УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

- головуючого судді Стрижко С.І.

- суддів Маліновського О.А.

Юденко Т.М.

- з участю прокурора Карпука Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляцією скаржника - особи, відносно якої було порушено кримінальну справу, ОСОБА_2 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Зазначеною постановою суду відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_2 на предмет скасування постанови слідчого прокуратури Святошинського району м. Києва від 03 липня 2012 року про порушення кримінальної справи відносно неї за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 191 ч. 5, 366 ч. 1 КК України.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що на момент розгляду цієї скарги, досудове слідство по справі було закінчено та кримінальну справу щодо ОСОБА_2 направлено до суду для розгляду.

В поданій апеляції ОСОБА_2 просить постанову суду першої інстанції від 18 липня 2012 року скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотні порушення кримінально-процесуального закону, допущені судом при розгляді її скарги, а також скасувати постанову слідчого прокуратури Святошинського району м. Києва від 3 липня 2012 року про порушення щодо неї кримінальної справи за ознаками і постанову слідчих органів від 03 липня 2012 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 191 ч. 5, 366 ч. 1 КК України.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції фактично не мав у розпорядженні матеріалів, на підставі яких було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2 та відповідно не перевірив законність підстав для її порушення.

Внаслідок допущеної неповноти судового розгляду, на думку апелянта, суд не мав можливості перевірити доводи скарги та встановити, що у порушення вимог ст. 98 КПК України, при винесенні оскаржуваної постанови слідчим були відсутні визначені законом приводи та підстави до порушення кримінальної справи, зокрема те, що до службових обов'язків ОСОБА_2 не входило розпорядження коштами ЗАТ «ТЕХНІКА», а тому вона не могла бути суб'єктом злочину, передбаченого ст. 191 КК України.

Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції, в порушення вимог ч. 16 ст. 236-8 КПК України, обґрунтував своє рішення про відмову у задоволенні скарги підставами, які не передбачені законом.

Оскільки скарга на постанову слідчих органів про порушення кримінальної справи ОСОБА_2 подала до суду 06.07.2012 року, провадження по ній було відкрито 07.07.2012 року, тобто під час досудового слідства, до оголошення обвинуваченій 09.07.2012 року про його закінчення, то направлення кримінальної справи 13 липня 2012 року на розгляд до суду та перебування її на момент розгляду скарги у суді, на думку апелянта, не могли бути перешкодою для перевірки доводів скарги щодо відсутності достатніх підстав та приводів для порушення кримінальної справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора про законність і обґрунтованість постанови суду та відсутність підстав для задоволення апеляції ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія судів прийшла до висновку, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 236-7 КПК України та п.3.2 рішення Конституційного рішення у справі №1-17/2009 за конституційним поданням ВСУ щодо відповідності Конституції України положень частин 7, 9, п.2 ч.16 ст.236-8 КПК від 30 червня 2009 року № 16 -рп/2009 року, судовий контроль за дотриманням законності в діяльності правоохоронних органів має певні межі і здійснюється лише під час проведення ними дізнання та досудового слідства.

Як убачається з матеріалів справи, скарга ОСОБА_2 на постанову слідчих органів про порушення щодо неї кримінальної справи від 03 липня 2012 року надійшла до суду 06 липня 2012 року, суд першої інстанції постановою від 12 липня 2012 року відкрив провадження по зазначеній скарзі та зобов'язав прокуратуру Святошинського району м. Києва надати до суду матеріали справи на підставі яких було порушено кримінальну справу.

Проте, в судовому засіданні під час розгляду скарги ОСОБА_2 було встановлено, що досудове провадження по кримінальній справі відносно ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України закінчено, та справа передана до суду першої інстанції для розгляду по суті.

За таких обставин, судом першої інстанції обґрунтовано прийнято рішення про залишення без задоволення скарги ОСОБА_2 на постанову слідчих органів.

Доводи апеляції про те, що постанова суду від 17 липня є незаконною через те, що суд не мав у розпорядженні матеріалів, на підставі яких було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2 та відповідно не перевірив законність підстав для її порушення є безпідставними, оскільки суд вправі розглянути скарги на постанови про порушення кримінальної справи, якщо вона перебуває в провадженні органу дізнання, слідчого, прокурора до моменту закінчення досудового слідства, а тому усі твердження ОСОБА_2 про відсутність підстав та приводів для вирішення питання про порушення кримінальної справи підлягають перевірці при розгляді кримінальної справи по суті.

На підставі зазначеного та керуючись ст. ст.365, 366, 382 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 17 липня 2012 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2 щодо скасування постанови слідчого прокуратури Святошинського району м. Києва від 03 липня 2012 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст.ст. 191 ч. 5, 366 ч. 1 КК України залишити без зміни, а апеляцію ОСОБА_2 без задоволення.

Головуючий:

Судді: