КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 07.08.2008                                                                                           № 13/135

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:            

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від Позивача: Лученко Д.В., довіреність б/н від 19.12.2007р.,

 від Відповідача1: Вороновська О.В., дов. № 42-746/0/2-08 від 12.02.2008р.,

від Відповідача2: ніхто не з'явився,

від Відповідача3: Кікоть О.Ю., довіреність № 435/01-30-1 від 06.08.2008р.,

від Третьої особи: ніхто не з'явився,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Харківтрансгаз”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 10.04.2008

 у справі № 13/135  

 за позовом                               Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Харківтрансгаз”,

                                                      м. Харків, вул. Культури, 20,

 до                                                   1. Дніпропетровської обласної державної адміністрації,           м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 1,

                                                  2. Відкритого акціонерного товариства “Дніпродзержинський ДБК”,

                                                      м. Дніпродзержинськ, вул. Індустріальна, 20,

                                                  3. Управління капітального будівництва Дніпропетровської державної адміністрації,

                                                       м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 56,

 третя особа           Дніпропетровська обласна рада

м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 2,

 про                                                  зобов"язання вчинити дії

 Суть рішення і скарги:

Дочірня компанія “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Харківтрансгаз” (далі - ДК “Укртрансгаз”, Позивач) звернулася в господарський суд міста Києва з позовом до Дніпропетровської обласної державної адміністрації (надалі - Дніпропетровська ОДА, Відповідач) та Відкритого акціонерного товариства “Дніпродзержинський ДБК” (надалі - ВАТ “Дніпродзержинський ДБК”, Відповідач 2) про виконання умов договору від 14.12.1998р. про дольову участь у будівництві житлового будинку в с.м.т. Перещепино Дніпропетровської області, в якому просила суд зобов”язати відповідачів погодити з ДП “Харківтрансгаз” договірну вартість житлового будинку № 3, що по вул. Радянській в с.м.т. Перещепино Дніпропетровської області, закінчити будівництво цього будинку та здати його в експлуатацію.

В наступному, під час розгляду справи, судом першої інстанції було залучено до участі у справі в якості відповідача Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - Управління, Відповідач 3) і в якості третьої особи Дніпропетровську обласну раду (далі - Дніпропетровська облрада, Третя особа).

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.04.2008р. у справі № 13/135 в задоволенні позовних вимог ДК “Укртрансгаз” було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник Позивача (далі - заявник) подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2008р. у справі № 13/135 та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” до відповідачів щодо виконання умов договору від 14.12.1998р. про дольову участь у будівництві житлового будинку в с.м.т. Перещепино Дніпропетровської області.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник Позивача уточнив свої вимоги по апеляційній скарзі, а саме: просив суд скасувати рішення господарського суду міста Києва  від 10.04.2008р. у справі № 13/135 та прийняти нове рішення, яким зобов”язати Дніпропетровську ОДА та ВАТ “Дніпродзержинський ДБК” виконати умови договору від 14.12.1998р. в натурі, зокрема:

- Відповідача 1 зобов”язати укласти договір підряду з Відповідачем 2 і провести експертизу із затвердженням проекту, забезпечити фінансування будівництва, а також у 20-ти денний строк після затвердження будівництва і введення будинку в експлуатацію, оформити документи в міському БТІ, що підтверджуватиме права власності учасників договору;

- Відповідача 2 зобов”язати розробити проектно-кошторисну документацію і виконати будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи, а також погодити з Позивачем генпідрядний договір і договірну ціну.

В той же час, представник Позивача під час розгляду його апеляційної скарги відмовився від позовних вимог, пред'явлених до Відповідача 3 по даній справі.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що рішення місцевого господарського суду по даній справі було прийнято за неповного з”ясування обставин, які мають значення для справи, а також за неправильного застосування судом норм процесуального права, а саме: ст.ст. 43 та 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що є підставами для скасування такого судового рішення.

Крім того, представником Позивача під час розгляду його апеляційної скарги було подано клопотання про витребування у відповідачів по справі копій документів, яке ухвалою суду від 10.06.2008р. було задоволено.

Разом з тим, всі витребувані судом документи в повному об”ємі надані так і не були, а в подальшому, учасники процесу не наполягали на їх витребуванні та вважали за можливе вирішити дану справу на підставі наявних матеріалів. 

Представники Відповідача 1 та Відповідача 3 своїх письмових відзивів на апеляційну скаргу представника Позивача хоч і не надали, проте в судовому засіданні дали усні пояснення, згідно яких рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2008р. у даній справі є законним, об”єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просили залишити це рішення без змін, а подану на нього апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники Відповідача 2 та Третьої особи, незважаючи на те, що про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про  вручення на їх адресу поштових відправлень, в судове засідання, так і не з”явилися, не повідомивши суд про причини своєї неявки, у зв”язку з чим, апеляційна інстанція вважала за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі цих представників.

Заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача 1 та Відповідача 3 в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський  суд, -

ВСТАНОВИВ:

 Як вказувалось вище, ДК “Укртрансгаз” звернулася в господарський суд міста Києва з позовом про зобов”язання вчинити дії, в задоволенні якого, рішенням господарського суду міста Києва від 10.04.2008р. у справі № 13/135, було відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що Позивачем по справі не було надано суду жодних доказів на підтвердження його порушеного або оспорюваного права та охоронюваного законом інтересу з боку Відповідачів. Крім того, на думку суду першої інстанції, відсутні правові підстави для задоволення даного позову і з огляду на те, що Позивачем було обрано спосіб захисту порушеного права, який не відповідає чинному законодавству України.

У зв”язку з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Згідно ст. 173 ГК України (далі - ГК України) господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, у тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, ч. 7 ст. 179 ГК України також передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно змісту ст.ст. 11, 14 та  509 ЦК України договір, зокрема, є підставою виникнення цивільних прав і обов”язків (зобов”язань), які мають виконуватися у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

В даному випадку, як було правильно встановлено судом першої інстанції, 14.12.1998р. між Дніпропетровською обласною державною адміністрацією в особі начальника Управління капітального будівництва (Замовник), Дочірнім підприємством “Харківтрансгаз” (Дольовик) та ВАТ “Дніпродзержинський ДСК” (Підрядник) було укладено договір про дольову участь в будівництві житлового будинку в смт. Перещепино Дніпропетровської області (далі - Договір), згідно умов якого сторони домовились прийняти участь в будівництві 50-квартирного житлового будинку № 3 по вул. Радянській в с.м.т. Перещепино Дніпропетровської області (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору Підрядник зобов”язувався: здійснити розробку   проектно-кошторисної документації на будівництво, виконати будівельно-монтажні та пуско-налагоджувальні роботи, представити Замовнику генпідрядний договір та договірну ціну, погоджену з Дольовиком, надавати щомісячно довідки про вартість виконаних робіт, а також приймати участь в роботі комісії по прийманню будинку в експлуатацію.

Замовник, згідно п. 2.2. Договору, зобов”язувався: укласти договір з Підрядником, проводити експертизу та затвердження проекту, забезпечувати фінансування будівництва, комплектацію її обладнанням та матеріалами поставки Замовника, здійснення технічного нагляду за будівництвом і в 20-ти денний строк після завершення будівництва будинку та вводу його в експлуатацію оформити документацію в міському БТІ, що підтверджує право власності учасників договору.

Дольовик зобов”язувався (п. 2.3. Договору): внести свою долю коштів для фінансування робіт в сумі 5 000 000,00 грн. шляхом передачі Замовнику векселів підприємств-боржників по Дніпропетровській області за використаний газ в 1995-1996 роках перед Дніпропетровським управлінням магістральних газопроводів ДП “Харківтрансгаз”.

Таким чином, як видно з вказаного Договору, він містить в собі елементи як договору будівельного підряду, так і договору про спільну діяльність. Тому, з урахуванням того, що чинний Цивільний кодекс України (далі - ЦК України) не передбачає існування окремого договору дольової участі в будівництві житлового будинку, а положення п. 3 ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 174 цього Кодексу, які закріплюють принцип свободи договору, передбачають можливість існування змішаного типу договору, який опосередковує різнорідні відносини та поєднує умови, які є необхідними для формування певного виду зобов”язання, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ЦК України (відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень до цього Кодексу) в частині виконання договору, а також норми Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року).

Відповідно до ст. 430 ЦК УРСР, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, за договором про сумісну діяльність сторони зобов”язуються сумісно діяти для досягнення спільної мети, як-то: будівництво та експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного підприємства або установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, пологових будинків, жилих будинків та таке інше.

Врегулювання відносин щодо виконання підрядних робіт за умовами договору здійснюється на підставі договору підряду, обов”язок по укладенню якого з підрядником покладений на замовника будівництва.

Згідно положень ч. 2 ст. 527 ЦК України кожна із сторін у зобов”язанні має право вимагати доказів того, що обов”язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред”явлення такої вимоги.

Як видно з матеріалів справи і, зокрема, листа ВАТ “Дзержинський ДБК” № 016 від 25.01.2007р., в якому було викладено заперечення на претензію Позивача, останнього було повідомлено, що починаючи з 2003 року Дніпродзержинський ДБК не є підрядником і не приймає участь у будівництві житлового будинку в с.м.т. Перещепино. За наявною на підприємстві інформації підрядником по будівництву виступає Придніпровське управління будівництва м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Крім того, згідно рішення Дніпропетровської облради № 407-17/24 від 21.05.2004р., з метою продовження будівництва та введення в експлуатацію житлового будинку, було передано з балансу Відповідача 3 на баланс Позивача незавершене будівництво 59-ти квартирного будинку в с.м.т. Перещепино Дніпропетровської області, залишковою балансовою вартістю 5 679 000 грн., в тому числі 425 000 грн. коштів обласного бюджету, за умови, що після введення в експлуатацію, житло буде розподілене з урахуванням пайових внесків учасників. Вказане рішення є чинним та обов”язковим до виконання у встановленому порядку.

Отже, вказане свідчить про істотну зміну обставин, умови щодо яких не погоджувались та відповідно не могли бути врегульовані укладеним між сторонами Договором.

Зважаючи на зміну обставин про які зазначено вище, зобов”язання за Договором мали бути виконані з їх урахуванням, що зумовлювало внесення змін до Договору, укладення Договору на інших умовах тощо.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про звернення Позивача з відповідними пропозиціями щодо укладення договору, внесення змін до договору та, відповідно, у даній справі вимог щодо зобов”язання до вчинення вказаних дій на розгляд суду не передавалось.

Дану обставину підтвердив в судовому засіданні і сам представник Позивача.

У зв”язку з цим, судова колегія констатує, що вимоги Позивача щодо зобов”язання Відповідачів виконати умови Договору про дольову участь у будівництві житлового будинку в натурі, не ґрунтуються на умовах цього Договору і були звернуті до його учасників без належного посилання на обов”язок до вчинення таких дій.

В той же час, відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб”єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб”єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб”єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб”єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб”єктів господарювання: припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов”язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

В п. 4 ч. 2 ст. 54 ГПК України зазначається, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Відповідно до ч. 4 ст. 84 ГПК України резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення). При задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються: найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобов”язана виконати відповідні дії, строк виконання цих дій, а також строк сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення.

Тому, в даному випадку, задоволення заявлених вимог про зобов”язання виконати умови договору, унеможливлене вимогами статті 84 ГПК України, згідно з якою господарський суд може зобов”язати вчинити лише конкретні дії.

Також, звертає на себе увагу і те, що виходячи з умов укладеного Договору, у Підрядника виник обов”язок перед Замовником щодо надання генпідрядного договору та договірної ціни, погодженої з Дольовиком (п. 2.1 Договору).

За таких обставин, право вимоги щодо погодження договірної вартості є необґрунтованим. Більш того, зважаючи на відсутність доказів, які вказують на дійсність зобов”язань щодо виконання функцій підрядника будівництва саме ВАТ “Дніпродзержинський ДБК” у суду відсутні підстави вважати останнє зобов”язаним до вчинення вказаних дій.

Як зазначалось вище, рішенням Дніпропетровської облради № 407-17/24 від 21.05.2004р., як є чинним, було передано з балансу Відповідача 3 на баланс Позивача незавершене будівництво 59-ти квартирного будинку в с.м.т. Перещепино Дніпропетровської області, залишковою балансовою вартістю 5 679 000 грн., в тому числі 425 000 грн. коштів обласного бюджету. Тому, зобов”язання щодо введення в експлуатацію та оформлення в БТІ будинку виникло у нового балансоутримувача, яким є Позивач.

В матеріалах справи також є лист Управління магістральних газопроводів “Харківтрансгаз” № 07-179 від 15.07.2004р., адресований начальнику УБК Дніпропетровської облдержадміністрації, в якому зазначено що для можливості прийняття на баланс витрат по незавершеному будівництву будинку в с.м.т. Перещепино Дніпропетровської області, Управлінням було направлено запит до ДК “Укртрансгаз” на одержання дозволу.

Тобто, вказані документи свідчать про погодження та прийняття Позивачем відповідних умов, зумовлених зміною обставин та зобов”язань сторін і, як наслідок, виключають право вимоги Позивача щодо належного виконання умов укладеного в 1998р. Договору.

З огляду на вказане, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Позивачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження його порушеного або оспорюваного права та охоронюваного законом інтересу з боку Відповідачів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов”язок доказування та подання доказів розподіляється  між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте, в даному випадку, Позивачем, всупереч вимог вказаної норми закону, не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

Також, на думку колегії суддів, частково, підтвердженням правильності висновків суду першої інстанції, викладених в його рішенні, є і те, що під час розгляду даної справи в суді суду апеляційної інстанції, сам представник Позивача відмовився від позовних вимог, які пред”являлись Дочірньою компанією “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Харківтрансгаз” до Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації - Відповідача 3 по даній справі.

За таких умов, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2008р., яке було прийнято по даній справі, у зв”язку з повним з”ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв”язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Харківтрансгаз”, суд апеляційної інстанції не знаходить.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Харківтрансгаз” залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2008р. у справі № 13/135 за позовом Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Харківтрансгаз” до  Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Відкритого акціонерного товариства “Дніпродзержинський ДБК” та Управління капітального будівництва Дніпропетровської державної адміністрації, третя особа: Дніпропетровська обласна рада, про зобов”язання вчинити дії, - без змін.

2. Справу № 13/135 повернути до господарського суду міста Києва.    

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 13.08.08 (відправлено)