Справа №22 -1185|08 Головуючий у 1 інстанції Петушков С.А. Категорія 57 Доповідач Кривохижа В. І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2008 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючої: Кривохижі В.І.
Суддів: Черниш Т.В.
Чорнобривець О.С.
при секретарі Салабай М.В.
за участю адвоката ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду від 17 березня 2008 року, додаткове рішення від 18 квітня 2008 року,-
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулись в суд з позовом до Звенигородської сільської ради м. Олександрії, ОСОБА_4 про визнання недійсними поділу майна співвласників. У квітні 2007 року, змінивши вимоги, позивачі звернулись з позовом про визнання незаконним рішення зборів співвласників майна КСП „Гірник” від 12 жовтня 2002 року, визнання незаконними дій Звенигородського сільського голови та визнання недійсними майнових сертифікатів на право власності на майно колишнього КСП „Гірник”.
Зазначали, що 12 жовтня 2002 року відбулися збори співвласників майна - колишніх членів КСП „Гірник”, яких на день припинення діяльності КСП було 314. Проте, на цих зборах було прийняте рішення про виділ частки майна у спільному майні 332 громадянам, тобто майнові паї отримали ще 18 громадян, які не були членами КСП „Гірник”, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22.
Посилались на те, що збори співвласників проводились не ініціативною групою, а Звенигородським сільським головою Федоренком Юрієм Петровичем, а визначення розміру часток співвласників проводилося самообраним головою майнової комісії ОСОБА_4. В результаті поділу майна на 332 чоловіка істотно зменшилася частка кожного співвласника, чим порушені їхні права власників, встановлені Законом України „Про власність”.
З урахуванням виданого Кіровоградським обласним управлінням фонду держмайна України 5 лютого 1997 року свідоцтва про право колективної власності на майно 323 членам трудового колективу, вважали, що тільки між цими особами і могло бути розпайоване вказане майно. При цьому, ні голова сільської ради, ні голова комісії по приватизації майна не вправі були зменшувати частку кожного члена КСП в колективному майні шляхом його розпаювання між 332 членами.
Ухвалою суду від 2 жовтня 2007 року залучено до участі у справі як співвідповідачів: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 17 березня 2008 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд дійшов висновку, що порушень прав власності позивачів при вирішенні спірних питань не встановлено.
Додатковим рішенням суду від 18 квітня 2008 року стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у відшкодування витрат на правову допомогу з кожного на користь: ОСОБА_4 - по 150 грн., ОСОБА_5 - по 150 грн., ОСОБА_9 - по 150 грн.
В апеляційних скаргах ставиться питання про скасування судових рішень через порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначається, зокрема, що суд не з'ясував предмету спору, не проаналізував доводів сторін, не дав правової оцінки тому, що збори від 12 жовтня 2002 року незаконно розширили список осіб, яким Фонд держмайна передав майно у власність, дописавши 18 осіб. При ухвалення додаткового рішення не повідомив про час і місце розгляду справи.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, який підтримував доводи скарг, ОСОБА_4, її представника та представника ОСОБА_5 та ОСОБА_9, які заперечували проти доводів скарг, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а додаткове рішення суду скасуванню з таких підстав.
Відповідно до ст.7 Закону України „Про колективне сільськогосподарське підприємство” майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.
Судом встановлено, що 12 жовтня 2002 року відбулися збори співвласників майна - колишніх членів колективного сільськогосподарського підприємства „Гірник”, яких на день припинення діяльності КСП було 314, і на них було прийняте рішення про виділ частки майна у спільному майні КСП 332 громадянам.
Також встановлено, що ці збори проводилися не сільською радою, а співвласниками майна КСП під головуванням сільського голови за участю у них ОСОБА_4, як співвласника майна КСП. ( а.с.3-8).
Згідно наявного у справі протоколу загальних зборів співвласників майна КСП „Гірник” від 12 жовтня 2002 року за затвердження списку осіб, які мають право на майновий пай, проголосувало 219 осіб, проти - 3 ( а.с.7).
Суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, дав правильну оцінку наданим доказам і дійшов обґрунтованого висновку про те, що питання щодо права на майновий пай вирішено відповідно до Закону України „Про колективне сільськогосподарське підприємство”, Указу Президента України від 29.01.2001 року №62 „Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки”, постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 року №177 „Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки”, а тому підстав для визнання рішення зборів недійсними, дій сільського голови та ОСОБА_4 і майнових сертифікатів незаконними немає.
Його висновки сумніву не викликають.
Тому безпідставні доводи скарги в цій частині, які були предметом розгляду в судовому засіданні і їм дана належна оцінка, висновків суду вони не спростовують. При цьому, Законом України „Про колективне сільськогосподарське підприємство” передбачено, що право кожного члена підприємства на пайовий фонд майна залежить від його трудового внеску, а Порядком визначення розмірів майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства та їх документального посвідчення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року №177, передбачено, що за рішенням зборів співвласників до списку осіб, що мають право на майновий пай, можуть бути внесені й інші категорії осіб, крім зазначених у пункті 4, наприклад, такі, що відпрацювали у господарстві довгий час і вибули з поважних причин, а також особи, які мають право на пайовий фонд майна, але з різних причин не були включені до списку.
Інші доводи скарги в цій частині також не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду від 17 березня 2008 року ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для скасування правильного по суті рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає.
В той же час із матеріалів справи вбачається, що судове засідання щодо вирішення питання про судові витрати 18 квітня 2008 року проведене за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про його час і місце ( а.с.169-171), а тому додаткове рішення суду від 18 квітня 2008 року підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 311, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги задовольнити частково.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду від 17 березня 2008 року залишити без змін.
Додаткове рішення Олександрійського міськрайонного суду від 18 квітня 2008 року скасувати з направленням справи в цій частині на новий розгляд.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуюча:
Судді: