Провадження №1/1422/96/12
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2012 року Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Квєтки І.А.,
при секретарі - Коренець Н.А.,
за участю прокурора - Вишневської І.В.,
захисника -ОСОБА_1,
законного представника неповнолітнього підсудного -ОСОБА_2.
представника служби у справах дітей Снігурівської РДА -Мельник В.В.,
представника кримінальної міліції -Сироєжко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Снігурівка кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 українця, громадянина України, неодруженого, військовозобов'язаного, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, має на утриманні одиноку непрацездатну матір інваліда, раніше не судимого,
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, українця, громадянина України, неодруженого, невійськовозобов'язаного, з базовою середньою освітою, працює сезонним робітником на полі у ФОП ОСОБА_5, утриманців не маючого, раніше не судимого;
в скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Підсудні ОСОБА_3. та ОСОБА_4 обвинувачуються в тому, що 15 квітня 2012 року, приблизно о 14 годині 30 хвилин, перебуваючи з дозволу сторожа ОСОБА_6. на огородженій та охороняємій території фермерського господарства «Лісок», розташованого в 1 км на захід від с.Павлівка Снігурівського району Миколаївської області, головою якого є ОСОБА_7, спільно та за попередньою змовою з між собою, скориставшись тимчасовою відсутністю сторожа, шляхом вільного доступу проникли в підсобне приміщення будівлі сторожки, звідки таємно викрали металеву каністру ємністю 20 літрів вартістю 100 гривен з дизельним паливом об'ємом 20 л вартістю 10 гривен за 1 літр, загальною вартістю 200 гривен, завдавши потерпілому ОСОБА_7. збитків на загальну суму 300 грн. Викрадене привласнили та розпорядилися ним на власний розсуд.
Цивільного позову потерпілим заявлено не було.
Підсудні вину свою визнали частково.
Підсудний ОСОБА_3. суду пояснив, що дійсно 15 квітня 2012 року, в денний час близько 12 години, він разом з ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11 відпочивали в ліску біля с.Павлівка, куди він всіх привіз на автомобілі, який належить його матері. До місця їх відпочинку підійшов сторож ф/г «Лісок»ОСОБА_6, та попросив, щоб вони привезли йому горілку. Він, разом з ОСОБА_8, поїхали і придбали сторожу пляшку горілки, після чого сторож пішов. Через деякий час, близько 15 години, сторож повернувся вже в нетверезому стані, присів біля них відпочивати і попросив принести йому недопиту пляшку горілку зі сторожки, на що він погодився та спочатку разом з ОСОБА_8, пішли на територію ф/г «Лісок», а згодом їх наздогнали ОСОБА_4 та ОСОБА_9 На територію ФГ «Лісок»вони ввійшли через відчинені ворота та зайшли в приміщення сторожки, двері якої були навстіж відкриті, але горілки не знайшли. Виходячи зі сторожки, він разом з ОСОБА_4 біля підсобного приміщення побачили металеву каністру. ОСОБА_4 роздивився, що то була солярка, після цього вони вирішили викрасти і продати дану солярку, а виручені кошти прогуляти. Хто першим запропонував вчинити крадіжку не пам'ятає, але вони вдвох із ОСОБА_4 винесли цю каністру за межі території господарства та сховали її в кущах. Інші хлопці, які зайшли на територію господарства разом з ним, бачили як він та ОСОБА_12 виносили каністру з соляркою з території, але участі у цьому не приймали. Після цього, він повернувся до місця відпочинку, взяв автомобіль, під'їхав до місця, де вони сховали викрадене та всі разом поклали викрадене у багажник автомобіля й повернулися до місця відпочинку. Увесь цей час сторож спав, потім він пішов до себе, а вони всі разом поїхали до м.Снігурівка, де разом з ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9. продали викрадену каністру з пальним, отримавши 160 грн., які поділили між усіма чотирма особами. Отримані від продажу краденого кошти витратив на власні потреби на дискотеці. Зазначив, що каністру викрав біля приміщення сторожки на вулиці, нею були підперті двері, а не з приміщення, як зазначено в обвинуваченні. Тому, вважає, що його дії підлягають перекваліфікації на ч.2 ст.185 КК України. У вчиненому щиро кається.
Підсудний ОСОБА_4 суду пояснив, що дійсно 15 квітня 2012 року, в денний час він разом з ОСОБА_3., ОСОБА_8, ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11 відпочивали в ліску біля с. Павлівка, куди вони приїхали на автомобілі ОСОБА_3. До місця їх відпочинку підійшов сторож ф/г «Лісок»ОСОБА_6, який був у нетверезому стані. Потім він разом з ОСОБА_3., ОСОБА_8 та ОСОБА_9. на прохання сторожа пішли до сторожки за горілкою. Ворота на територію ФГ «Лісок»та двері сторожки й підсобного приміщення були відчинені. Виходячи зі сторожки, він разом з ОСОБА_3. біля підсобного приміщення побачили металеву каністру, яку вирішили викрасти і продати дизельне паливо, яке в ній було. Потім вдвох із ОСОБА_3. винесли цю каністру за межі території господарства та сховали її в кущах. Потім ОСОБА_3. сховав каністру у багажник свого автомобіля та всі разом поїхали до м.Снігурівка, де продали викрадену каністру. Алкогольні напої не вживав, пив безалкогольний напій, ніхто його до вчинення злочину не схиляв, вони разом з ОСОБА_3 вирішили викрасти та продати каністру з соляркою, якою були підперті двері приміщення сторожки. Чому вчинив злочин пояснити не може. Виручені з продажу каністри кошти в сумі 30 гривен, які йому дав ОСОБА_3. він витратив на власний розсуд. Кому продавали викрадене не знає. У вчиненому щиро кається.
Незважаючи на те, що підсудні свою вину визнали частково, їх винність об'єктивно підтверджується поясненнями потерпілого, свідків, матеріалами справи, дослідженими в ході судового слідства:
Так, потерпілий ОСОБА_7, суду пояснив, що він є головою ФГ «Лісок», яке розташоване в 1 км на захід від с. Павлівка Снігурівського району Миколаївської області. Територія господарства огороджена з усіх боків та охороняється. Вхід на територію через дерев'яні ворота, які закриваються на засув. В підсобному приміщенні будівлі сторожки він зберігав своє особисте майно, а саме металеву каністру з дизельним пальним об'ємом 20 літрів, загальною вартістю 300 грн. Повідомив, що взяти каністру з підсобного приміщення можна було й не відчиняючи його, оскільки ворота знаходилися близько 70 см. від землі. 17 квітня 2012 року виявив пропажу даної каністри. Потім він звернувся з заявою про викрадення до міліції. Викрадене майно йому повернено і він матеріальних претензій до підсудних немає;
Свідок ОСОБА_6, суду пояснив, що з 2011 року по даний час працює сторожем у ф/г «Лісок», розташованому біля с.Павлівка. 15 квітня 2012 року о 07-00 год. заступив на чергування, відкрив приміщення сторожки, яке було зачинено на замок, та підсобне приміщення, в якому за дверима побачив дві каністри, одна з яких була порожньою, а друга -з 20 літрами дизельного пального. Потім почув в ліску гомін і пішов туди, там побачив хлопців, серед яких були й підсудні, які розпалювали багаття, попередив, щоб не спричинили пожежі. Ці хлопці пригостили його горілкою, після чого на його прохання, привезли йому з села ще пляшку горілки, яку він взяв та пішов до себе на територію. Потім ще раз приходив до хлопців поговорити, але ні про що їх не просив, потім пішов на територію і не покидав її до закінчення чергування. Вранці пішов додому. 17 квітня 2012 року до нього додому приїхав ОСОБА_7 та повідомив, що з території господарства зникла каністра, ємкістю 20 літрів з дизельним пальним, але він сказав, що нічого про це не знає;
Свідок ОСОБА_8., суду пояснив, що 15 квітня 2012 року, в денний час він разом з ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_9., ОСОБА_10. та ОСОБА_11 відпочивали в ліску біля с. Павлівка . Вживав спиртне, а підсудні ні. До місця їх відпочинку підійшов сторож ОСОБА_6, з розташованої неподалік території ф/г «Лісок», який попросив, щоб вони йому привезли горілки і дав гроші. Разом ОСОБА_3 вони привезли сторожу пляшку горілки та він пішов. Через деякий час до них знову підійшов той же сторож, який був у нетверезому стані. Потім він разом з ОСОБА_3., ОСОБА_4 та ОСОБА_9. на прохання сторожа пішли до сторожки, щоб принести останньому горілки, яку він там залишив. В приміщенні сторожки вони не знайшли горілки, після чого ОСОБА_3. та ОСОБА_4 вийшли із сторожки, а він з ОСОБА_9. трохи затрималися там, а коли виходили, то побачили як ОСОБА_3. та ОСОБА_4 виносили 20-літрову металеву каністру за межі території фермерського господарства та сховали її в траві між деревами в ліску. Почекали поки ОСОБА_3. під'їхав автомобілем й сховали каністру та інші речі, які він викрав разом з ОСОБА_9., в багажник автомобіля. Звідки підсудні взяли каністру не бачив. Потім поїхали в м.Снігурівка, де продали викрадену каністру, кому та за скільки грошей не пам'ятає. Ці гроші вони в подальшому витратили на дискотеці;
Свідок ОСОБА_9 дав суду покази аналогічні ОСОБА_3. Додав, що за все викрадене вони виручили десь близько 200 грн., які витратили на дискотеці, кошти були не у нього, у кого не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_10., суду пояснив, що 15 квітня 2012 року, в денний час він разом з ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9. та своєю сестрою ОСОБА_11 відпочивали в ліску біля с. Павлівка . До місця їх відпочинку підійшов сторож ОСОБА_6, з розташованої неподалік території ф/г «Лісок», який попросив привезти йому горілки. ОСОБА_3. привіз йому пляшку горілки, яку він взяв та пішов. Через деякий час до них знову підійшов той же сторож, який був у нетверезому стані та сів біля них. Потім ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_8. кудись пішли, але де саме він в них не запитував і вони нічого не розповідали. На сторожа не звертав уваги та не помітив коли він пішов. Про те, що ОСОБА_3. та ОСОБА_4 викрали каністру з дизельним пальним дізнався пізніше від ОСОБА_8
Свідок ОСОБА_11, суду пояснила, що 15 квітня 2012 року вона разом з ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9. та своїм братом ОСОБА_10. відпочивали в ліску біля с. Павлівка Снігурівського району Миколаївської області, куди вони приїхали на автомобілі ОСОБА_3. До місця їх відпочинку підійшов сторож ф/г «Лісок», який попросив привезти йому горілки. ОСОБА_3. привіз йому пляшку горілки, яку він взяв та пішов. Через деякий час до них знову підійшов той же сторож, який був у нетверезому стані та сів біля них. На сторожа вона не звертала уваги, так як займалася своїми справами та розмовляла з іншими відпочиваючими, які були неподалік від них. Не помітила також чи відлучалися кудись ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_8. Потім поїхали всі разом в м.Снігурівка, де хлопці завезли її та брата додому, а самі поїхали далі. Про те, що ОСОБА_3. та ОСОБА_4 викрали каністру з дизельним пальним дізналася пізніше, їй сказала бабуся;
Свідок ОСОБА_13, суду пояснив, що працював сторожем у ф/г «Лісок», розташованому біля с.Павлівка, головою якого є ОСОБА_7 Був запрошений в якості понятого при відтворенні обстановки та обставин події з ОСОБА_3. та ОСОБА_4, які по черзі розповіли, що дійсно викрали з ФГ «Лісок»20-літрову металеву каністру червоного кольору з дизельним пальним, зазначивши при цьому, що каністра стояла не в підсобному приміщенні, а на вулиці, так як нею було підперто праву половину дверей вказаного приміщення;
Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що є мамою ОСОБА_3. та у неї в приватній власності є автомобіль марки ВАЗ-2106, державний номер НОМЕР_1, яким вона дозволяє користуватися своєму сину. Про те, що син скоїв крадіжку каністри з дизельним пальним вона дізналася від нього. Про обставини вчинення злочину їй не відомо. Від сина залежить, оскільки є інвалідом другої групи.
Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що знає ОСОБА_3. тільки з позитивної сторони, оскільки є його сусідом та лікарем його хворої непрацездатної матері, яка є інвалідом другої групи довічно, про обставини вчинення злочину йому не відомо.
Законний представник неповнолітнього ОСОБА_2, суду пояснила, що є мамою ОСОБА_4 Про те, що син скоїв крадіжку каністри з дизельним пальним вона дізналася від нього, але за яких обставин їй не відомо.
Вина підсудних підтверджується також:
- заявою ОСОБА_7. на ім'я начальника Снігурівського РВ УМВС України в Миколаївській області про те, що необхідно вжити заходів до невідомих осіб, які в період з 14 по 17 квітня 2012 року викрали з підсобного приміщення на території фермерського господарства «Лісок»належну йому 20-літрову каністру з дизельним пальним (а.с.7);
- протоколом огляду місця події, відповідно до якого об'єктом огляду була територія фермерського господарства «Лісок», головою якого є ОСОБА_7, де в підсобному приміщенні сторожки була відсутня каністра з дизельним пальним; план-схемою та фототаблицею до нього (а.с.8-11);
- протоколом відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_3., відповідно до якого, останній розповів та показав на місцевості яким чином та при яких обставинах він скоїв крадіжку металевої каністри з дизельним пальним (а.с.81-82);
- протоколом відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_4, відповідно до якого, останній розповів та показав на місцевості яким чином та при яких обставинах він скоїв крадіжку металевої каністри з дизельним пальним (а.с.83-84);
- протоколом очної ставки між ОСОБА_7 та ОСОБА_3., відповідно до якого потерпілий та підсудний підтвердили свої раніше надані свідчення (а.с.89);
- протоколом очної ставки між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, відповідно до якого потерпілий та підсудний підтвердили свої раніше надані свідчення (а.с.90);
- протоколом очної ставки між ОСОБА_6 та ОСОБА_3., відповідно до якого потерпілий та підсудний підтвердили свої раніше надані свідчення (а.с.97);
- протоколом очної ставки між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, відповідно до якого потерпілий та підсудний підтвердили свої раніше надані свідчення (а.с.98);
Досудове слідство кваліфікувало дії підсудних за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у приміщення. Разом з тим, суд погоджується з позицією підсудних та перекваліфіковує їх дії на ст. 185 ч.2 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, виключивши таку кваліфікуючу ознаку як проникнення в приміщення, як не доведену належними та допустимими доказами.
Крім того, суд вважає доведеним той факт, що на територію фермерського господарства «Лісок», яке огороджене з усіх боків та охороняється, підсудні зайшли з дозволу сторожа цього господарства на його прохання принести горілки з приміщення сторожки, а отже не є проникненням на цю територію, а також в підсобне приміщення сторожки з метою вчинення крадіжки, що виключає кваліфікацію за ч.3 ст.185 КК України. З досліджених доказів вбачається, що умисел не викрадення чужого майна у підсудних виник вже під час перебування на території господарства, після цього вони попередньо домовившись про спільне вчинення злочину з метою у подальшому витратити від реалізації викраденого кошти на власні потреби, разом винесли викрадене, сховали, а у подальшому продали.
Суд критично відноситься до показань свідка ОСОБА_6, який є сторожем ф/г «Лісок», про те, що він не надавав дозволу підсудним входити на територію господарства та приміщення сторожки, оскільки його покази суперечать показам, зібраним в ході досудового слідства та перевіреним у судовому засіданні.
Призначаючи покарання підсудним суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, що є злочином середньої тяжкості, та особу винних, які за місцем проживання та навчання характеризуються виключно позитивно, мають задовільний стан здоров'я, повне відшкодування заподіяних злочином збитків.
Обираючи вид та мiру покарання неповнолітньому ОСОБА_4, крім вище зазначеного, суд враховує також дані про його особу - підсудний є здоровим і працездатним, проживає в повній сім'ї разом з батьками, під час навчання в школі приймав активну участь у спортивному житті школи та району, має нагороди за сумлінну працю і високі спортивні досягнення, працює, не навчається, на обліку у службі у справах дітей не перебуває, має добрі умови життя та виховання.
Суд також враховує думку потерпілого, який немає до підсудних ніяких претензій, просив підсудних суворо не карати; думку представника служби у справах дітей, яка поклалася на розсуд суду.
Обставинами, що пом'якшують покарання суд рахує: вчинення злочину вперше, повне визнання вини, щире каяття, повне відшкодування матеріальних збитків, неповнолітній вік підсудного ОСОБА_4, наявність на утриманні ОСОБА_3. одинокої непрацездатної матері.
Обставин, що обтяжують покарання, суд не вбачає.
Сукупність обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України, та з урахуванням особи підсудних, думки потерпілого, переконують суд у можливості виправлення підсудних і без ізоляції від суспільства, але в умовах нагляду і контролю за ними, а тому застосовує до них ст.75, 76 КК України, а до ОСОБА_4 й ст.104 КК України, та вважає, що таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів.
Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ст.81 КПК України.
Керуючись ст.ст.323, 334 КПК України, суд, -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_3 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України та призначити покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.
ОСОБА_4 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України та призначити покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, з випробуванням з іспитовим терміном 1 рік.
На підставі ст.ст.75, 104 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, з випробуванням з іспитовим терміном 1 рік.
Згідно ст..76 КК України покласти на засуджених наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Речові докази: металеву 20-літрову каністру червоного кольору, яка знаходиться на зберіганні в потерпілого ОСОБА_7., та автомобіль "ВАЗ-2106" бежевого кольору, державний номер НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_14 -залишити їм же.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню -підписка про невиїзд з постійного місця проживання.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Миколаївської області протягом 15 діб з часу його проголошення, через Снігурівський районний суд.
СУДДЯ