Справа № 22-3951

Головуючий у 1 - ій інстанції - Кохановська З.С.

Доповідач - Карпенко С.О.

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01601, м. Київ, МСП, вул. Володимирська, 15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду

міста Києва в складі:

головуючого - судді Карпенко С.О.

суддів                 Наумчука М.І., Гончара В.П.,

при секретарі    Горбань А.В.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 лютого 2007 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок приниження честі і гідності,

встановила:

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12.02.07 року ОСОБА_3 відмовлено у позові до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок приниження честі і гідності.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і постановити нове. Посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані фактичні обставини справи і неправильно оцінені надані ним докази. Вважає, що заподіяння йому ОСОБА_2 моральної шкоди було доведено. Суд не врахував, що ОСОБА_4 при дачі пояснень, які наведені у постанові про відмову у порушенні кримінальної справи, був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 - ОСОБА_1 - апеляційну скаргу підтримав з підстав, наведених у ній, просив скаргу задовольнити.

ОСОБА_2, вважаючи рішення суду законним, просив апеляційну скаргу відхилити.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивачем та його представником не надано доказів приниження честі і гідності позивача відповідачем 06.12.04 року в приміщенні автомийки, що по АДРЕСА_1.

Такий висновок суду є правильним, враховуючи наступне.

Встановлено, що в лютому 2005 року позивач звернувся до Головного управління МВС України у м. Києві із заявою про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 по факту

2

його   побиття   і   погроз   вбивством   його   та   його   сім'ї   в   приміщенні   автомийки,   що   в Святошинському районі м. Києва.

Постановою старшого дільничного Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області від 21.10.05 року, затвердженою начальником Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області, по матеріалах додаткової перевірки заяви ОСОБА_3 в порушенні кримінальної справи за ст.ст. 129, 296 КК України відносно ОСОБА_2 відмовлено за відсутністю в діянні складу злочину.

Ст.23 ЦК України встановлює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі і гідності, а також ділової репутації фізичної особи.

Моральна шкода, відповідно до правил частини першої ст.1167 ЦК України, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується собою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно ст. ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України, що визначають підстави звільнення від доказування.

Позивачем та його представником ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів приниження відповідачем честі і гідності позивача 06.12.04 року в приміщенні автомийки, що розташована по АДРЕСА_1.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, постановленим з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки якого доводами апеляційної скарги не спростовані.

Посилання апелянта на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, безпідставне. Оскаржуване рішення ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були надані сторонами і досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв як доказ посилання на пояснення ОСОБА_4, відображені в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 21.10.05 року, так як такі пояснення цивільним процесуальним законодавством доказом не визнаються.

Твердження ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_4 при дачі пояснень, які наведені в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи, був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, позивачем не доведена. Допит особи в якості свідка з відповідним попередженням про кримінальну відповідальність можливий в межах досудового слідства лише після порушення кримінальної справи, а в даному випадку у порушенні кримінальної справи відмовлено.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили до Верховного Суду України шляхом подання до цього суду касаційної скарги.