УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа №33/2690/1415/2012 Головуючий у місцевому суді - суддя Плахотнюк К.Г.
Категорія: ст. 124 КУпАП
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2012 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Бєлан Н.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 за участю останнього та потерпілого ОСОБА_4 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Цією постановою ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 6 місяців.
За змістом постанови, суддя встановив, що 5 серпня 2012 року о 7 год. 50 хв., ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Шкода» (д.н.з. НОМЕР_1) по Столичному шосе в м. Києві, на порушення вимог п.13.1 Правил дорожнього руху України, не витримав безпечну дистанцію, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілями «Сеат» (д.н.з. НОМЕР_4), «Фольцваген Гольф» (д.н.з. НОМЕР_2) та «Фольцваген Кадді» (д.н.з.НОМЕР_3), що призвело до пошкодження чотирьох транспортних засобів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 порушив питання про скасування цієї постанови судді місцевого суду та ухвалення постанови апеляційним судом про зміну заходу адміністративного стягнення, якою накласти на нього штраф в розмірі 340 грн., а також встановити, що порушення ним вказаних вимог правил дорожнього руху призвело до пошкодження задньої частини автомобіля Сеат Леон (д.н.з.НОМЕР_4) та лівого крила і бампера автомобіля «Фольцваген Кадді» (д.н.з.НОМЕР_3) і не призвело до пошкоджень решти частин автомобіля Сеат Леон та автомобіля «Фольцваген Гольф» (д.н.з. НОМЕР_2).
На обґрунтування своєї позиції апелянт послався на такі аргументи.
Вважає, що суддя при накладенні адміністративного стягнення не урахував вимоги ст.ст.33, 34, 35 КУпАП, бо залишені поза увагою обставини, що пом'якшують його відповідальність, зокрема визнання ним своєї вини і щире каяття, готовність сплатити штраф, а також що він намагався уникнути зіткнення та його наміри сприяти учасникам дорожньої пригоди у здійсненні страхового відшкодування на їх користь.
Крім того, апелянт зауважує, що зіткнення з автомобілем Сеат Леон сталося внаслідок того, що той миттєво зупинився, і в цей же час він почув звук удару попереду, бо вважає, що спочатку сталося зіткнення автомобіля Сеат Леон з автомобілем Фольксваген Гольф. Він же з метою уникнення прямого зіткнення з автомобілем Сеат Леон відвернув руль вліво, де «був більший простір», але зіткнувся з лівою задньою частиною цього автомобіля, від чого його винесло на зустрічну смугу руху, на якій зіткнувся з автомобілем Фольксваген Кадді.
Тому апелянт вважає, що суддя повинен був урахувати ці обставини аварії, а також зазначені пом'якшуючи його відповідальність обставини, та накласти менш суворе адміністративне стягнення.
Вислухавши пояснення апелянта, який підтримав апеляцію, пояснення потерпілого ОСОБА_4, який наполягав на безпідставності доводів апеляції та заперечував проти вказівок правопорушника про сприяння ним у відшкодуванні шкоди, пояснення свідка ОСОБА_7, перевіривши матеріали справи, зіставивши їх з доводами, наведеними в апеляції, не вбачаю підстав для її задоволення з наступних підстав.
Твердження в апеляції про порушення суддею вимог ст.245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом не заслуговують на увагу, бо не ґрунтуються на матеріалах справи.
Як убачається з постанови, на обґрунтування висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у порушенні встановленого правилами дорожнього руху обов'язку водія дотримуватися для забезпечення безпеки дорожнього руху безпечної дистанції руху, внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів та їх пошкодження, суддя зазначив докази, які містяться в матеріалах справи.
Зокрема, сам апелянт не заперечував факт недотримання ним безпечної дистанції руху, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем Сеат Леон, і після чого він здійснив більш небезпечний маневр - виїзд на зустрічну смугу руху, де як йому здавалося був більший простір для руху, бо, як зауважив у судовому засіданні апеляційної інстанції, автомобіль Фольксваген Кадді на зустрічній смузі руху перестроювався з лівої смуги руху на праву, тому він прийняв таке рішення, після того, як зрозумів, що не зможе запобігти зіткненню з автомобілем Сеан Леон.
Разом з тим, такі твердження апелянта не узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема даними схеми місця дорожньої пригоди, з якої убачається що зіткнення цих автомобілів сталося саме на крайній лівій смузі, по якій також і зазначений напрямок руху автомобіля Фольксваген Кадді ( а.с.2).
Про такий напрямок руху свідчив і водій цього автомобіля ОСОБА_8, при цьому зауважував, що він бачив, як автомобіль Шкода вискочив та рухався йому назустріч. А у судовому засіданні місцевого суду зазначав і про те, що його автомобіль у час зіткнення знаходився на рівні передньої частини автомобіля Сеат Леон
Між тим, як убачається зі змісту постанови місцевого суду, за поясненнями ОСОБА_3 у судовому засіданні, він виїхав на зустрічну смугу руху, бо вона була вільною, та рефлекторно намагався уникнути зіткнення з автомобілем, який рухався попереду.
Не заслуговують на увагу й доводи апелянта щодо відсутності його вини у зіткненні автомобілів Сеан Леон та Фольксваген Гольф, бо теж є непереконливими і суперечливими.
Так, у перших своїх поясненнях ОСОБА_3 не посилався на такі обставини і не зазначав, що до зіткнення з автомобілем Сеан Леон він чув звук удару попереду. При цьому навіть в апеляції правопорушник звертає увагу на те, що було зіткнення вказаних автомобілів, він зрозумів пізніше.
З цих же пояснень ОСОБА_3 убачається, що він не міг визначитися й за яких обставин він зіткнувся з автомобілем під керуванням ОСОБА_4, бо спочатку зазначав, що той різко почав гальмувати, але закреслив і написав, що автомобіль Сеан Леон різко зупинився, тому він почав гальмувати.
Проте, будь-які сліди гальмування на схемі не зафіксовані і відсутність їх на місці події підтверджував в апеляційній інстанції ОСОБА_4
Отже, твердження ОСОБА_3 про те, що зіткнення автомобілів Сеат Леон та Фольксваген Гольф сталося не з його вини, не заслуговують на увагу, бо мають характер припущення і не підтверджуються доказами у справі.
Поряд з цим, ОСОБА_4, водій автомобіля Сеат Леон послідовно свідчив, що він став пригальмовувати, коли помітив, як автомобіль, який рухався перед ним, пригальмовує перед пішохідним переходом, на якому перебували пішоходи, і в цей ж час відчув сильний удар в задню частину автомобіля, від чого його відкинуло на автомобіль Фольксваген Гольф.
ОСОБА_4 стверджує, що ОСОБА_3 рухався на великій швидкості, бо удар був настільки сильний, що навіть його автомобіль відкинуло на зустрічну смугу руху, де він зіткнувся з автомобілем Фольксваген Кадді.
Водій автомобіля Фольксваген Гольф ОСОБА_9 свідчив, що він дійсно різко зупинився перед пішохідним переходом, бо помітив пішохода, але тут же відчув удар у задню частину автомобіля. Зіткнення сталося з автомобілем Сеат Леон.
Суддя місцевого суду, дослідивши пояснення водіїв ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, дав їм належну оцінку та правильно поклав свідчення останніх на обґрунтування вини ОСОБА_3 у вчиненні дорожньої аварії.
Що стосується показань свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні апеляційної інстанції про те, що він, перебуваючи на пішохідному переході, також чув два удари, а першим був удар від зіткнення автомобіля Фольксваген Гольф та Сеат Леон, то вони є непереконливими, бо свідок при цьому стверджує, що він бачив тільки одне зіткнення вказаних автомобілів, а інші зіткнення не бачив. Тому свідчення про такі обставини дорожньої пригоди також мають характер припущення.
Крім того, в матеріалах цієї адміністративної справи відсутні дані про складення адміністративного протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4, і який, за поясненнями останнього, а також ОСОБА_3 і не складався.
Таким чином, наведені докази об'єктивно свідчать про те, що дана дорожньо-транспортна пригода та її наслідки перебувають у причинному зв'язку саме з порушенням ОСОБА_3 вимог п.13.1 Правил дорожнього руху, і висновок у постанові суду про доведеність його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є правильним.
Додаткових об'єктивних доводів, які б спростовували цей висновок, в скарзі не наведено і до апеляційного суду не надано.
За таких обставин, постанова судді є законною та обґрунтованою, оскільки під час розгляду справи були ретельно перевірені всі докази в їх сукупності, при цьому й перевірені твердження ОСОБА_3, на яких він наполягав в апеляційній інстанції, але які не знайшли свого підтвердження, підстав для її скасування не вбачаю.
Разом з тим, належить усунути недоліки постанови шляхом внесення змін, які стосуються дати дорожньої пригоди, яка за показаннями всіх її учасників та свідків сталася 6 серпня 2012 року, що також підтверджується й відповідним протоколом про адміністративне правопорушення.
Проте в установчий частині постанови помилково зазначено про вчинення цієї дорожньо-транспортної пригоди 5 серпня 2012 року.
Що стосується доводів в апеляції про несправедливість призначеного виду адміністративного стягнення, то вони також позбавлені підстав.
З урахуванням наведених обставин події, ставлення правопорушника до вчиненого, його непослідовні свідчення, ставлять під сумнів твердження останнього про щире каяття, суддя дійшов правильного висновку щодо застосування до правопорушника більш суворого стягнення - як позбавлення його права керувати транспортними засобами. Тому не вбачаю підстав для пом'якшення стягнення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
В установчий частині постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 27 вересня 2012 року щодо ОСОБА_3 виключити цифри «05.08.2012р.» та вважати дату вчинення ним правопорушення 6 серпня 2012 року.
В решті цю постанову залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
міста Києва Н.О. Бєлан