УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 вересня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
· головуючого судді Стрижко С.І.
· суддів Журавля О.О.
Тютюн Т.М.
- за участю прокурора Гуменюк Л.М.
- засудженого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 22 травня 2012 року згідно з яким, -
- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, який проживає в АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не судимий, -
засуджений за ч. 2 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі; за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого остаточно визначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.
- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець м. Києва, громадянин України, з неповною середньою освітою, не одружений, не працюючий, який проживає в АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України не судимий, -
- засуджений за ч. 2 ст. 296 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням - іспитовим строком на 2 роки та з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, -
В С Т А Н О В И Л А:
Згідно з вироком суду першої інстанції, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винуватими у вчиненні умисних злочинів за таких обставин.
Так, 26.10.2008 року, приблизно о 20:10 год. ОСОБА_2 і ОСОБА_3, перебуваючи біля будинку 8-А по бул. Висоцького в м. Києві, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи елементарні правила поведінки, моральності і добропристойності, діючи групою осіб, безпричинно, висловлюючись на адресу ОСОБА_4 нецензурними словами, проявляючи особливу зухвалість, нанесли останньому чисельні удари, заподіявши легкі тілесні ушкодження. При цьому, ОСОБА_2 наніс ОСОБА_4 не менше чотирьох ударів кулаком в обличчя, а ОСОБА_3 вдарив потерпілого ногою в живіт, від чого останній зігнувся. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2 лівою рукою, зігнутою в лікті, обхопив шию ОСОБА_4 та наніс йому не менше чотирьох ударів кулаком правої руки в область голови. ОСОБА_3 в цей час наніс потерпілому не менше трьох ударів ногою в область живота. Після цього, ОСОБА_2 повалив ОСОБА_4 на асфальт обличчям донизу та наніс йому не менше трьох ударів ногою в область голови, а ОСОБА_3 в цей же час наніс потерпілому не менше трьох ударів ногою в область голови та тулубу.
Внаслідок злочинних дій засуджених потерпілому ОСОБА_4 були заподіяні, згідно з даними висновку судово-медичної експертизи, легкі тілесні ушкодження у вигляді синців на повіках обох очей, на лівій щоці, лобній ділянці зліва, на шкірі верхньої та нижньої губ справа, на спинці та скатах носу, на правій передньо-бічній поверхні шиї в нижній третині, в надключичній ділянці справа, на зовнішній поверхні лівого плеча в верхній третині, в надлопатковій ділянці справа та зліва, на лівій та правій задньо-бічних поверхнях шиї в нижній третині, на правій бічній поверхні шиї в середній третині, на зовнішній поверхні правого плеча в верхній третині, на внутрішній поверхні лівого ліктьового суглобу, в правій підлопатковій ділянці, саден на нижній повіці лівого ока, в лівій підочній ділянці, на лівому крилі носу, на шкірі верхньої губи зліва, на долонній поверхні лівої кисті біля її основи, на шкірі верхньої та нижньої губ справа.
Заподіявши ОСОБА_4 тілесні ушкодження, засуджені з місця вчинення злочину зникли.
Крім того, 10.10.2009 року, приблизно о 12 год. ОСОБА_2, знаходячись біля залізничного вокзалу по пр. Перемоги, 1 в м. Чернігові, у особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, за 600 грн. незаконно придбав рідину, що містить наркотичний засіб - ацетильований опій, яка знаходилась в пластиковій пляшці, ємністю 0,5 л, без мети збуту, та, незаконно зберігаючи її при собі в лівому рукаві куртки, незаконно громадський транспортом перевіз до м. Києва, без мети збуту, де цього ж дня приблизно о 21:30 год. біля будинку 17 по вул. Гагаріна в м. Києві був затриманий працівниками міліції, які виявили і вилучили у нього, згідно з даними висновку судово-хімічної експертизи, рідину, що містить наркотичний засіб - ацетильований опій, масою, в перерахунку на суху речовину 0,79 г.
Крім того, 27.04.2010 року, приблизно о 15 год. ОСОБА_2, знаходячись біля залізничного вокзалу по пр. Перемоги, 1 в м. Чернігові, у особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, за 1200 грн. повторно незаконно придбав рідину, що містить наркотичний засіб - ацетильований опій, яка знаходилась в пластиковій пляшці з-під чорнил, без мети збуту, та, незаконно зберігаючи її при собі у внутрішній кишені куртки, незаконно громадським транспортом перевіз до м. Києва, без мети збуту, де о 2:20 год. 28.04.2010 року був затриманий працівниками міліції, які виявили і вилучили у нього, згідно з даними висновку судово-хімічної експертизи, рідину, що містить наркотичний засіб - ацетильований опій, масою, в перерахунку на суху речовину 2,66 г.
В апеляції засуджений ОСОБА_2, не оспорюючи фактичних обставин справи та правильності кваліфікації своїх дій, вважає, що призначене йому судом першої інстанції покарання є надмірно суворим, через невідповідність ступеню тяжкості інкримінованого ОСОБА_2 злочину за ч. 2 ст. 296 КК України, особі засудженого, у зв'язку із чим просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного покарання та призначити більш м'яке покарання, яке не пов'язане з позбавленням волі.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував дані про особу засудженого та обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме визнання ОСОБА_2 своєї винуватості та щиросердне каяття у вчиненому; сприяння слідству в розкритті інкримінованих йому злочинів, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, батьків-пенсіонерів та його сестри його дружини, яка є інвалідом. Також апелянт вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги його примирення з потерпілим, наявність у засудженого інвалідності та тяжкої хвороби на зір.
Крім того, апелянт просить зважити на те, що фактично за час свого перебування під вартою в Київському СІЗО № 13 він зробив для себе належні висновки, та за час свого перебування під вартою, будь-яких стягнень дисциплінарного характеру до нього не застосовувалось.
До того ж, на думку апелянта, судом першої інстанції не були враховані вимоги ст. 49 КК України, відповідно до яких засуджений ОСОБА_2 фактично підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 296 у зв'язку із сплином строків давності.
Іншими учасниками судового процесу вирок Деснянського суду м. Києва від 22 травня 2012 року, у тому числі і щодо ОСОБА_3 не оскаржений.
Розглядаючи справу у межах поданої апеляції, заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення прокурора, який вважав подану засудженим апеляцію необґрунтованою та просив її не задовольняти, пояснення засудженого, який просив вирок суду першої інстанції змінити та пом'якшити йому покарання шляхом зменшення терміну або застосування до нього ст. 75 КК України, провівши судові дебати та надавши останнє слово засудженому, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні хуліганства групою осіб, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю; в незаконному придбанні, перевезенні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту, у вчиненні повторного незаконного придбання, перевезення та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, за обставин, викладених у вироку, а також про кваліфікацію його дій відповідно за ч. 2 ст. 296, ч. 1 та ч. 2 ст. 309 КК України, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені наявними у справі доказами, які досліджувались в порядку ст. 299 КПК України та ніким із учасників судового процесу не оспорюються.
При, цьому суд першої інстанції, з'ясувавши правильне розуміння ОСОБА_2 та іншими учасниками процесу змісту фактичних обставин справи, за відсутністю сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, в тому числі і засудженого, який повністю визнав себе винуватим в інкримінованому йому злочині, роз'яснив всім учасникам судового розгляду, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини.
Будь-яких порушень при вирішенні судом першої інстанції цих питань колегією суддів не встановлено, а тому фактичні обставини справи, доведеність винуватості ОСОБА_2 в інкримінованих йому злочинах та юридична кваліфікація його дій не є предметом апеляційного розгляду.
Всупереч доводам апеляції засудженого, при призначенні покарання ОСОБА_2 суд першої інстанції, врахувавши ступінь тяжкості вчинених засудженим злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів невеликої тяжкості та середньої тяжкості, обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття ОСОБА_2 у вчиненому, а також дані про особу засудженого, який в силу ст. 89 КК України не судимий, характеризується позитивно, має неповнолітню дитину, а також його стан здоров'я, з огляду на роль ОСОБА_2 у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 296 КК України, а також на кількість вчинених ним злочинів, прийшов до обґрунтованого висновку про неможливість подальшого виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства та призначив ОСОБА_2 покарання за окремі злочини майже в мінімальних межах санкцій статей обвинувачення та при визначенні остаточного покарання застосував принцип поглинення більш суворим покарання менш суворих.
Таке покарання судом першої інстанції визначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України, за своїм видом та розміром є справедливим та необхідним для його виправлення і перевиховання, попередження нових злочинів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення покарання засудженому чи призначення його таким, що не пов'язане з позбавленням волі.
Доводи апеляції засудженого ОСОБА_2 про те, що судом першої інстанції не враховані вимоги ст. 49 КК України, оскільки на думку апелянта засуджений фактично підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 296 у зв'язку із сплином строків давності є безпідставними, оскільки ОСОБА_2, будучи притягнутим до кримінальної відповідальності, продовжував вчиняти злочини, серед яких вчинив злочин середньої тяжкості, що відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України є підставою для переривання перебігу строку давності та обчислення з дати вчинення нового злочину. Більш того з моменту вчинення першого злочину такі строки ще не сплинули, навіть без урахування послідуючих злочинів.
За таких обставин, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 22 травня 2012 року відносно ОСОБА_2 - залишити без зміни.
Головуючий:
Судді: