справа  №  22-4865

                                                                                       головуючий у 1-й інстанції: Сітайло Л.Г.

категорія:

доповідач: Наумчук М.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Наумчука М.І.

суддів: Карпенко C.O., Котули Л.Г.

при секретарі Голуб К.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про ви­знання договорів купівлі-продажу недійсними

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2006 року, -

встановила:

В березні 2005 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом в інтересах своєї дочки ОСОБА_2 в якому зазначала, що вона є її опікуном. Остання визнана інвалідом 2-ї групи у зв'язку із розладом психічного здоров'я, з 1995 року перебуває на обліку в психоневрологічно­му диспансері. 23.07.2003 року ОСОБА_2 продала належну їй квартируАДРЕСА_1 ОСОБА_3 і в цей же день придбала собі у ОСОБА_5 ква­ртиру АДРЕСА_2.

Посилаючись на те, що при укладенні вказаних угод дочка не розуміла значення своїх дій і не могла керувати ними, ОСОБА_1 просила визнати їх недійсними.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 16.10.2006 року в задоволенні тгозову відмовлено.

В апеляційній скарзі, поданій ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, ставиться пи­тання про скасування рішення і ухвалення нового про направлення справи на новий судовий розгляд. Апелянт вказує на те, що суд не дав правильної оцінки зібраним по справі доказам, не­обгрунтовано відхилив висновок експертів.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1, її представник підтримали апеляційну ска­ргу з наведених в ній підстав, уточнили, що при задоволенні апеляційної скарги по справі необ­хідно ухвалити нове рішення не направляючи її на новий розгляд.

ОСОБА_3, її представник заперечували проти задоволення скарги, вважали, що спір судом вирішений правильно.

Мендик І.П. визнав апеляційну скаргу.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і об­грунтованість постановленого по справі рішення в цих межах, колегія суддів приходить до ви­сновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 23.07.2003 року ОСОБА_2 продала належну їй квартируАДРЕСА_1 ОСОБА_3 і в цей же день придбала собі у ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 7, 8).

Відмовляючи в задоволенні заявленого позову про визнання цих договорів недійсними

2

суд першої інстанції виходив з недоведеності того, що на момент їх укладення ОСОБА_2 не розуміла значення своїх дій і не могла керувати ними.

Однак, погодитись з таким висновком неможливо, оскільки він зроблений без належної оцінки поданих сторонами доказів, в зв'язку з чим не відповідає фактичним обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи та висновку експертизи від 21.03.2006 року, ОСОБА_2 з лютого 1995 року зверталась за психіатричною допомогою, неодноразово проходила лі­кування в психіатричних закладах в т. ч. в умовах стаціонару з діагнозом «шизофрения, пара­ноидная форма, непрерывно-прогредиентное течение, выраженный апатико-диссоциативный дефект». В 1998 році їй була встановлена 2-а група інвалідності. Перед укладенням оспорюва­них договорів ОСОБА_2 зверталась в психоневрологічний диспансер за підтримуючим лі­куванням в жовтні 2002 року, лютому, березні, травні 2003 року (а. с. 75-81).

Згідно висновку експертизи в період укладення оспорюваних договорів ОСОБА_2 страждала хронічним психічним захворюванням у вигляді «шизофрении параноидной, непре­рывное течение, выраженный апатико-диссоциативный дефект» і за своїм психічним станом в той період була нездатна розуміти значення своїх дій і керувати ними, вільно і усвідомлено приймати рішення, розуміти їх зміст і наслідки (а. с. 75-81).

Відхиляючи вказаний висновок, суд першої інстанції виходив з показів свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про те, що відхилень в поведінці ОСОБА_2 вони не спостерігали, вона поводила себе звичайно.

Між тим, з показів цих осіб вбачається, що квартира, в якій мешкала остання знаходи­лась в антисанітарному, жахливому стані, ванна кімната заставлена немитим посудом, позивач часто заливала квартиру, що розміщена поверхом нижче.

Наведені свідками обставини якраз свідчать про неадекватність поведінки ОСОБА_2 та підтверджують зроблений експертами висновок про її хворобу.

Висновок експертів належним чином мотивований та грунтується на об'єктивних даних щодо стану ОСОБА_2, відображеного в медичній документації.

В грудні 2003 року ОСОБА_2 визнано недієздатною, що свідчить про прогресування її хвороби (а. с. 9).

За таких обставин, виходячи з аналізу наведених вище доказів, колегія суддів приходить до висновку, що на момент укладення 23.07.2003 року договору купівлі-продажу, за яким ОСОБА_2 продала належну їй квартируАДРЕСА_1 ОСОБА_3 за 7000 грн., та договору купівлі продажу від цього ж числа за яким за таку ж суму придбала собі у ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2, позивач перебувала в такому стані, коли вона не могла розуміти значення своїх дій і керувати ними, що є підставою для визнання цих угод недійсними на підставі ст. 55 ЦК України 1963 року.

Відповідно до вказаної норми, визнання з цих підстав угоди недійсною тягне за собою покладення на сторін обов'язку по поверненню другій стороні всього одержаного за угодою, а при неможливості повернення одержаного в натурі - відшкодувати його вартість.

Дані про те, що на момент укладення угод ОСОБА_3, ОСОБА_5 було або повинно було бути відомо про стан ОСОБА_2, яка укладала угоди, відсутні в зв'язку з чим вони не зобов'язані відшкодовувати понесені останньою витрати.

Посилання ОСОБА_3 на придбання квартири за іншою ціною, ніж вказано в договорі, не можуть бути прийняті до уваги.

Ціна є істотною умовою договору купівлі-продажу і вона зазначена в угоді (а. с. 8). Оскі­льки договір укладено в письмовій формі, то допустимим засобом доказування цієї обставини, тобто того, що квартиру придбано за іншу суму, можуть бути лише письмові докази. Ці обста­вини могли бути предметом дослідження у випадку заявления вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині ціни.

Таких вимог ніким заявлено не було, письмових доказів з цього приводу також не пода­но.

З ОСОБА_3, ОСОБА_5 підлягають стягненню, відповідно до ст. ст. 79, 88 ЦПК України, на користь ОСОБА_2 по 25 грн. 50 коп. судового збору, сплаченого при зверненні до суду з позовом (а. с. 2), а на користь держави по 44 грн. 50 коп. судового збору, виходячи з того, що мито при поданні позову в повному обсязі сплачено не було(1% від (7000+7000)= 140

3

грн. 140-51=89 ), а також по 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді м. Киева.

В позові до ОСОБА_4 необхідно відмовити, оскільки вона не була стороною в до­говорі купівлі-продажу, а лише представляла інтереси ОСОБА_5, в зв'язку з чим не може бути особою відповідальною перед позивачем.

Керуючись ст. ст. 303, 307,309,316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16.10.2006 року скасувати і ухва­лити нове рішення яким заявлений позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 23.07.2003 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за №2-864.

Зобов'язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 7000 грн., а ОСОБА_3 - повернути ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартириАДРЕСА_2, укладений 23.07.2003 року між ОСОБА_5, від імені якого діяла ОСОБА_4, і ОСОБА_2, посвідче­ний приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєс­трований в реєстрі за №2-867.

Зобов'язати ОСОБА_5 повернути ОСОБА_2 7000 грн., а ОСОБА_2 - повер­нути ОСОБА_5 квартируАДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 по 25 грн. 50 коп. судо­вого збору, а на користь держави по 44 грн. 50 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_3 по 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забез­печення розгляду цивільної справи в апеляційному суді м. Києва (отримувач: апеляційний суд м. Києва, код ЄДРПОУ: 24262621, розрахунковий рахунок: 31212259700001, Банк ГУ ДКУ у м. Києві, МФО банку 820019).

В задоволенні позову до ОСОБА_4відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.