12.09.2011 року м. Київ
№ 33/2690/1251/2011
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Суддя Апеляційного суду м. Києва Стрижко С.І., розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 05 серпня 2011 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, -
В С Т А Н О В И В:
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 24.07.2009 року о 15 год. 20 хв., керуючи автомобілем «Мітсубіші», д. н. з. НОМЕР_1, по вул. Костянтинівській в м. Києві, згідно висновку спеціаліста ДНДЄКЦ № 9-7 виїхав на смугу зустрічного руху, що призвело до зіткнення з автомобілем «Мітсубіші», д. н. з. НОМЕР_4, автомобілем «Шкода», д. н. з. НОМЕР_3, автомобілем «КІА», д. н. з. НОМЕР_2, та автомобілем «ЗАЗ», д. н. з. НОМЕР_5, внаслідок чого автомобілі отримали пошкодження, що призвело до матеріальних збитків.
Постановою судді Подільського районного суду м. Києва від 05 серпня 2011 року ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та закрито провадження по справі у зв'язку із закінченням строків для накладення адміністративного стягнення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням судді, захисник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 подав до апеляційного суду скаргу, в якій вважає зазначену постанову суду незаконною та просить її скасувати у зв'язку з невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також у зв'язку з порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог, апелянт зазначає, що суд не дослідив наявний в матеріалах справи висновок спеціаліста, який повністю виключав винуватість водія ОСОБА_2, не надав відповідну оцінку та не допитав спеціаліста ОСОБА_4, який виконав зазначений висновок. Разом з тим, по справі додатково була призначена та проведена судова автотехнічна експертиза № 7263, з висновками якої апелянт не погоджується, оскільки вважає що дане дослідження було проведено не повно, зокрема не було проведено безпосереднє дослідження ушкоджень автомобілів, що вплинуло на його висновки.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_2 підтримав подану апеляційну скаргу та, посилаючись на висновок ТОВ «Центр правової допомоги «Правозахист» №28 від 20.11.2009 року пояснив, що ОСОБА_2 не порушував правила ПДР під час руху, а зіткнення його автомобіля з автомобілем ОСОБА_5 сталося внаслідок того, що остання здійснила різкий виворот вліво та зачепила автомобіль під керуванням ОСОБА_2 який здійснював випередження її автомобіля; вважає, що фактично винуватою особою у ДТП, що мало місце 24.07.2009 року, є водій ОСОБА_5, яка згідно з зазначеним висновком експерта, остання порушила п. п. 13.3, 10.1. ПДР України.
В судовому засіданні представник другого водія-учасника ДТП ОСОБА_5 - ОСОБА_6 заперечував проти поданої апеляційної скарги, вважав постанову суду законною, обґрунтованою та пояснив, що всупереч твердженням апелянта, винуватим у вчиненому ДТП є ОСОБА_2, який рухався із значним перевищенням швидкості по смузі для руху зустрічного транспорту, фактично виконував обгін автомобіля під керуванням ОСОБА_5 та, намагаючись повернутися у смугу для руху попутного транспорту, вчинив зіткнення з автомобілем ОСОБА_5
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та представника другого учасника ДТП, дослідивши матеріали справи та доводи апеляції, суд апеляційної інстанції, вважає її такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок судді районного суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 в порушенні п. п. 10.1, 13.1 Правил дорожнього руху України за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, у скоєнні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, відповідає фактичним обставинам подій, підтверджений доказами, наявними в матеріалах справи, у тому числі даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення та у висновку спеціаліста ДНДЕКЦ № 9-7 від 11.02.2010 року, поясненнях водіїв-учасників та очевидців ДТП, у схемі ДТП, яка була складена та підписана відповідною посадовою особою та водіями - учасниками пригоди без будь-яких заперечень.
Всупереч доводам апеляції, під час з'ясування причин дорожньо-транспортної пригоди за обставин, які обумовили виникнення небезпечної дорожньо-транспортної ситуації під час руху автомобілів по вул. Костянтинівській в м. Києві, у зв'язку із представленням правопорушником висновку спеціаліста судом першої інстанції була обґрунтовано призначена автотехнічна експертиза за клопотанням ОСОБА_2
Під час експертного дослідження, яке проводилось неупередженою експертною установою - Одеським НДІСЕ, з урахуванням даних, що містяться в матеріалах справи, були ретельно проаналізовані дії кожного із водіїв - учасників ДТП відповідно до наданих ними та очевидцями ДТП пояснень та зроблені висновки, відповідно до яких дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. п. 10.1, 13.1 ПДР України.
Доводи апеляції про те, що судова автотехнічна експертиза №7263 була проведена не повно, ушкодження автомобілів фактично не досліджувалися, а дослідження не відповідає порядку проведення трасологічних досліджень є необґрунтованими, оскільки апелянт не є фахівцем у галузі автотрасологічних досліджень та на підтвердження таких доводів апеляції будь-яких даних, виконаних іншими фахівцями в галузі трасологічних досліджень до суду апеляційної інстанції не надав. При цьому, висновки авто технічної експертизи Одеського НДІСЕ № 7263 від 22.06.2011 року лише підтвердили висновок ДНДЕКЦ МВС України №9-7 від 11.02.2010 року по справі та спростували висновок спеціаліста ТОВ «Центр правової допомоги «Правозахист» № 208 від 20 листопада 2009 року.
Твердження апелянта про те, що ДТП сталося внаслідок того, що під час руху інший учасник ДТП - ОСОБА_5 при зміні напрямку руху не переконалася, що це буде безпечно та почала здійснювати маневр, чим порушила п. п. 10.1. та 10.3. ПДР України, є безпідставними. Аналогічні доводи висувались правопорушником під час розгляду справи у суді першої інстанції, перевірялись суддею районного суду та були обґрунтовано відхилені, оскільки повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
До того ж, вирішення питання про можливе порушення ОСОБА_5 правил дорожнього руху та її можливу винуватість у ДТП, як про це фактично ставиться питання в апеляції, належить до компетенції органів державної автомобільної інспекції, які за результатами перевірки обставин ДТП адміністративний протокол відносно ОСОБА_5 не складали та на розгляд до суду не направляли. А тому ці обставини не можуть бути предметом судового розгляду адміністративної справи відносно ОСОБА_2 При цьому, будь-які дані про те, що ОСОБА_2 оскаржив дії працівників ДАІ в матеріалах справі відсутні та в суд апеляційної інстанції скаржником не надані.
Таким чином, суд першої інстанції, після ретельного дослідження всіх доказів по справі, аналізу наданих водіями учасникам та свідками ДТП пояснень про причини та обставини ДТП, проведення відповідної автотехнічної експертизи, обґрунтовано відкинув пояснення ОСОБА_2 та висновок спеціаліста ТОВ «Центр правової допомоги «Правозахист» №208 від 20 листопада 2009 року, поклавши в основу свого висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 пояснення водія ОСОБА_5, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 оскільки вони повністю узгоджуються між собою та підтверджуються об'єктивними доказами, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, у протоколі огляду місця пригоди та транспортних засобів, у тому числі і стосовно локалізації та характеру механічних пошкоджень транспортних засобів, схемі ДТП та висновками ДНДЕКЦ МВС України № 9-7 від 11.02.2010 р. та Одеського НДІСЕ № 7263 від 22.06.2011 року.
З огляду на наведене, суддя районного суду при розгляді адмінсправи відносно ОСОБА_2 повно, всебічно та об'єктивно з'ясував всі обставини подій, дав належну оцінку усім зібраним по справі доказам, належним чином перевірив усі доводи, що були висунуті правопорушником, та прийшов до обґрунтованих висновків щодо винуватості ОСОБА_2 у порушенні ПДР, що призвело до зіткнення транспортних засобів та наявності в його діях складу адмінправопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, правильно закривши при цьому провадження по справі за сплином строків притягнення до адмінвідповідальності.
Інших доводів, які б підтверджували порушення вимог чинного законодавства при розгляді суддею районного суду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 у скарзі не наведено та додаткових доказів на спростування висновків судді до Апеляційного суду м. Києва не надано.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 05 серпня 2011 року відносно ОСОБА_2 - без зміни.
Суддя Апеляційного
суду м. Києва Стрижко С.І.