Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2008 р.                                                           Справа № 27/09-08 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя  

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, дов. №3890 від 23.06.2008 р.

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1114 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 02.04.08 р. по справі № 27/09-08

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Лозова Харківської області,

до приватного підприємства "Діамант", смт. Пісочин Харківської області,

про визнання правочину недійсним

встановила:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, позивач, звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до приватної фірми "Діамант", відповідача, про визнання договору оренди нежитлового приміщення загальною площею 182,4 кв.м, підписаного представником ПФ "Діамант" та ФОП ОСОБА_1 недійсним та про застосування наслідків нечинності правочину, вчиненого під впливом обману, а саме: стягнення з відповідача на користь позивача 15000,00 грн.- відшкодування за завдані матеріальні збитки у подвійному розмірі, 10000,00 грн.- моральної шкоди. 

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.04.2008 р. у справі №27/09-08 (суддя Мамалуй О.О.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

          Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з"ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм процесуального права, просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу обгрунтовує, зокрема, тим, що директор ПП "Діамант" при укладенні з позивачем договору оренди нежитлового приміщення площею 182,4 кв.м, навмисно приховав від нього той факт, що ПП "Діамант" фактично володіє лише частиною цього приміщення площею 51,9 кв.м, а інша частина йому не належить, при цьому, основна частина орендованого приміщення знаходиться у житловому фонді, у зв"язку з чим не може використовуватись за вказаним в договорі оренди призначенням.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було встановлено господарським судом першої інстанції, 01.10.2005 р. між приватною фірмою "Діамант", орендодавцем, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, орендарем, було укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавець зобов"язався передати орендареві в тимчасове строком до 01.10.2006 р. платне користування під розміщення кафе нежитлове приміщення загальною площею 182,4 кв.м, розташоване за адресою: Харківська область, місто Лозова, мікрорайон 1, буд. 22.

Відповідно до статті 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення  (частина 1 статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов"язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв"язку з вчиненням цього правочину.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, позовної заяви, позивач як на підставу визнання договору оренди від 01.10.2005 р. недійсним посилався на те, що відповідач при укладенні цього договору, отримавши від позивача 7500,00 грн. передплати за три місяці орендної плати,  приховав від нього той факт, що частина орендованого за цим договором приміщення знаходиться у житловому фонді, у зв"язку з чим  не може використовуватись за вказаним в договорі призначенням - розміщення кафе, а також той факт, що ПП "Діамант" фактично володіє лише частиною цього приміщення площею 51,9 кв.м, а інша частина йому не належить.

Однак, як цілком вірно зазначив місцевий господарський суд, позивач не надав в порядку статті 33 Господжарського процесуального кодексу України жодного доказу на підтвердження знаходження частини орендованого за договором оренди від 01.10.2005 р. приміщення в житловому фонді, а тому ним не було доведено наявності з боку відповідача при укладенні спірного договору обману щодо вказаної обставини.

На підтвердження того, що відповідачеві при укладенні спірного договору оренди належала на прав власності  не вся частина орендованого приміщення - 182,4 кв.м, а лише  його частина - 51,9 кв.м, позивачем було надано місцевому господарському суду копію договору купівлі-продажу від 07.04.1998 р., згідно з умовами якого  ТОВ "Фірма Росинка", покупець, передав ПФ "Діамант", покупцеві, у власність цегляне приміщення загальною площею 51,9 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Лозова Харківської області, мікрорайон, 1, буд. 22.

Однак, на думку колегії суддів, копія зазначеного договору купівлі-продажу не може вважатися належним доказом наявності обману з боку відповідача щодо дійсної площі орендованих за спірним договором приміщень, оскільки беззаперечно не свідчить про те, що відповідачеві на момент укладення договору оренди від 01.10.2005 р. інша частина орендованих за цим договором приміщень не належала на праві власності на підставі інших правочинів чи на інших підставах набуття права власності.

Посилання позивача на ухилення з боку відповідача від нотаріального посвідчення договору оренди від 01.10.2005 р. не може братися до уваги, оскільки позивачем не надано жодних доказів того, що позивач після укладення спірного договору наполягав на його нотаріальному посвідченню, а відповідач ухилявся від такого посвідчення.

Крім того, з доданої до позовної заяви копії розписки неможливо встановити, за яким договором та ким отримані гроші в сумі 7500,0 грн.

А отже місцевий господарський суд дійшов цілком обгрунтованого висновку про те, що позивач не довіів факту наявності обману з боку відповідача при укладенні спірного договору.

Таким чином, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв"язку з чим підстави для скасування або зміни цього рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.04.2008 р. у справі №27/09-08 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Постанову в повному обсязі складено 28.07.2008 р.

 Головуючий суддя                               (підпис)                           

                                 Суддя                              (підпис)                           

                                 Суддя                              (підпис)