляційних втрат. Фермерське господарство ОСОБА_1, с. Отиневичі, Львівська область, звернулось із зустрічним позовом до закритого акціонерного товариства “Калина - ЛТД”, м. Київ, про зобов'язання закритого акціонерного товариства “Калина-ЛТД” провести заміну неналежної якості дизельного палива в кількості 8073 л. загальною вартістю 27851,84 грн., яке було поставлене по товарно-транспортній накладній №ЛР-0000741 від 11.07.2007 р. на дизельне паливо належної якості.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.03.2008 р. було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 27.03.2008 р.. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 27.03.2008 р., 24.04.2008 р., 27.05.2008 р., 12.06.2008 р.. В судовому засіданні 31.07.2008 р. оголошено перерву до 07.08.2008 р..

Представникам сторін роз'яснено їх права, згідно із ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України, справа слухається за наявними у ній матеріалами.

В судових засіданнях представник позивача первісний позов підтримав, а зустрічний заперечив з мотивів, зазначених у позовній заяві, відзиві. Ствердив, зокрема, що на підставі договору поставки №0107/131-ЛВ від 01.01.2007 р. по накладній №9791 від 11.07.2007 р. позивач поставив відповідачу дизельне паливо на загальну суму 27851,84 грн., яку відповідач оплатив лише частково. Заборгованість становить 10000,06 грн.. Посилання відповідача на неналежну якість пального заперечив, посилаючись на недотримання встановленого порядку прийняття нафтопродуктів по якості, поставку нафтопродуктів не по договору поставки №2605/06-274/1-ЛВ від 25.05.2006 р., а по договору поставки №0107/131-ЛВ від 01.01.2007 р., та проведення відповідачем дослідження якості не поставленого йому дизельного пального марки Л-0,2-62, а іншого, марки Л-0,2-40. Просить первісний позов задовольнити, а в зустрічному позові відмовити.

Представник відповідача первісний позов заперечив, а зустрічний підтримав з мотивів, зазначених у зустрічній позовній заяві. Ствердив, зокрема, що отримав від позивача дизельне паливо на підставі договору поставки нафтопродуктів №2605/06-274/1-ЛВ від 25.05.2006 р. по товарно-транспортній накладній №ЛР-0000741 від 11.07.2007 р.. Після заправки цим пальним 12.07.2007 р. тракторів, у них вийшли з ладу паливні насоси, внаслідок чого було проведено перевірку отриманого пального. Перевіркою встановлено невідповідну якість пального. З посиланням на ст. ст. 707, 709 ЦК України просить у первісному позові відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, суд встановив наступне.

Між сторонами укладались договори поставки нафтопродуктів, у т.ч. 25.05.2006 р., 01.01.2007 р.. Відповідач у зустрічному позові посилається на поставку нафтопродуктів саме на підставі договору поставки №2605/06-274/1-ЛВ від 25.05.2006 р. на суму 27851,84 грн. по товарно-транспортній накладній №ЛР-0000741 від 11.07.2007 р., однак, таке твердження не підтверджується матеріалами справи. Натомість, з посилання у накладній №9791 від 11.07.2007 р. на суму 27851,84 грн. вбачається, що поставка здійснювалась на підставі договору №0107/131-ЛВ та, окрім того, вже після підписання сторонами договору поставки від 01.01.2007 р. та закінчення річного строку дії договору поставки від 25.05.2006 р. №2605/06-274/1-ЛВ.

У відповідності до договору поставки №0107/131/ЛВ від 01.01.2007 р., постачальник (позивач) передає у власність покупцю (відповідачу) нафтопродукти, а покупець приймає і оплачує їх вартість (п. 1.1. договору). Товар поставляється на умовах EXW -нафтобаза постачальника (п. 2.1.1.). Передача покупцю товару здійснюється у разі надання покупцем довіреності на отримання відповідної кількості товару, а право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару за видатковою накладною та/або товарно-транспортною накладною (п. 2.2. в редакції додаткової угоди від 01.01.2007 р.).

У відповідності до специфікації від 11.07.2007 р. до договору поставки №0107/131/ЛВ від 01.01.2007 р., погодження якої сторонами не заперечувалось, передбачена поставка позивачем відповідачу дизельного палива в кількості 8073 л. на загальну суму 27851,90 грн.

Як вбачається з товарно-транспортної накладної №ЛР-0000741 від 11.07.2007 р., накладної №9791 від 11.07.2007 р., довіреності ЯНД №467049 від 11.07.2007 р., на підставі договору №0107/131/ЛВ від 01.01.2007 р. позивач поставив відповідачу, а відповідач отримав дизельне пальне Л-0,2-62 на загальну суму 27851,84 грн.. Факт одержання нафтопродуктів на вказану суму відповідач не заперечив.

У відповідності до п. п. 2.5., 2.6. договору, покупець проводить приймання товару по кількості і якості у відповідності до Інструкції “Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України”, а також у відповідності з умовами договору. Проведення приймання товару по якості за вимогою покупця здійснюється незалежною інспекцією із складанням відповідного акта про відбір проб та акта експертизи за місцем поставки. Однак, доказів приймання товару незалежною інспекцією суду не надано.

Наказом №81/38/101/235/122 від 02.04.1998 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.1999 р. за №685/3978, було затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України. Відповідно до п. 1 вказаної Інструкції, вона встановлює єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, проведення обліково-розрахункових операцій і застосовується на підприємствах та організаціях України, які займаються нафтопродуктозабезпеченням. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для підприємств, установ та організацій всіх галузей народного господарства і всіх форм власності, а також для громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються придбанням, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України.

Відповідно до п. 4.1.3.5. Інструкції, приймання продукції за якістю проводиться у повній відповідності до вимог нормативної документації на нафту або нафтопродукти, умов поставки та договорів, на підставі яких здійснена поставка продукції, а також додатка 1 цієї Інструкції. Додатком 1 до п.4.1.3.5 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України - Порядком приймання нафти та нафтопродуктів за якістю, встановлено, що порядок приймання нафти та нафтопродуктів за якістю застосовується в усіх випадках, якщо нормативною документацією на нафтопродукти, умовами поставки або іншими зобов'язаннями не встановлено іншого порядку приймання за якістю (п. 1). У відповідності до п. 2 Порядку, при виявленні невідповідності якості нафти або нафтопродуктів, що надійшли, та тари, в якій вони містяться, вимогам нормативної документації, договору чи супровідним документам про їх якість одержувач припиняє подальше приймання і складає акт, у якому вказує кількість оглянутої продукції та характер виявлених дефектів. При цьому, одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції невідповідної якості в умовах, що унеможливлюють погіршення її якості та змішування з іншою анологічною продукцією; викликати для участі в прийманні продукції і складанні двостороннього акта представника виготовлювача (відправника). У відповідності до п. 3 Порядку, у повідомленні про виклик представника виготовлювача (відправника) повинно бути вказано, зокрема, найменування продукції, дата і номер транспортного документа; основні показники, за якими продукція не відповідає вимогам нормативної документації; час, на який призначено приймання продукції за якістю в межах установленого для приймання часу; кількість продукції неналежної якості. Повідомлення про виклик представника виготовлювача (відправника) повинно бути передано за факсом або телеграфом не пізніше 24 годин, якщо інший термін не встановлено умовами поставки або договором (п. 4). Згідно із п. 6 Порядку, лише у разі неявки представника виготовлювача (відправника) на виклик отримувача (покупця) в установлений термін та у випадку, коли виклик представника іногороднього виготовлювача (відправника) не є обов'язковим, приймання нафти або нафтопродуктів за якістю проводиться за участю компетентного представника громадськості підприємства (отримувача). При цьому, у відповідності із п. 7 Порядку, матеріально відповідальні та підлеглі їм особи, а також особи, що здійснюють облік, зберігання, приймання та відпуск матеріальних цінностей, представниками громадськості підприємств-отримувачів призначатися не повинні. Також не можуть призначатися представниками громадськості підприємства-отримувача керівники підприємств та їх заступники, бухгалтери, особи, які мають причетність до обліку, зберігання, приймання та відпуску нафти або нафтопродуктів, а також юристи цих підприємств.

Однак, жодних доказів виклику представника позивача, а тим більше із повідомленням інформації, передбаченої в п. 3 Порядку, суду не надано. Відповідач на цю обставину не посилався.

Крім того, відповідно до п. п. 11, 12 Порядку, у всіх випадках для визначення якості нафти або нафтопродуктів проводиться відбір проби у відповідності до вимог ГОСТ 2517. Про відбір проби складається акт, який підписується усіма особами, що брали в цьому участь, та повинен містити не лише посилання на саме відібрання проб, а час і місце складання акта, найменування отримувача продукції, прізвище і посади осіб, які брали участь у відборі проби; найменування виготовлювача (відправника),від якого надійшла продукція; номер, дата рахунку-фактури та транспортної накладної, за якими надійшла продукція, дата її надходження; вага продукції, з якої відібрали проби; зазначення про те, що відбір проб проведено в порядку, який встановлено ГОСТ 2517; забезпечення відібраних проб етикетками зі змістом даних, передбачених ГОСТ 2517; чиїми печатками або пломбами (відтиски на пломбах) запечатані чи опломбовані проби; тощо.

Також, у відповідності із п 14 Порядку, за результатами приймання продукції за якістю з участю представників, складається акт про фактичну якість отриманої продукції. Акт повинен бути складений у день закінчення приймання продукції за якістю. У цьому акті має бути вказано: найменування отримувача продукції та його адреса; номер і дата акта, місце приймання продукції, час початку і закінчення приймання продукції; прізвища, ініціали осіб, що брали участь у прийманні продукції за якістю та в складанні акта, місце їх роботи, посада, дата і номер документа про повноваження представника в перевірці продукції за якістю, а також відомості про те, що ці особи ознайомлені з правилами приймання продукції за якістю; найменування і адреса виготовлювача (відправника) та постачальника; дата і номер факсу або телеграми про виклик представника виготовлювача (відправника) або про те, що виклик виготовлювача (відправника) умовами поставки або договором не передбачено; номери і дати договору на поставку продукції, рахунку-фактури, транспортної накладної (коносаменту) і паспорт якості продукції; тощо. Акт повинен бути підписаний усіма особами, що брали участь у перевірці якості продукції. В акті перед підписом осіб, що брали участь у прийманні, повинно бути вказано, що ці особи попереджені про те, що вони несуть відповідальність за підписання акта, в якому дані не відповідають дійсності. До акта має бути додано: паспорт якості нафти або нафтопродукту (відправника) та копія сертифіката; транспортний документ (накладна, коносамент); упаковочні ярлики із тарних місць, за якими встановлена неналежна якість розфасованих у тару нафтопродуктів; документ, що засвідчує повноваження представника, якого призначено для участі у прийманні; акт відбору проб і паспорт якості, видані випробувальною лабораторією за результатами випробувань; інші документи, що свідчать про причини псування та невідповідності якості нафти або нафтопродуктів.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідні документи не складались, зауважень щодо якості нафтопродуктів при їх прийманні відповідач не заявляв. У відповідності до акту від 11.07.2007 р., отримані відповідачем нафтопродукти були розміщені на складі відповідача.

Актом від 13.07.2007 р., складеного за участю головного бухгалтера, завскладом, механізаторів, інженера-інспектора Держтехнагляду, депутатів сільської ради встановлено, що після заправки 12.07.2007 р. отриманим паливом тракторів МТЗ-80 та МТЗ-82, у тракторів вийшли з ладу паливні насоси. У взятих пробах пального виявлено сторонні домішки. Про неналежну якість пального неодноразово листами повідомлявся позивач.

У відповідності до ст. ст. 673, 674 ЦК України, продавець повинен передати покупцю товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцю товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. При цьому, відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативними актами. З врахуванням наведеного, порушення позивачем вимог щодо якості товару не доведено суду у встановленому порядку належними доказами. Однак, факт неналежної якості дизельного пального не був доведений суду у встановленому порядку належними доказами, а твердження, відображені у вказаному акті не підтверджуються матеріалами справи. Зокрема, у відповідності до накладної №9791 від 11.07.2007 р., відповідач отримав у позивача дизельне паливо Л-0,2-62. Однак, відповідно до протоколу випробувань №31 від 11.09.2007 р., затвердженого керівником випробувальної лабораторії АТ “НПК-Галичина”, об'єктом випробувань служило паливо дизельне Л-0,2-40. Марка палива дизельного, яке було предметом досліджень Львівської дільниці Львівської випробувальної лабораторії ВАТ “Концерн Галнафтогаз”, у сертифікаті якості №823 від 01.08.2007 р. не зазначена взагалі, що, в світлі відсутності належно відібраних актів взяття проб у порядку, передбаченому Інструкцією, не надає можливості встановити ідентичність предмету дослідження із взірцями, отриманими з пального, поставленого за накладною №9791 від 11.07.2007 р.. Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Крім того, у відповідності до п. 4.4. договору від 01.01.2007 р., при виявленні невідповідності товару за якістю або кількістю, покупець має право вимагати від постачальника заміни на аналогічний товар належної якості або до поставки лише при умові надання у підтвердження зазначеного в п. 2.6. договору актів незалежної інспекції та всіх підтверджуючих документів, обумовлених в п. п. 2.5., 2.6. договору. Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із п. 3.3. договору поставки від 01.01.2007 р., постачальник має право відвантажити товар без попередньої оплати, а покупець зобов'язаний оплатити товар у термін, що не перевищує два банківських дня від дати відвантаження товару і переходу права власності на товар до покупця. Однак, як вбачається з банківських виписок, відповідач неналежно виконував умови договору, оплативши отриманий товар із пропуском встановленого дводенного строку та лише частково в сумі 17851,84 грн. при цьому, проводячи оплату навіть після стверджуваного відповідачем факту виявлення неналежної якості пального. Таким чином, сума основного боргу відповідача становить 10000 грн..

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, в якому сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитор зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Однак, в п. 4.11. договору встановлено інший розмір процентів. Як вбачається з відповідного розрахунку, інфляційні втрати склали 2870,23 грн.

У відповідності до п. 4.3. договору від 01.01.2007 р., у випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар протягом терміну, зазначеного в п. 3.3. договору, постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язується оплатити постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0,5% за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання. Штрафні санкції нараховуються за весь час прострочення оплати і на суму, що належить до оплати. Як вбачається з відповідного розрахунку, пеня становить 2043,65 грн.

Відповідно до п. 4.11. договору, сторони домовились, що при несвоєчасній оплаті товару (порушення п. 3.3. договору), не зарахована грошова сума є сумою, якою користується покупець та належить постачальнику і за час користування постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити 27% річних за час користування коштами постачальника. Як вбачається з відповідного розрахунку, проценти становлять 3332,61 грн.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у зустрічному позові слід відмовити, а первісний позов задовольнити повністю. Судові витрати покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог. Керуючись ст. ст. 33, 35 43, 75, 82, 84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на закритого акціонерного товариства “Калина - ЛТД” (01042, м.Київ, вул.Лумумби, 3, код ЄДРПОУ 33724094) 10 000, 06 грн. основного боргу, 2 043, 65 грн. пені, 3 332, 61 грн. процентів, 2 870, 23 грн. збитківвід інфляції, 182,46 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті вимог у позові відмовити.

4. У зустрічному позові відмовити повністю.

5. Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя Костів Т.С.

Показати/Приховати судові провадження

Потрібна автентифікація