УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2012 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Стрижко С.І.

суддів Журавля О.О.

Тютюн Т.М.

з участю прокурора Гуменюк Л.М.

скаржника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляцію ОСОБА_2. на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 03 серпня 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 03 серпня 2012 року залишено без задоволення скаргу ОСОБА_2 на постанову дільничного інспектора міліції РУ ГУ МВС України в м. Києві Куранди О.М. від 02.07.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 296 КК України.

В обґрунтування прийнятого рішення судом зазначено, що за результатами проведеної перевірки органом дізнання зібрані матеріали не містили достатніх даних, які вказують на наявність ознак злочину в діях ОСОБА_5 та були б підставою для порушення кримінальної справи за ст. 296 КК України, а тому орган дізнання в межах компетенції відмовив в порушенні кримінальної справи, при цьому вимоги ст. 99 КПК України порушені не були, а тому відсутні підстави для скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду, ОСОБА_2 подав апеляцію, в якій просить постанову суду першої інстанції від 03.08.2012 року скасувати, оскільки вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена без врахування його доводів та без належного дослідження матеріалів перевірки. Також апелянт ставить питання і про скасування постанови органів дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог, скаржник зазначає, що справу було розглянуто у його відсутність і його не було повідомлено про день, час та місце розгляду скарги, що фактично позбавило ОСОБА_2 надати пояснення з приводу дій ОСОБА_5 та відповідні дані, що містять докази його неправомірних дій.

Крім того, ОСОБА_2 звертає увагу суду на те, що під час додаткових перевірок органом дізнання були відібрані пояснення у ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які фактично не були очевидцями подій та у первинних поясненнях ОСОБА_5 відсутні будь-які посилання на присутність зазначених очевидців в салоні його автомобіля. Проте, органом дізнання не були вжиті відповідні заходи задля перевірки пояснень ОСОБА_5 та встановлення дійсного місцеперебування зазначених очевидців.

До того ж під час перевірки фактичних обставин, орган дізнання у постанові про відмову в порушенні кримінальної справи, не зважаючи на пояснення подружжя ОСОБА_2, не вказав на те, що з ними була їх півторарічна донька, яка була налякана внаслідок протиправних дій ОСОБА_5

Нез'ясування всіх цих обставин, на думку апелянта, призвело як наслідок до неправильного встановлення фактичних обставин по справі та постановлення відповідних незаконних рішень як органом дізнання, так і судом першої інстанції.

Одночасно апелянт вважає, що остання додаткова перевірка за його заявою була проведена неповноважною на це посадою особою.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши думку прокурора, який вказав на законність прийнятого судом першої інстанції рішення та просив залишити оскаржувану постанову без змін, а апеляцію без задоволення, пояснення скаржника ОСОБА_2 про незаконність оскаржуваної постанови, якою було залишено в силі незаконну постанову органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи, вивчивши матеріали справи та матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з вимогами ст. 97 ч. 4 КПК України перевірка заяви чи повідомлення про злочин до порушення справи здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб та витребування необхідних документів.

Зі змісту ст. ст. 99, 236-2 КПК України, основним критерієм для перевірки судом законності постанови про відмову в порушенні кримінальної справи є повнота та всебічність проведеної перевірки, за результатами якої зроблено висновок про відсутність підстав для порушення справи.

Вказані вимоги закону повністю дотримані судом першої інстанції.

Як убачається з матеріалів проведеної перевірки, органом дізнання під час перевірки викладених в заяві ОСОБА_2 обставин були досліджені всі обставини та перевірені доводи ОСОБА_2, було достовірно з'ясовано знаходження в автомобілі ОСОБА_5 пасажирів, був опитаний ОСОБА_5 з приводу незазначення в його первинних поясненнях про наявність пасажирів в його автомобілі, додатково були опитані з цього приводу ОСОБА_2, були надані пояснення ОСОБА_8 з приводу зазначених ОСОБА_2 подій.

Крім того, органами дізнання неодноразово проводилися відповідні додаткові перевірки обставин, викладених у заяві ОСОБА_2 щодо подій, які відбулися 27.01.2012 року за постановами Деснянського районного суду м. Києва від 01 березня 2012 року та 29 травня 2012 року, під час яких були встановлені та опитані очевидці зазначених подій - ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

При цьому, за результатами проведених перевірок орган дізнання прийшов до висновку про наявність у діях як ОСОБА_2, так і ОСОБА_5 ознак адміністративного правопорушення за ст. 173 КУпАП, а також ознак правопорушення, передбаченого ст. 122 КУпАП.

Всі ці обставини були ретельно перевірені під час розгляду скарги на постанову дільничного інспектора міліції РУ ГУ МВС України в м. Києві Куранди О.М. від 02.07.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 296 КК України судом першої інстанції та було прийнято відповідне рішення.

Посилання в апеляції ОСОБА_2, що орган дізнання у постанові про відмову в порушенні кримінальної справи фактично допустив неповноту під час перевірки, оскільки, не зважаючи на пояснення подружжя ОСОБА_2, не указав у постанові про присутність з ними їх півторарічної дитини, є безпідставними оскільки згідно з вимогами ст. 94 КК предметом перевірки фактично були викладені в заяві ОСОБА_2 дії, які вчинив ОСОБА_5 та наявність або відсутність у таких діях ознак злочину, передбаченого ст. 296 КК України.

Також є неспроможними і твердження ОСОБА_2 в апеляції про те, що останню додаткову перевірку за його заявою проводила неналежна посадова особа - дільничний інспектор міліції Куранда О.М., оскільки такі твердження не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, розглядаючи скаргу ОСОБА_2, ретельно перевірив повноту та всебічність проведеної дільничним інспектором міліції перевірки по заяві ОСОБА_2 та дійшов до обґрунтованого висновку про те, що перевірка була проведена з дотриманням вимог, передбачених ст. ст. 94, 95, 97 КПК України і за її результатами було прийняте законне рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 296 КК України, а тому суд правомірно залишив скаргу ОСОБА_2 без задоволення.

Таким чином, доводи скаржника, викладені в апеляції, відносно того, що оскаржувана постанова суду є незаконною, необґрунтованою, винесеною без врахування його доводів та без належного дослідження матеріалів перевірки є безпідставними.

Також, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи доводи ОСОБА_2, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки в матеріалах справи міститься відповідне повідомлення останнього про час та місце розгляду його справи (а. с. 33).

До того ж, в силу вимог ст. 236-2 ч. 2 КПК України, участь особи, яка подала скаргу, в її розгляді є необовязковою і лише в разі необхідності суддя може заслухати особисті пояснення такої особи.

За таких підстав, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду винесена після всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, зокрема, матеріалів перевірки, на підставі яких було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, а тому під час апеляційного розгляду не виявлено порушень кримінально-процесуального закону, які є підставою для скасування постанови суду першої інстанції, а відтак апеляція ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 03 серпня 2012 року, якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_2 на постанову дільничного інспектора міліції Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві від 02.-7.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 296 КК України залишити без змін.

Головуючий

Судді