АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 10/2690/1977/2012 р. Головуючий у 1 інстанції Вовк С.В.
Категорія ст. 165-2 КПК України Доповідач Бартащук Л.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючої судді Бартащук Л.В.
суддів Єфімової О.І., Беця О.В.
за участю прокурора Бойчук М.М.
захисника ОСОБА_1
обвинуваченого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді подання судом першої інстанції, на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року.
Зазначеною постановою відмовлено в задоволенні подання слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України Оленського О. про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Києва, українцю, громадянину України, одруженому, працюючому, проживаючому та зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1, не судимому,
який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 4500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 76500 гривень та покладено обов'язки, передбачені ст. 149-1 КПК України.
В постанові суд вказав, що подання слідчого про обрання щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту задоволенню не підлягає, оскільки аналіз матеріалів кримінальної справи та матеріалів судового провадження не дає підстав прийти до висновку про достатність даних для обрання такого запобіжного заходу як взяття під варту.
Відмовивши у задоволенні подання та врахувавши дані про особу ОСОБА_2, зокрема те, що він має на утриманні неповнолітню дитину, дружину, яка не працює, за місцем роботи характеризується позитивно, має постійне місце проживання, суд дійшов висновку, що є достатні підстави для обрання щодо ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, а саме застави в розмірі 4500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 76500 гривень.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вказуючи, що постанова є незаконною, просить її скасувати та направити подання слідчого на новий судовий розгляд. Зокрема зазначає, що судом не враховано достатність доказів, які дають підстави вважати, що обвинувачений перебуваючи на волі може ухилитись від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини по справі, продовжувати злочинну діяльність. Також прокурор посилається на те, що судом не враховано обставини вчинення злочину, те, що деякі свідки своєю діяльністю пов'язані з службовою діяльністю ОСОБА_2 та перебувають у його підпорядкуванні, а тому обвинувачений матиме змогу впливати на них.
Вислухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляції та просив постанову судді скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, думку захисника та обвинуваченого про законність постанови суду та необхідність залишення її без змін, а апеляції - без задоволення, перевіривши доводи апеляції та вивчивши матеріали справи, колегія судців вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, 25.09.2012 року Генеральною прокуратурою України порушено кримінальну справу щодо заступника начальника ЦБДР та АС МВС України ОСОБА_2, за ч. 3 ст. 368 КК України.
26.09.2012 року ОСОБА_2 затримано в порядку ст. 115 КПК України.
26.09.2012 року ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення за ч. 3 ст. 368 КК України.
Слідчий в ОВС Генеральної прокуратури України Оленський О., за погодженням з заступником Генерального прокурора України, звернувся до Печерського районного суду м. Києва з поданням про обрання підозрюваному ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, посилаючись на те, що ОСОБА_2, перебуваючи на свободі, являючись працівником правоохоронного органу, який завдяки перебуванню на посаді заступника начальника центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем МВС України має авторитет, а також враховуючи, що при затриманні чинив фізичний опір, може впливати на свідків, ухилятись від слідства, перешкоджати встановленню істини у справі.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року у задоволенні подання слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України Оленського О. про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_2 відмовлено та обрано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 4500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 76500 гривень та на нього покладені обов'язки, передбачені ст. 149-1 КПК України.
З протоколу судового засідання та постанови судді вбачається, що при розгляді подання був опитаний ОСОБА_2, вислухана думка прокурора, пояснення слідчого, думка захисника та з'ясовані інші обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 148 КПК України, запобіжні заходи застосовуються з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитись від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд врахував вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Відмовляючи у задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд першої інстанції проаналізував доводи подання слідчого і матеріали кримінальної справи та дійшов висновку про необґрунтованість доводів слідчого про те, що ОСОБА_2, перебуваючи на волі, може впливати на свідків, ухилятись від слідства, перешкоджати встановленню істини у справі.
Сама ж лише тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 не може бути самостійною підставою для обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Разом з тим, враховуючи тяжкість та обставини вчинення злочину, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_2, дані про його особу, який має постійне місце проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, дружину, яка не працює, за місцем роботи характеризується позитивно, суд дійшов висновку про необхідність обрання обвинувачену запобіжного заходу та обґрунтовано обрав щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді застави, який може забезпечити його належну процесуальну поведінку та унеможливить ухилення від органів слідства і суду.
Посилання прокурора в апеляції на можливий вплив обвинуваченого на свідків, не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки будь-яких спроб такого впливу не зафіксовано, зазначене було враховано при відмові у задоволенні подання та при обранні запобіжного заходу у виді застави.
Крім того, сама ж тяжкість злочину за ст. 368 ч. 3 КК України та суворість, передбаченого законом покарання за його вчинення, не може бути відповідно до чинного законодавства достатньою підставою для обґрунтування необхідності обрання найсуворішого запобіжного заходу, а повинна враховуватись з іншими обставинами.
А тому, зазначені в апеляції прокурора доводи та підстави, за яких він просить скасувати постанову суду, не є безумовними підставами для скасування постанови суду першої інстанції.
Істотних порушень норм КПК України, які є підставою для скасування постанови судді, при апеляційному розгляді, не встановлено.
З урахуванням наведеного, суд обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 148, 150, 155 КПК України відмовив у задоволенні подання слідчого, та обрав щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді застави, а тому підстав для скасування постанови, про що йдеться в апеляції прокурора, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 154-1, 165-2, 362, 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року, якою відмовлено в задоволенні подання слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України Оленського О. про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, обрано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 4500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, та покладено обов'язки, передбачені ст. 149-1 КПК України щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити без змін, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - без задоволення.
Головуючий:
Судді: