ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2006 р. | № 2/258-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Карабаня В.Я. |
суддів : | Ковтонюк Л.В., Чабана В.В. |
у відкритому судовому засіданні за участю представників |
Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця” | Волік А.М. |
ТОВ “Щит” | Миропольська С.Л., Пархоменко О.М. |
розглянувши касаційну скаргу | Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця” |
на постанову | Харківського апеляційного господарського суду від 28.03.2006 |
у справі | № 2/258-05 |
господарського суду | Сумської області |
за позовом | Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця” |
до | ТОВ “Щит” |
про | стягнення 8 710 грн. |
Рішенням господарського суду Сумської області (суддя Соп’яненко О.Ю.) від 26.01.2006 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Щит” на користь Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця” 8 710 грн. боргу та судові витрати.
Харківський апеляційний господарський суд (судді: Демченко В.О., Барбашова С.В., Гагін М.В.) переглянув в апеляційному порядку вказане рішення і постановою від 28.03.2006 скасував його та прийняв нове рішення, яким в позові відмовив.
Державне територіально-галузеве об’єднання “Південно-Західна залізниця”, не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, подало касаційну скаргу в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
На думку скаржника, судом апеляційної інстанції не правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що і призвело до прийняття помилкової постанови.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Державне територіально-галузеве об’єднання “Південно-Західна залізниця” звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Щит” про стягнення 8 710 грн. штрафу.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач стверджує, що при прийомі вагону на станції призначення, відправленого відповідачем, було виявлено, що він завантажений більше ніж вказано в перевізних документах, тому, посилаючись на ст. 118 та ст. 122 Статуту залізниць України, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф, який і складає суму позову.
Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що статтею 122 Статуту залізниць України передбачено - за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф, розмір якого згідно із ст. 118 Статуту складає п’ятикратну вартість провізної плати за всю відстань перевезення.
За таких обставин, враховуючи, що при перевантаженні на станції отримання вагону, відправленого відповідачем, було виявлено більше товару ніж зазначено останнім у залізничній накладній, позовні вимоги визнані судом обґрунтованими.
Скасовуючи рішення місцевого суду, Харківський апеляційний господарський суд виходив з того, що поданими у справі доказами належним чином не підтверджено наявність вини відповідача у невірному оформленні залізничної накладної, тому, з посиланням на ст. 33 ГПК України, дійшов висновку про недоведеність позовних вимог і на цій підставі в позові відмовив.
При цьому, апеляційна інстанція, посилаючись на доповнення до Договору за № 3179 від 01.01.2005, укладеного між сторонами, зазначає, що залізниця на договірних засадах здійснювала завантажування та перевірку маси вантажів при прийманні на власних вагах.
Однак, в залізничній накладній, залученій до матеріалів справи (а.с. 14), зазначено, що маса вантажу була визначена на 150 тонних залізничних вагах відправника.
Доказом зважування залізницею вантажу, за висновком апеляційної інстанції, є зняття з відповідача 172 грн. 80 коп. збору, про що свідчить форма ФДУ-92-4 п. 4.
В постанові не зазначено ні дати складання цього документу, ні аркуш справи, на якому він знаходиться.
На аркуші справи 26 і на звороті цього аркушу міститься накопичувальна картка № 754603 (форма ФДУ-92-А), яка складена 03.09.2005, тобто в день видачі вантажу вантажоотримувачу, і з цієї картки випливає, що залізницею дійсно було взято збір в сумі 172 грн. 80 коп., але за що саме –за зважування вантажу при прийнятті до перевезення чи при видачі вантажоодержувачу і з кого взято цей збір, ні місцевий ні апеляційний господарські суди не з’ясували.
З’ясування вказаних обставин має суттєве значення для вирішення спору.
За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що прийняті у справі судові рішення не повно відображають обставини, які мають значення для справи, а висновки про встановлені обставини і відповідні правові наслідки не є вичерпними, тому, враховуючи, що касаційна інстанція, згідно ст. 1117 ГПК України, позбавлена права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий судовий розгляд.
Під час нового судового розгляду справи судом необхідно прийняти до уваги зазначені вище зауваження, належним чином встановити та дослідити фактичні обставини справи, дати їм правову оцінку та, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно до вимог діючого процесуального законодавства.
З огляду на зазначене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст. ст. 11110, ст. 11111 , 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця” задовольнити частково.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.03.2006 та рішення господарського суду Сумської області від 26.01.2006 у справі № 2/258-05 скасувати, а справу передати до господарського суду Сумської області на новий розгляд в іншому складі суддів.
Головуючий, суддя В.Карабань
Судді Л.Ковтонюк
В.Чабан