АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
Головуючого - судді Бєлан Н.О.
Суддів - Дзюбіна В.В., Боголюбської Л.Б.
за участю прокурора Ємця А.А.
засудженого ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 9 серпня 2012 року.
Цим вироком
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець м. Первомайська Миколаївської області, який раніше судимий вироком Первомайського місцевого суду Миколаївської області від 21 січня 2010 року за ст.307 ч.2 КК України із звільненням від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 2 роки, -
засуджений: за ст. 187 ч.1 КК України на 5 років позбавлення волі;
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно визначено покарання ОСОБА_1 5 років 1 місяць позбавлення волі.
На підставі ст.96 ч.2 КК України до засудженого ОСОБА_1 застосовано примусовий захід медичного характеру у виді надання йому амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем відбування покарання.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 23 листопада 2011 року, приблизно о 15 год. 59 хв., в приміщенні АТ «Укрсиббанк», що розташований по проспекту 40-річчя Жовтня в м. Києві, з метою заволодіння чужим майном шляхом розбою, він підійшов до ОСОБА_2 та поклав на її робочий стіл ніж, чим здійснив погрозу його застосування,
Справа №11/2690/2233/2012 Категорія 187 ч.1 КК України.
Головуючий у першій інстанції - Дмитрук Н.Ю. Доповідач - Бєлан Н.О.
погрозу застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вимагаючи передачі йому майна, що належить цій установі.
ОСОБА_2, усвідомлюючи реальний характер погрози ОСОБА_1, яка може бути реалізована в разі невиконання його вимог, звернула увагу на нього колег, які натиснули на кнопку тривоги, після чого приїхали працівники й затримали засудженого.
В апеляції та доповненнях до неї засуджений порушив питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на такі аргументи.
Апелянт стверджує, що не мав будь-яких злочинних намірів, коли він зайшов у приміщення банку, а насправді, як вважав за вивіскою, у ломбард, де намагався оцінити ніж, оскільки потребував грошей. При цьому апелянт зауважує, що такі пояснення він давав протягом досудового та судового слідства, що залишено судом поза увагою. Тому, на переконання апелянта, суд не встановив істину у справі, і не зрозуміло, з яких причин зазначив у вироку про його щире каяття у вчиненні розбою.
Апелянт також зауважує, що був позбавлений можливості з'ясувати у свідків про обставини події, зокрема, чи погрожував він ножем і як поклав ніж на стіл, чи вимагав гроші, бо вони не допитувалися у судовому засіданні, а їх показання на досудовому слідстві є суперечливими. Що стосується показань потерпілої ОСОБА_2, то вони, вважає, є її припущенням щодо вимагання грошей та погроз застосувати ніж.
Крім того, апелянт звертає увагу на незаконні дії працівників міліції та слідчого, які, стверджує, використали його хворобливий стан здоров'я, бо шляхом обману, під диктовку слідчого він вимушений був написати явку з повинною. Також засуджений висловлює сумнів щодо проведення медичного обстеження на стан сп'яніння, бо, навпаки, у той день він потребував медичної допомоги, у наданні якої йому було відмовлено, хоча заявляв про те, що відчув настання приступу епілепсії.
Іншими учасниками процесу апеляції не подані.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про законність вироку, пояснення засудженого та його останнє слово, який підтримав свою апеляцію, провівши судові дебати, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в апеляції, колегія суддів знаходить її такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Перевіркою справи встановлені такі порушення кримінально-процесуального закону, які ставлять під сумнів законність та обґрунтованість вироку щодо засудженого.
Так, згідно з вимогами ст.323 КПК України законний та обґрунтований вирок повинен бути мотивованим тими доказами, які підтверджують висновок
суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочині.
Відповідно до ст.334 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначається той обсяг доказів, що були досліджені безпосередньо у судовому засіданні за правилами, встановленими відповідними статтями кримінально-процесуального закону, та викладені у вироку об'єктивно, як встановлено під час розгляду справи, та проаналізувати, зокрема показання як підсудного, так і потерпілого, свідків, при цьому вжити заходів до усунення суперечностей.
Ці вимоги закону при розгляді справи не дотримані.
Як убачається з протоколу судового засідання, після проголошення обвинувального висновку засуджений на запитання головуючого пояснив, що пред'явлене обвинувачення йому зрозуміле і він визнає вину у повному обсязі (а.с.186 т.1).
Проте про обставини події у своїх поясненнях засуджений підтвердив ті показання, які давав на досудовому слідстві про відсутність у нього намірів вчинити будь-який злочин.
Разом з тим, без належної перевірки цих обставин, на які засуджений посилався і у судовому засіданні, суд у вироку на обґрунтування доведеності його вини у інкримінованому обвинуваченні поклав ці ж його показання, за якими він наполягав на тому, що не вимагав гроші і не погрожував потерпілій ножем.
При цьому у вироку взагалі відсутня будь-яка оцінка таким свідченням засудженого, а за матеріалами справи, повно та всебічно обставини, що свідчать про направленість його умислу, й не досліджувались.
Також заслуговують на увагу доводи в апеляції про те, що під час судового розгляду судом належним чином не з'ясовані обставини, що характеризують об'єкт та об'єктивну сторону злочину.
Так, згідно з обвинуваченням, пред'явленим органами досудового слідства, ОСОБА_1 вимагав майно, належне товариству АТ «Укрсиббанк», погрожуючи застосувати ніж, поклавши його на робочий стіл потерпілої.
Отже, за висновком органів досудового слідства, з якими погодився і суд першої інстанції, засуджений застосував психічне насильство.
За змістом диспозиції ст.187 КК України, таке насильство під час розбою полягає у реальній і дійсній погрозі застосувати фізичне насильство, небезпечне для життя чи здоров'я потерпілої. Тобто повинні бути встановлені такі обставини, які б свідчили про бажання нападника, щоб у потерпілого склалося враження, що при невиконанні його вимог погроза буде негайно реалізована. Крім того, у потерпілого таке враження від дій нападника повинно було дійсно скластися.
Разом з тим, такі обставини у формулюванні обвинувачення, яке
визнано судом доведеним, не відображені, а у вироку суд фактично виклав зміст і обсяг обвинувачення так, як і у відповідних процесуальних документах досудового слідства.
При цьому поза увагою залишені вимоги ст.43, ст.132 КПК України, згідно з якими обвинувачений має право знати, у чому він обвинувачується, тому постанова про притягнення як обвинуваченого повинна бути конкретною за змістом із обов'язковим зазначенням обставин вчинення злочину.
З пред'явленого ж ОСОБА_1 обвинувачення не зрозуміло, яке майно він вимагав, зміст його дій, які потерпіла сприйняла як погрозу, небезпечну для її життя чи здоров'я.
Проте, як убачається з протоколу судового засідання, суд і не намагався у визначеному ст.277 КПК України порядку виправити таку нечіткість у формулюванні обвинувачення.
Заслуговують на увагу доводи засудженого в апеляції й про те, що протягом як досудового, так і судового слідства обставини, які стосуються його дій у приміщенні банку, не перевірялися і не з'ясовувалися ні у потерпілої, ні у свідків, які були присутні в приміщенні банку у встановлений час.
Зокрема, не встановлено, з якою метою і яким чином засуджений поклав ніж на стіл, чи виймав ніж із чохла і чи погрожував його застосувати, як сприймала дії засудженого потерпіла, і які обставини засвідчують той факт, що вона сприйняла їх як реальну і дійсну погрозу засудженого застосувати ніж у випадку невиконання його вимог, характер яких теж не з'ясований.
Небезпідставними є твердження апелянта про не з'ясування причин істотних протиріч у доказах, зокрема не проаналізовані показання потерпілої.
Так, поза увагою залишені її ж показання на досудовому слідстві, де вона зазначала, що засуджений поступово підсовував їй річ, яку він поклав на стіл, і яку спочатку вона й не роздивилась, а тільки потім зрозуміла, що це був ніж у чохлі. При цьому, за її поясненнями, той витяг ніж, коли вона вже відійшла від столу до центру приміщення, та став ним шкрябати стіл.
Також, побачивши ніж у чохлі, потерпіла сказала засудженому, що він їй не потрібен, на це останній відповів: «А мені потрібно гроші».
Поряд з цим, на запитання слідчого про вимоги засудженого, потерпіла зазначила, що той конкретно нічого не говорив, бо все сталося дуже швидко, але вона злякалась вигляду ножа і тому подумала, що демонстрацією ножа він має намір заволодіти грошима банку.
Крім того, потерпіла стверджувала, що засуджений перебував у стані алкогольного сп'яніння, бо від нього йшов запах алкоголю, координація рухів була загальмованою (а.с.71 т.1).
Ці показання потерпілої судом першої інстанції були досліджені, але не оголошені з метою перевірки, уточнення фактичних даних та усунення протиріч, у зв'язку з тим, що у судовому засіданні вона не змогла пояснити про деякі обставини події, зокрема, чи вимагав засуджений гроші, чи перебував він у стані сп'яніння.
Більш того, при допиті потерпілої суд і не з'ясовував про дії
засудженого, які б свідчили про реальну і дійсну його погрозу застосувати ніж у випадку невиконання потерпілою вимог останнього, і які вона сприймала як погрозу для свого життя чи здоров'я (а.с.197-198 т.1).
За змістом вироку суд виключив з обвинувачення посилання на вчинення засудженим розбійного нападу в стані алкогольного сп'яніння, формально пославшись на те, що ця обставина спростовується та не підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, не навівши при цьому будь-яких мотивів їх відхилення.
З урахуванням даних, що містяться в матеріалах справи, зокрема висновку лікаря від 23 листопада 2011 року про перебування ОСОБА_1О в стані алкогольного сп'яніння, висновку судово-психіатричної експертної комісії, показань потерпілої, засудженого, який у судовому засіданні заперечував вживання спиртних напоїв (а.с.201 т.1), суд взагалі допустив неповноту у з'ясуванні цих обставин, бо вони не відображені ні у протоколі судового засідання, ні зазначені у вироку.
Між тим, з урахуванням висновків вказаної експертизи про те, що наявний у ОСОБА_1 психічний розлад у період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, суттєво впливав на його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними, обмежуючи цю здатність, це питання підлягало ретельному дослідженню, навіть із залученням спеціаліста або експерта, оскільки засуджений стверджував, що він перебував у хворобливому стані і відчував наближення приступу епілепсії.
За змістом вироку, суд тільки послався на висновок експертної комісії, але свого висновку про визнання засудженого обмежено осудним у вироку не навів, при тому, що відповідно до ст.20 КК України тільки у такому випадку є підстави для застосування примусових заходів медичного характеру.
Не перевірялися шляхом оголошення й показання засудженого на досудовому слідстві, хоча передбачені ст.301 КПК України підстави для цього були наявні. Зокрема, у явці з повинною (а.с.8 т.1) ОСОБА_4 зазначав власноручно, що він дістав ніж і почав вимагати гроші. Проте в подальшому заперечував ці обставини, посилався на свій хворобливий стан, у зв'язку з чим втрачав пам'ять.
Ці обставини підлягали ретельному з'ясуванню, оскільки мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Небезпідставними є й доводи засудженого щодо необґрунтованого оголошення показань свідків 9 серпня 2012 року.
Згідно до ст.306 КПК України показання свідка можуть бути оголошені у випадку неможливої його явки у судове засідання.
Проте без будь-яких даних про причини неявки свідків, а у справі й відсутні дані про їх виклик на вказаний день, суд безпідставно прийняв рішення про оголошення протоколів їх допиту, на які й послався у вироку на обґрунтування доведеності вини засудженого у вчиненні розбою, що є неприпустимим.
Отже, за таких обставин, коли судом при розгляді справи допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, вирок суду не може бути визнаний законним, у зв'язку з чим він підлягає скасуванню з
направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого суду першої інстанції належить урахувати наведене вище та з метою встановлення істини у справі вжити заходів до повного, всебічного і об'єктивного дослідження доказів у справі відповідно до вимог кримінально-процесуального закону та у передбаченому цим законом порядку також вжити заходів до усунення недоліків обвинувачення.
Підлягають ретельній перевірці твердження засудженого щодо відсутності у нього умислу на вчинення злочину та його доводи в апеляції щодо незаконних дій працівників міліції, слідчого.
Підстав для зміни ОСОБА_1 запобіжного заходу колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, судова колегія
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити.
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 9 серпня 2012 року стосовно нього скасувати, а кримінальну справу направити в той же суд на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.
Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді тримання під вартою залишити без зміни.
Головуючий:
Судді: