УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2а

30 вересня 2011 року м. Київ

№33/2690/1335/2011

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Суддя Апеляційного суду м. Києва Стрижко С.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 26 серпня 2011 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП України,

В С Т А Н О В И В:

Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 30.06.2011 року о 8:20 год. Керував автомобілем по вул. Богатирській у м. Києві, з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах з порожнини рота, почервоніння очей). Від проходження лікаря-нарколога у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, а тому скоїв адмінправопорушення, передбачене ст. 130 ч.3 КУпАП.

Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 26 серпня 2011 року ОСОБА_2, як особу, яка раніше двічі притягувалась до адмінвідповідальності за ст. 130 КУпАП, було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк п'ять років з оплатним вилученням транспортного засобу - автомобіля «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_1.

На зазначене рішення судді, ОСОБА_2 подав до Апеляційного суду м. Києва скаргу в якій, посилаючись на те, що він не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, заявляючи про порушення вимог закону працівником ДАІ та відсутність по справі будь-яких доказів його перебування у стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом, просив постанову судді районного суду скасувати, а провадження по справі закрити. При цьому скаржник в апеляції не заперечував тих обставин, що відмовився пройти медичний огляд, оскільки вважає це приниженням його честі та ділової репутації. Також апелянт заявляв на порушення його прав у зв'язку із розглядом справи у його відсутність та на неправильність призначення стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу, який він придбав самостійно, за власні кошти та використовує для потреб своєї сім'ї.

У судове засідання ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленим про день і час розгляду справи двічі не з'явився.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок судді в постанові про винуватість ОСОБА_2 в порушенні п. 2.5 ПДР України є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам подій та підтверджений наявними у справі доказами у їх сукупності, зокрема даними протоколу про адміністративне правопорушення, який підписаний відповідною посадовою особою та водієм-порушником без будь-яких заперечень. При цьому ОСОБА_2 під час складення адмінпротоколу, фактично не заперечував своєї винуватості у вчиненні адмінправопорушення, надав письмові пояснення про відмову від проходження огляду у зв'язку з тим, що поспішає.

Даний висновок підтверджений також рапортом працівника ДАІ Шиндилюка В.І., поясненнями ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відповідно до яких ОСОБА_2 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, від нього був чутний різкий запах алкоголю з порожнини роту, а від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі та із застосуванням приладу «Драгер» у встановленому порядку відмовився.

При цьому, відповідно до змісту апеляції ОСОБА_2, останній не заперечував того факту, що свідки при оформленні працівником ДАІ відповідного протоколу були присутні. Більш того, як убачається із розписки ОСОБА_6, саме йому працівником міліції був переданий для керування автомобіль, та зазначена особа взяла на себе письмові зобов'язання до допускати його до керування автомобілем протягом 24 годин.

Доводи апеляції ОСОБА_2 про порушення суддею, який розглянув справу у відсутність правопорушника, положень ст. 268 КУпАП, будь-яким чином не спростовують висновків судді про наявність в діях ОСОБА_2 складу адмінправопорушення. Більш того, відповідно до матеріалів справи, суд приймав належні заходи для неодноразового виклику правопорушника у судове засідання, проте ОСОБА_2 до суду не з'явився та будь-яких відомостей щодо поважності причин неявки не надав, а тому суддя згідно із вимогами ст. 268 КУпАП розглянув справу у його відсутність.

Також є необґрунтованими і посилання в апеляції про відсутність у справі доказів перебування ОСОБА_2 під час керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, оскільки протокол щодо нього за порушення цих правил дорожнього руху не складався, а був складений за порушення інших норм ПДР.

Що стосується тверджень апелянта про те, що ОСОБА_2 ніколи не керує транспортним засобом у стані сп'яніння, то вони з огляду на допущені ним раніше неодноразові порушення ПДР, у тому числі і скоєння адмінправопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 130 КУпАП, взагалі є неспроможними.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість висновку судді районного суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 3 КУпАП, оскільки ОСОБА_7 до цього двічі притягувався до адміністративною відповідальності за ст. 130 відповідно ч. 1 та ч. 2 КУпАП, що підтверджено відповідними постановами суддів районних судів, які набрали законної сили та не були оскаржені правопорушником.

Розмір основного адміністративного стягнення, визначеного суддею у виді 5 років позбавлення права керування транспортними засобами, відповідає санкції ст. 130 ч. 3 КУпАП та, з урахуванням даних про особу правопорушника, вимогам ст. 33 КУпАП.

Також є правильним і прийняте по справі рішення про застосування до ОСОБА_2 додаткового стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки таке стягнення є обов'язковим для призначення.

При цьому в матеріалах справи відсутні та апелянтом до апеляційної скарги не додані будь-які дані, які б вказували на підстави, що унеможливлюють застосування до ОСОБА_2 такого виду стягнення.

З огляду на наведене, не вбачаючи підстав для задоволення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва щодо ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 130 КУпАП - залишити без зміни.

Суддя Апеляційного

суду м. Києва С.І. Стрижко