УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2а
27.08.2012 року м. Київ
№ 33/2690/355/2012
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Суддя Апеляційного суду м. Києва Стрижко С.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 28.12.2011 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, не працюючого, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
- за ст. ст. 124, 130 ч. 1 КУпАП України, -
В С Т А Н О В И В:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 28 квітня 2008 року о 13 годині 30 хвилин, керував автомобілем «Москвич 2141», державний номер НОМЕР_1, по вулиці Леніна, в смт. Калинівка, в стані алкогольного сп'яніння, виїжджаючи на головну дорогу, не надав дорогу транспортному засобу, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Ford Transit», державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3 Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку та від підпису протоколу відмовився, в присутності понятих.
Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив п. п. 2.9, 16.11 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 124, 130 ч. 1 КУпАП.
Постановою судді Дніпровського районного суду України від 28.12.2011 року ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень за ст. ст. 124, ст. 130 ч. 1 КУпАП, а провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_2 подав до апеляційного суду м. Києва апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що не відповідає фактичним обставинам по справі, оскільки висновки суд зробив на підставі доказів, які були отримані з порушенням законодавства України, просить судове рішення по справі скасувати, а провадження по справі закрити.
Крім того, в апеляційній скарзі апелянт просить поновити йому пропущений строк для апеляційного оскарження постанови Дніпровського районного суду від 28.12.2011 року, оскільки на час розгляду справи судом першої інстанції він перебував на стаціонарному лікуванні і фактично про існування постанови Дніпровського районного суду м. Києва скаржник дізнався лише 1 лютого 2012 року, коли прийшов у суд для ознайомлення з матеріалами справи, про що є відповідна відмітка про отримання ним копії постанови.
Розглянувши заявлене клопотання, суд апеляційної інстанції вважає його таким, що підлягає задоволенню, а тому поновлює ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження, оскільки викладені в ньому доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 28.12.2012 року знайшли своє підтвердження, оскільки в матеріалах адміністративної справи міститься медична довідка, відповідно до якої ОСОБА_2 в період з 23.12.2011 до 06.01.2012 знаходився на стаціонарному лікуванні.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог ОСОБА_2, як у скарзі, так і у поясненнях у суді апеляційної інстанції, щодо невчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, указує на те, що не перебував у стані алкогольного сп'яніння, працівники ДАІ, які прибули на місце ДТП, не пропонували йому пройти будь-які тести чи огляд у лікаря на предмет виявлення стану сп'яніння, а навпаки, побили його та сфальсифікували матеріали з протоколом про адміністративне правопорушення, невірно зазначили в ньому час ДТП, фактичні обставини та механізм ДТП, залучили до складання протоколу свідків, які були зацікавленими особами, оскільки перебували у родинних та дружніх стосунках з іншим учасником ДТП - ОСОБА_3 Також, на думку апелянта, обґрунтування судом першої інстанції своїх висновків про порушення ОСОБА_2 п. 2.9 ПДР лише даними висновку спеціаліста в області психіатрії від 01.06.2011 року №525, який був зроблений на підставі відеозйомки, яка була здійснена без згоди ОСОБА_2, є незаконним, оскільки таке дослідження, в порушення вимог Закону України «Про психіатричну допомогу» було здійснено без особистої присутності особи, відносно якої воно було проведено, а також без урахування інших матеріалів справи, у тому числі висновків експертів та спеціалістів, відповідно до яких виключається наявність алкоголю в крові ОСОБА_2
Що стосується обставин ДТП, то як убачається із апеляційної скарги та пояснень апелянта у суді апеляційної інстанції, вони у протоколі зазначені невірно. При цьому, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 спочатку заявляв, що з урахуванням отриманих ним від неправомірних дій працівників тілесних ушкоджень він не може надати будь-яких пояснень стосовно обставин ДТП, а в подальшому указав, що, виїхавши на вул. Леніна з вул. Матросова, рухаючись у сторону автодороги Київ-Одеса, напроти магазину «АВС» розвернувся у зустрічному напрямку та зупинився на узбіччі дороги напроти кафе «Амон-РА», перед магазином «Забава». В цей час, автомобіль під керуванням ОСОБА_3, який рухався по вул. Леніна з вул. Залізничної у напрямку автодороги Київ-Одеса, виїхав на зустрічну смугу та зіткнувся з припаркованим автомобілем під керуванням ОСОБА_2, після чого транспортний засіб, яким керував ОСОБА_2, розвернуло у протилежному напрямку, а автомобіль під керуванням ОСОБА_3, опинився на узбіччі іншої смуги руху. За твердженнями ОСОБА_2 від зіткнення транспортних засобів він отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, вважає, що ПДР були порушені водієм ОСОБА_3, який зразу ж після зіткнення автомобілів, застосовуючи до нього насильство, звинуватив його у порушенні правил дорожнього руху та, вимагаючи розрахунку на місці за нібито спричинену шкоду, заволодів його особистими речами: посвідченням водія, пенсійним посвідченням та ключами від автомобіля «М 2141», після чого викликав працівників органів Державтоінспекції.
Разом з тим, працівники ДАІ, які прибули на місце пригоди, без будь-якого з'ясування істинних обставин події, без урахування його пояснень, сфальсифікували відповідні документи, у тому числі схему ДТП, протокол огляду, з неправильним визначенням місця розташування транспортних засобів, без зазначення усіх розмірів та орієнтирів, усіх пошкоджень на транспортних засобах (зокрема пошкоджень на автомобілі ОСОБА_3 у передній лівій частині) тощо, що вплинуло на правильність їх висновків щодо встановлення механізму ДТП та визначення особи, винуватої у зіткненні транспортних засобів. На заперечення ОСОБА_2 щодо неправомірних дій, співробітники Державтоінспекції застосували до нього насильство, що також призвело до спричинення йому середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
На ці недоліки не звернув уваги і суд першої інстанції, при останньому розгляді справи, поклавши неперевірені дані в обґрунтування своїх висновків. При цьому, на думку апелянта, суд першої інстанції серед інших безпідставно послався на висновок спеціаліста НДКЦ від 10.10.2011 року №741 А, об'єктом дослідження якого були лише пояснення другого водія-учасника ДТП, без урахування пояснень, наданих ОСОБА_2 та іншими свідками щодо обставин даного ДТП, що свідчить про неповноту та необґрунтованість такого висновку.
Крім того, за твердженнями ОСОБА_2, суд першої інстанції суд першої інстанції необґрунтовано послався і на пояснення свідків зі сторони ОСОБА_3, без відповідного дослідження та співставлення їх з іншими доказами у справі, що призвело до неповного та однобічного з'ясування усіх обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
До того ж, на підтвердження своїх доводів, апелянт посилається на те, що у провадженні СУ ГУМВС України знаходиться кримінальна справа №08-2329 за фактом умисного заподіяння ОСОБА_2 28.04.2008 року, тобто у день, коли відбулося ДТП тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості та в матеріалах справи про адміністративне правопорушення міститься постанова старшого слідчого СУ ГУМВС України в Київській області від 18.04.2011 року про виділення матеріалів кримінальної справи для проведення додаткової перевірки, яка фактично не була досліджена під час судового розгляду справи, як не досліджені належним чином і відповідні пояснення свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 щодо обставин ДТП, дій працівників ДАІ по оформленню матеріалів справи про адміністративне правопорушення та об'єктивних фактів, що стосуються технічної невідповідності версії ДТП, викладеної в поясненнях другого водія-учасника дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_3
Також, апелянт посилається на те, суд першої інстанції допустив порушення процесуальних прав ОСОБА_2 як учасника судового процесу, розглянувши справу всупереч вимогам ст. 268 КУпАП без його участі, не зважаючи на те, що до початку судового розгляду останнім було подано клопотання від 06.12.2011 року про перенесення судового розгляду справи у зв'язку з перебуванням ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні.
Вважає, що його пояснення щодо обставин пригоди знайшли своє повне підтвердження поясненнями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_8
У суді апеляційної інстанції другий учасник ДТП - ОСОБА_3, зазначаючи про законність та обґрунтованість судового рішення, вказував, що винним у зіткненні транспортних засобів є ОСОБА_2, який, виїжджаючи з другорядної дороги по вул. Матросова, на головну дорогу по вул. Леніна, не надав перевагу транспортним засобам, що рухались по головній дорозі, зокрема автомобілю під керуванням ОСОБА_3, зіткнувся передньою лівою частиною свого автомобіля з задньою правою частиною автомобіля під керуванням ОСОБА_3, який від удару розвернуло на викинуло далі по ходу руху на узбіччя дороги у напрямку траси Київ-Одеса. Після удару автомобіль під керуванням ОСОБА_2, перетнувши обидві смуги руху по вул. Леніна, зупинився на протилежній від напрямку руху ОСОБА_3 стороні дороги. В подальшому, встановивши за зовнішнім виглядом, що ОСОБА_2 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, з метою перешкодити останньому зникнути з місця пригоди, ОСОБА_3, без застосування будь-якого насильства, забрав ключі від автомобіля ОСОБА_2, який кинув їх на капот свого автомобіля, та викликав працівників ДАІ. У присутності другого учасника пригоди, співробітники Державтоінспекції, з'ясувавши обставини ДТП, встановили винуватість ОСОБА_2 в порушенні ПДР та склали на нього протокол за відповідні порушення. Також ОСОБА_3 указував, що крім указаних у протоколі про адміністративне правопорушення свідків ДТП, на місці зіткнення було багато пересічних очевидців даної події, які намагалися спілкуватися з ОСОБА_2, проте останній вів себе неадекватно, оскільки перебував у стані алкогольного сп'яніння. За твердженнями другого учасника ДТП - працівники ДАІ будь-якого насильства до ОСОБА_2 не застосовували.
Крім того, ОСОБА_3 зазначав, що його твердження по зазначеній справ знайшли своє повне підтвердження поясненнями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, та представленими відео зйомками, які були переглянуті судом.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2, його захисників ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які вважали постанову судді районного суду незаконною та необґрунтованою, пояснення другого водія-учасника дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_14, які заперечували проти задоволення поданої ОСОБА_2 апеляційної скарги та вважали постанову суду законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративні й відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші підстави для правильного вирішення справи.
Разом з тим, орган, який склав даний протокол, та суд першої інстанції при розгляді даної справи про адміністративне правопорушення цих вимог не виконали та не надали належної оцінки усім доказам, що містяться в матеріалах справи.
Як убачається із матеріалів з протоколом про адміністративне правопорушення, справа неодноразово розглядалась судами першої та апеляційної інстанції.
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 2 грудня 2010 року був частково задоволений протест заступника прокурора Дніпровського району м. Києва, постанова судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 червня 2008 року відносно ОСОБА_2 була скасована, а матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення направлені до УДАІ ГУ МВС України в Київській області на додаткову перевірку, у зв'язку із неможливістю встановити усі обставини ДТП з урахуванням наявності у справі суперечливих доказів, у тому числі пояснень свідків щодо механізму ДТП, обставин оформлення працівниками ДАІ матеріалів про адміністративне правопорушення.
Всупереч вимогам діючого законодавства органи ДАІ під час додаткової перевірки усіх вказівок, зазначених у рішенні суду апеляційної інстанції не виконали, дійсний механізм зіткнення транспортних засобів належним чином не з'ясували, недоліків протоколу про адміністративне правопорушення в процесуальний спосіб не виправили, а фактично обмежились лише відібранням додаткових пояснень від учасників ДТП, очевидців, витребуванням деяких даних стосовно відомостей чергування працівників ДАІ, оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення. При цьому, при проведенні експертного дослідження щодо встановлення механізму ДТП та встановлення відповідності дій обох водіїв правилам дорожнього руху в якості вихідних даних зазначили лише обставини, на які указував ОСОБА_3, а версію подій за поясненнями ОСОБА_2 та свідків з його сторони експерту на дослідження взагалі не представили. Крім того, отримавши пояснення водіїв - учасників ДТП, очевидців пригоди, які містили у собі суперечливі та протилежні свідчення щодо обставин пригоди, органи ДАІ ці протиріччя щодо механізму ДТП не усунули, а направили матеріали на новий судовий розгляд.
В порушення вимог ст. 278 КУпАП, на ці недоліки суд першої інстанції уваги не звернув, за наявності відповідного клопотання про перенесення судового засідання у зв'язку із хворобою останнього розглянув справу у відсутність ОСОБА_2, обмежившись лише допитом ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 - працівників ДАІ, а також дослідженням лише деяких інших доказів, що підтверджували пояснення другого учасника ДТП. При цьому, інші матеріали справи, які підтверджували версію подій, висунуту ОСОБА_2, судом першої інстанції, виходячи із змісту постанови, взагалі не досліджувались, належна оцінка їм дана не була, обґрунтування відхилення цих доказів у судовому рішенні не наведені.
Усі ці обставини свідчать про те, що прийняте Дніпровським районним судом м. Києва 28 грудня 2011 року рішення про справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 не можна визнати законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга ОСОБА_2 в цій частині підлягає задоволенню, а постанова судді - скасуванню з прийняттям нової постанови по справі, якою матеріали справи слід повернути органу ДАІ для додаткової перевірки та виправлення недоліків протоколу про адміністративне правопорушення з таких підстав.
В порушення частини 2 п. 2.3 Інструкції з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення дорожнього руху, затвердженої наказом МВС №1217 від 22.10.2003 року, дійшовши до висновку, що ОСОБА_2 було здійснено декілька адміністративних правопорушень, серед яких було і порушення, передбачене ст. 130 КУпАП, працівники ДАІ замість двох протоколів на кожне порушення, склали лише один протокол.
При цьому при складанні протоколу відносно ОСОБА_2 в частині наявності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, органи ДАІ допустили суперечності у своїх висновках щодо фактичних обставин подій та визначення норм Правил дорожнього руху, які, на їх думку, порушила особа, відносно якої складений протокол.
Так, зазначаючи суть адміністративного правопорушення, працівник ДАІ, який складав протокол, указував, що ОСОБА_2, керуючи автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння та продуву у трубку «Контроль тверезості». Разом з тим, вказуючи пункти правил дорожнього руху, які були порушені ОСОБА_2, обмежився лише зазначенням п. 2.9 ПРД та з огляду на відсутність у справі на той час будь-яких спеціальних та медичних досліджень на виявлення стану сп'яніння не вказав п. 2.5 ПДР.
Наведені обставини свідчать про суперечливість висновків органів ДАІ стосовно фактичних обставин та обсягу порушень, що були допущені ОСОБА_2, а тому унеможливлюють судовий розгляд справи в цій частині взагалі.
З огляду на наведене, протокол про адміністративне правопорушення в цій частині підлягає поверненню до органів ДАІ для усунення виявлених в ньому суперечностей, а також для належної перевірки тверджень ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_8, про те, що ОСОБА_2 не перебував у стані алкогольного сп'яніння, з урахуванням усіх матеріалів справи, у тому числі і відповідних медичних досліджень, як отриманих судом, так і наданих ОСОБА_2
Розглядаючи справу в частині вирішення питання про наявність або відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про неповне з'ясування судом першої інстанції усіх обставин, що мають суттєве значення, а відтак про необхідність повернення справи і в цій частині на додаткову перевірку з таких підстав.
Відповідно до постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 1 вересня 2011 року, (яка на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення набрало законної сили, що не оспорювалось сторонами), дії працівників ДАІ Васильківського району при УДАІ ГУ МВС України ОСОБА_16 та ОСОБА_15 при складанні протоколу АМ №0210916 від 28.04.2008 року та схеми ДТП до цього протоколу були визнані протиправними.
Зокрема, як зазначено у рішенні, у схемі ДТП не зазначені сліди коліс транспортного засобу, довжина від їх початку до кожного колеса транспортного засобу з показом розривів, довжина слідів на ділянках з різним покриттям або з різнорідним станом покриття, інші сліди та предмети, що стосуються пригоди: розміщення частин та об'єктів (уламки кузова, частини фарби, уламки скла, осипання ґрунту, сліди рідини та ін.), які відокремились від транспортного засобу щодо елементів проїзної частини, транспортних засобів, площа розсіювання уламків скла, осипання ґрунту тощо.
Крім того, як встановлено під час апеляційного розгляду, складена до протоколу про адміністративне правопорушення схема ДТП є не повною, оскільки у даній схемі не зазначені загальні розміри перехрестя вул. Леніна - вул. Матросова з вказівкою на знаки дорожнього руху, вказані не всі об'єкти, на які містяться посилання в поясненнях водіїв-учасників ДТП, не указані відстані між автомобілями водіїв-учасників ДТП, а місце зіткнення зазначено лише зі слів водія ОСОБА_3, що фактично також є спірним з врахуванням пояснень ОСОБА_2 про механізм утворення ДТП.
На ці недоліки було звернуто увагу і у постанові Апеляційного суду м. Києва від 2 грудня 2010 року, проте вони усунуті не були під час додаткової перевірки.
З огляду на ці обставини, а також з урахуванням суттєвих протиріч в поясненнях як водіїв - учасників ДТП, так і свідків, допитаних за ініціативою обох водіїв, які вказують на різний механізм ДТП, суперечностей в інших доказів, зібраних по справі та наданих особою, відносно якої був складений протокол, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що під час судового розгляду справи районним судом не були повно та всебічно встановлені усі обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, зазначені протиріччя у доказах не усунуті, а тому постанову суду першої інстанції не можна визнати законною і обґрунтованою і в частині розгляду правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню.
Проводячи новий розгляд справи, суд апеляційної інстанції також позбавлений можливості повно, всебічно то об'єктивно з'ясувати обставини, за яких відбулася дорожньо-транспортна пригода, зокрема встановити механізм зіткнення транспортних засобів та встановити особу, яка є винуватою у даному ДТП, а також у зв'язку із необхідністю перевірки заяв ОСОБА_2 про спричинення йому при ДТП тілесних ушкоджень середньої тяжкості (що у разі підтвердження суттєво впливає на вид відповідальності винної особи), а тому приходить до висновку, що справу необхідно повернути до органів Державтоінспекції для проведення додаткової перевірки, в ході якої необхідно:
- виконати усі вказівки, зазначені у Постанові Апеляційного суду м. Києва від 2 грудня 2010 року,
- усунути суперечності в поясненнях учасників ДТП, особливо ОСОБА_2, який неодноразово надавав різні свідчення з приводу обставин ДТП, а також свідків - очевидців пригоди шляхом додаткового опитування усіх вказаних осіб,
- за участю учасників пригоди, а також з використанням матеріалів відеозйомок, долучених до справи, провести додатковий огляд місця пригоди із складанням відповідної схеми ДТП та зазначенням у ній усіх необхідних даних та розмірів,
- з'ясувати дійсний механізм ДТП, у тому числі і шляхом експертних досліджень обох версій ДТП, зазначених водіями та свідками, з урахуванням усіх наявних матеріалів,
- з урахуванням отриманих даних встановити осіб, які припустилися до порушення правил дорожнього руху, внаслідок чого сталося дане ДТП. При цьому, оскільки вирішення питання про складання протоколів про притягнення до адміністративної відповідальності належить виключно до компетенції органів Державтоінспекції, які наділені повноваженнями проводити усі передбачені законом дії для встановлення обставин, за яких відбулося ДТП, а будь-які дані про складання протоколу щодо ОСОБА_3 у справі стосовно ОСОБА_2 відсутні, суд апеляційної інстанції на даний час позбавлений можливості у законний спосіб перевірити твердження ОСОБА_2 щодо порушення правил дорожнього руху ОСОБА_3, оскільки такі дії останнього не можуть бути предметом оцінювання в межах зазначеної справи.
Більш того, з огляду на твердження ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_8 про спричинення ОСОБА_2 в результаті ДТП середньої тяжкості тілесних пошкоджень, наявність яких встановлена медичними довідками та відповідним висновком судово-медичної експертизи, проведеної в межах кримінальної справи, порушеної по факту за ознаками злочину, передбаченого ст. 122 КК України, ці обставини також підлягають ретельній перевірці з прийняттям відповідного рішення в порядку ст. ст. 94, 97 КПК України.
Оскільки саме це питання не було перевірено органами ДАІ, проте має суттєве значення для встановлення виду відповідальності винної у ДТП особи, суд апеляційної інстанції і з цих підстав не має можливості прийняти рішення по справі про адміністративне правопорушення.
Після проведення додаткової перевірки обставин ДТП та прийняття відповідного процесуального рішення в порядку ст. ст. 94, 97 КПК України, органам ДАІ слід у строки, передбачені ч. 4 ст. 38 КУпАП, вирішити питання про притягнення винної особи до відповідного виду відповідальності та направлення за наявності для цього законних підстав матеріалів на новий судовий розгляд.
З огляду на наведене, керуючись ст. 294 КУпАП, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 28.12.2011 року щодо ОСОБА_2 - скасувати.
Матеріали з протоколом про адміністративні правопорушення, складеним щодо ОСОБА_2 за ст. ст. 124, 130 ч. 1 КУпАП, повернути до УДАІ ГУ МВС України в Київський області для усунення недоліків протоколу про адміністративне правопорушення, проведення додаткової перевірки та встановлення дійсного механізму ДТП, вирішення питання в порядку ст. ст. 94, 97 КПК України щодо перевірки заяви ОСОБА_2 про спричинення йому тілесних ушкоджень середньої тяжкості в результаті ДТП, з послідуючим направленням справи за наявності для цього законних підстав на новий судовий розгляд з урахуванням положень ст. 38 КУпАП.
Суддя Апеляційного
суду м. Києва С.І. Стрижко