УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2а

26 вересня 2011 року м. Київ

№33/2690/1344/2011

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Суддя Апеляційного суду м. Києва Стрижко С.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 02 серпня 2010 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, працюючого у ТОВ «Феномен», проживаючого: АДРЕСА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП України,

В С Т А Н О В И В:

Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2, 03.05.2010 року о 23 годині 30 хвилин, керуючи по бул. І. Лепсе, 16 у м. Києві автомобілем «Шевролет», держномер НОМЕР_1, перебував з ознаками алкогольного сп'яніння (почервоніння очей, не стійка хода, запах алкоголю з порожнини рота), від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох понятих, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, а тому скоїв адмінправопорушення, передбачене ст. 130 ч.3 КУпАП.

Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 02 серпня 2010 року ОСОБА_2, як особу, яка раніше двічі притягувалась до адмінвідповідальності за ст. 130 КУпАП, було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три роки з оплатним вилученням транспортного засобу - автомобіля «Шевролет Лачетті», державний номерний знак НОМЕР_1.

На зазначене рішення судді, ОСОБА_2 подав до Апеляційного суду м. Києва скаргу в якій, посилаючись на те, що суд розглянув справу щодо нього у відсутність ОСОБА_2, чим порушив вимоги ст. 268 КУпАП, та неправильно застосував до нього стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу, просив постанову судді районного суду скасувати, а провадження по справі закрити. При цьому скаржник заявив, що при розгляді адміністративної справи суддя районного суду не взяв до уваги те, що автомобіль він придбав в кредит, і на даний час транспортний засіб перебуває під заставою, а тому фактично до погашення кредиту, який правопорушник ще не повернув, власником автомобіля являється не він, а ЗАТ «Альфа-Банк».

Крім того, апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що причини пропуску ОСОБА_2 цього строку суд апеляційної інстанції визнає поважними.

У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав свою апеляцію та просив її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення правопорушника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновок судді в постанові про винуватість ОСОБА_2 в порушенні п. 2.5 ПДР України є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам подій та підтверджений наявними у справі доказами у їх сукупності, зокрема даними протоколу про адміністративне правопорушення, який підписаний відповідною посадовою особою та водієм-порушником без будь-яких заперечень. При цьому ОСОБА_2 під час складення адмінпротоколу, фактично не заперечував своєї винуватості у вчиненні адмінправопорушення, надав письмові пояснення про вживання ним пива та відмову їхати до лікаря на огляд.

Доводи апеляції ОСОБА_2 про порушення суддею положень ст. 268 КУпАП, який розглянув справу у відсутність правопорушника, будь-яким чином не спростовують висновків судді про наявність в діях ОСОБА_2 складу адмінправопорушення. Більш того, відповідно до матеріалів справи, суд приймав належні заходи для неодноразового виклику правопорушника у судове засідання, проте ОСОБА_2 до суду не з'явився та будь-яких відомостей щодо поважності причин неявки не надав, а тому суддя згідно із вимогами ст. 268 КУпАП розглянув справу у його відсутність.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість висновку судді районного суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 3 КУпАП, оскільки ОСОБА_2 до цього двічі притягувався до адміністративною відповідальності за ст. 130 відповідно ч. 1 та ч. 2 КУпАП, що підтверджено відповідними постановами суддів районних судів.

Розмір основного адміністративного стягнення, визначеного суддею у виді 3 років позбавлення права керування транспортними засобами, відповідає санкції ст. 130 ч. 3 КУпАП та, з урахуванням даних про особу правопорушника, вимогам ст. 33 КУпАП

Разом з тим, у відповідності до ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП при розгляді адміністративної справи органом (посадовою особою) повинно бути вжито всіх необхідних заходів для повного, всебічного і об'єктивного дослідження доказів та з'ясовано: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, відповідно до ст. 28 КУпАП, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета. Тобто, за змістом ст. 28 КУпАП такий вид адміністративного стягнення може бути застосований фактично лише до власника такого предмета, а у даному випадку до власника транспортного засобу.

Згідно із ст. 23 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Як убачається з поданого разом із апеляційною скаргою кредитного договору №490075149 від 20.06.2008 року, договору купівлі-продажу з використанням банківського кредиту автомобіль «Шевролет Лачетті», державний номерний знак НОМЕР_1, у зв'язку із отриманням ОСОБА_2 кредиту знаходиться під заставою у ЗАТ «Альфа-Банк», та відповідно до договору кредит має бути погашений 20.06.2015 року.

За таких обставин, ОСОБА_2 не є повноцінним власником транспортного засобу «Шевролет Лачетті», державний номерний знак НОМЕР_1, який знаходиться під заставою, оскільки на це майно має відповідні права третя особа - заставоутримувач ЗАТ «Альфа-Банк», та у разі оплатного вилучення зазначеного майна у ОСОБА_2 будуть порушені майнові права третьої особи, положення чинного законодавства щодо обсягу прав власників, у тому числі і заставоутримувачів, що є неприпустимим.

Враховуючи вказане, а також конкретні обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність зміни постанови судді Солом'янського районного суду м. Києва від 02 серпня 2010 року в частині накладеного на ОСОБА_2 адміністративного стягнення з виключенням накладення додаткового стягнення у виді оплатного вилучення автомобіля «Шевролет Лачетті», державний номерний знак НОМЕР_1, оскільки зазначений у санкції ч. 3 ст. 130 КУпАП такий вид додаткового адміністративного стягнення, як оплатне вилучення транспортного засобу не може бути застосований до ОСОБА_2, який на даний момент не є фактичним власником транспортного засобу, і таке вилучення автомобіля суперечить іншим законам України та порушує права інших осіб.

З огляду на наведене, керуючись ст. 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 02 серпня 2010 року відносно ОСОБА_2 змінити в частині накладеного адміністративного стягнення - виключити накладення додаткового стягнення у виді оплатного вилучення автомобіля «Шевролет Лачетті», державний номерний знак НОМЕР_1.

В решті постанову залишити без змін.

Суддя Апеляційного

суду м. Києва С.І. Стрижко