ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

19 червня 2006 р.

№ 14/30-05

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Карабаня В.Я.

суддів :

Ковтонюк Л.В., Чабана В.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників

Малого підприємства “Мережа”

Яцков Б.А.

ТОВ “Торгово-виробнича фірма “Конус”

не з’явився

розглянувши касаційну скаргу

Малого підприємства “Мережа”

на постанову

Житомирського апеляційного господарського суду від 13.10.2005

у справі

№ 14/30-05

господарського суду

Вінницької області

за позовом

Малого підприємства “Мережа”

до	ТОВ “Торгово-виробнича фірма “Конус”

про	спонукання до укладення договору

Рішенням господарського суду Вінницької області (суддя Залімський І.Г.) від 29.04.2005 позов задоволено частково. Зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгово-виробнича фірма “Конус” не чинити перешкод у користуванні Малим підприємством “Мережа” приміщеннями “Б”, площею 25, 4 кв.м., “В”, площею 20,4 кв.м., “Г”, площею 12,7 кв.м., що розташовані по вул. Леніна, 4 в м. Хмільнику Вінницької області. У задоволенні позову в частині вселення позивача –в позові відмовлено. В частині зобов’язання відповідача укласти договір провадження у справі припинено.

Житомирський апеляційний господарський суд (судді: Вечірко І.О., Зарудяна Л.О., Ляхевич А.А.) переглянув в апеляційному порядку вказане рішення і постановою від 13.10.2005 в частині задоволення позову скасував його та прийняв рішення, яким в цій частині в позові відмовлено. В решті рішення залишено без змін.

Мале підприємство “Мережа”, не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, подало касаційну скаргу в якій просить її скасувати, а рішення місцевого суду, як законне та обґрунтоване залишити без змін.

За твердженням скаржника, судом апеляційної інстанції не правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що і призвело до прийняття помилкової постанови.

Переглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, Вищий господарський суду України

ВСТАНОВИВ:

Мале підприємство “Мережа” звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-виробнича фірма “Конус” про зобов’язання останнього укласти з ним договір позички приміщення “Б”, площею 25, 4 кв.м., “В”, площею 20,4 кв.м., “Г”, площею 12,7 кв.м., що розташовані по вул. Леніна, 4 в м. Хмільнику Вінницької області.

В подальшому позивач відмовився від вимоги про спонукання до укладення договору і просив суд вселити його в приміщення: “Б”, площею 25, 4 кв.м., “В”, площею 20,4 кв.м., “Г”, площею 12,7 кв.м., що розташовані по вул. Леніна, 4 в м. Хмільнику Вінницької області та зобов’язати відповідача не чинити перешкод у користуванні цими приміщеннями.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що у відповідності до умов договору № 24 від 21.06.1999, укладеного між сторонами терміном на п’ять років, позивач організував робочий процес та погасив заборгованість підприємства відповідача, за що останній зобов’язувався передати на праві безоплатної оренди зазначені приміщення, однак цього не зробив.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем належним чином доведено позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача не чинити перешкод у користуванні спірними приміщеннями, тому в цій частині вимоги визнані судом обґрунтованими.

Щодо вимоги позивача про вселення його в спірні приміщення, то як зазначено в рішенні суду, в цій частині вимоги не відповідають способу захисту порушеного права, визначеного законом, тому в цій частині в задоволенні позову відмовлено.

Крім того, враховуючи, що позивачем подано заяву про відмову від позову в частині спонукання відповідача укласти договір, місцевий господарський суд, керуючись п. 4 ст. 80 ГПК України, в цій частині провадження у справі припинив.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, Житомирський апеляційний господарський суд, дослідивши подані у справі докази та заслухавши представників сторін, встановив, що позивачем належним чином не виконані зобов’язання, взяті на себе згідно до умов договору № 24 від 21.06.1999, тому дійшов висновку про безпідставність судового рішення в частині зобов’язання відповідача усунути перешкоди у користуванні спірними приміщеннями.

В решті рішення місцевого господарського суду визнане законним та обґрунтованим.

Вказані висновки апеляційного господарського суду відповідають матеріалам справи та вимогам чинного законодавства, тому колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. ст. 111  ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 13.10.2005 у справі № 14/30-05 господарського суду Вінницької області залишити без змін, а касаційну скаргу Малого підприємства “Мережа” - без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                  В.Карабань

Судді                                                                                           Л.Ковтонюк

                                                                                                            В.Чабан