Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2а
10.01.2011року м. Київ
№ 33-57/11
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Суддя Апеляційного суду м. Києва Стрижко С.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2010 року відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, працюючого в ТОВ «КТМ», проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,
- за ст. 124 КпАП України,
В С Т А Н О В И В:
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення, 18.09.2010 р. о 18-05 годині ОСОБА_3 по вул. Вишгородській, 44 в м. Києві, керуючи автомобілем «Део» д. н. з. НОМЕР_3, при перестроюванні, не надав дорогу автомобілю, який рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Тойота», д. н. з. НОМЕР_2 що призвело до пошкодження транспортних засобів. Своїми діями ОСОБА_3 порушив п. 10.3 Правил Дорожнього Руху України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою судді Оболонського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2010 року провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_3 було закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням судді, другий учасник дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_2 подала до Апеляційного суду м. Києва скаргу, в якій посилається на те, що судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без з'ясування усіх обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи.
При цьому зазначає, що ДТП сталася з вини ОСОБА_3, який повинен був під час руху діяти згідно п 10.3 Правил дорожнього руху, відповідно до якого, у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися, чого ОСОБА_3 не зробив, внаслідок чого і сталося зіткнення транспортних засобів.
Разом з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначає, що цей строк вона пропустила з поважних причин, оскільки на період розгляду адміністративної справи не отримала судову повістку з суду про час та місце розгляду адміністративного матеріалу та не змогла вчасно, у передбачені законом строки отримати копію судового рішення та подати апеляційну скаргу.
Розглянувши клопотання, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що воно підлягає задоволенню, оскільки строк на апеляційне оскарження був пропущений ОСОБА_2 з поважних причин, що підтверджено відповідними документами, наявними у справі.
У судовому засіданні в апеляційному суді ОСОБА_2 підтримала свою апеляцію, просила постанову судді районного суду скасувати та постановити нову постанову, якою визнати ОСОБА_3 винуватим у ДТП.
ОСОБА_3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції правильним, оскільки, на його думку, ПДР порушила саме ОСОБА_2, яка рухалась з великою швидкістю, та її автомобіль зіткнувся з його транспортним засобом, коли ОСОБА_3 вже повторно перестроювався у праву смугу руху.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2, яка вважала постанову судді Оболонського районного суду м. Києва незаконною та необґрунтованою, пояснення ОСОБА_3, який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає її такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280,283 КУпАП суд повинен належним чином дослідити докази по справі, дати їм відповідну оцінку і з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Проте, всупереч зазначених вимог закону, суддею при розгляді справи не вжито всіх необхідних заходів для повного, всебічного і об'єктивного дослідження доказів, з'ясування обставин, які мають суттєве значення для прийняття законного і правильного рішення.
Так, суд першої інстанції, визнавши ОСОБА_3 невинуватим у порушенні ПДР, в основу свого рішення поклав пояснення останнього та очевидця події ОСОБА_4 При цьому, надавши перевагу саме цим поясненням, фактично залишив неспростованими та належним чином не оціненими надані під час складення адмінпротоколу пояснення іншого учасника ДТП - ОСОБА_2, а також інші матеріали справи.
Наведені обставини свідчать про те, що прийняте суддею рішення по даній справі не можна визнати законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2, судом апеляційної інстанції на підставі наявних в матеріалах справи та наданих сторонами даних встановлено, що ОСОБА_2 перед зіткненням з автомобілем під керуванням ОСОБА_3 рухалась у лівій смузі по вул. Вишгородській у м. Києві та напрямок руху не змінювала. В цей же час ОСОБА_3 рухався у правій смузі руху та в порушення вимог п. 10.3 ПДР, не впевнившись у безпеці своїх дій, розпочав маневр перестроювання в іншу смугу руху, об'їжджаючи громадський транспортний засіб, який зупинився на зупинці, та при зміні напрямку руху та виїзді на іншу смугу, не пропустив транспортний засіб під керуванням ОСОБА_2, що рухався по тій смузі, куди перестроювався ОСОБА_3, що призвело до зіткнення автомобілів.
Саме такий механізм ДТП повністю відповідає об'єктивним даним, що зазначені у матеріалах справи про адмінправопорушення, та підтверджений зібраними по справі доказами, відповідно до яких в результаті зіткнення автомобіль під керуванням водія ОСОБА_3 отримав ушкодження з лівого боку у задній частині, а автомобіль під керуванням водія ОСОБА_2 відповідно - з правого боку передньої частини, з чого убачається, що фактично зіткнення транспортних засобів сталося під час здійснення водієм ОСОБА_3 перестроювання з лівої смуги для руху на праву смугу. Ці обставини підтверджуються і поясненнями ОСОБА_2 та відповідним місцем, зазначеним на схемі ДТП, згідно з якими зіткнення транспортних засобів фактично сталося на смузі, по якій рухалась ОСОБА_2 на своєму автомобілі.
Такий механізм ДТП також узгоджується і з локалізацією механічних пошкоджень на обох транспортних засобах, які зафіксовані у матеріалах справи та відображені на фотознімках, наданих ОСОБА_3
Посилання ОСОБА_3 та очевидця пригоди ОСОБА_4 на те, що зіткнення транспортних засобів сталося з вини ОСОБА_2, яка рухалась з великою швидкістю, після того, як ОСОБА_3 виконав перший маневр, виїхавши на другу смугу, та почав повторне перестроювання у першу смугу руху, об'їхавши, таким чином, громадський транспортний засіб, які суддя районного суду поклав в основу свого висновку про відсутність в діях ОСОБА_3 складу адмінправопорушення є необґрунтованим та не відповідають наявним у справі доказам.
Так, при складанні схеми ДТП ОСОБА_3 зазначив місце зіткнення транспортних засобів, виходячи із розмірів по схемі, фактично на першій смузі руху, не заперечуючи при цьому, що за таких обставин автомобіль ОСОБА_2, з огляду на розміри транспортних засобів, також повинен був заїхати на першу смугу руху. Разом з тим, такі твердження ОСОБА_3 не відповідали його ж поясненням, як при складанні протоколу, так і у судових засіданнях, про те, що громадський транспортний засіб залишався на зупинці до самого моменту зіткнення. Крім того, такі обставини унеможливлювали зіткнення транспортних засобів у місці, зазначеному правопорушником, оскільки знаходження громадського транспортного засобу на зупинці створювало перешкоду для ОСОБА_2 для її виїзду на першу смугу руху.
Таким чином, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення дії водія ОСОБА_3, які виразились у порушенні п. 10.3 ПДР та знаходились у причинно-наслідковому зв'язку із зіткненням транспортних засобів, знайшли своє повне підтвердження, а тому в його діях наявний склад адмінправопорушення, передбачений ст. 124 КУпАП, і навпаки, пояснення ОСОБА_3 про порушення саме ОСОБА_2 правил дорожнього руху не знайшли свого підтвердження. До того ж, вирішення питання про можливе порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху та її можливу винуватість у ДТП належить до компетенції органів державної автомобільної інспекції, які за результатами перевірки обставин ДТП адміністративний протокол відносно ОСОБА_2 не складали та на розгляд до суду не направляли. А тому ці обставини не можуть бути предметом судового розгляду адміністративної справи відносно ОСОБА_3 Будь-які дані про те, що ОСОБА_3 оскаржив дії працівників ДАІ у справі відсутні та скаржником у суді апеляційної інстанції не надані.
За таких обставин, суд апеляційної уважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Враховуючи те, що передбачений ст. 38 КУпАП трьохмісячний строк для притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності закінчився, провадження по адміністративній справі за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_3 підлягає закриттю у зв'язку з закінченням строку для накладення адміністративного стягнення на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.
З огляду на наведене, з урахуванням обставин ДТП, зібраних по справі та оцінених у суді апеляційної інстанції доказів, висновок суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_3 порушень ПДР України є помилковим, а тому постанову судді районного суду не можна визнати законною і обґрунтованою, а відтак вона підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови по справі.
Керуючись ст. ст. 294 КУпАП, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, а постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2010 відносно ОСОБА_3 скасувати.
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Звільнити ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі ст. 38 КУпАП у зв'язку із сплином строків накладення адміністративного стягнення.
Суддя Апеляційного
суду м. Києва С.І. Стрижко