Справа № 22-6467

Головуючий у 1-ій інстанції - Зіміна В.Б.

Доповідач - Карпенко С.О.

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01601, м. Київ, МСП, вул. Володимирська, 15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого - судді   Карпенко С.О.

суддів Наумчука М.І., Кадєтової О.В.,

при секретарі   Горбань А.В.,

з участю позивача, представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 травня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

встaновилa:

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 16.05.07 року ОСОБА_3 відмовлено у позові до ЗАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» про стягнення середнього заробітку а час затримки розрахунку.

Не погоджуючись із таким вирішенням спору, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і постановити нове, яким позов задовольнити.

Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильність застосування ст. 117 КЗпП України; вказує, що судом першої інстанції не вирішено позовну вимогу про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу з підстав, наведених у ній, і просила скаргу задовольнити.

Представник відповідача заперечував щодо доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що ст. 117 КЗпП України визначена відповідальності за затримку розрахунку при звільненні і питання виконання рішення суду ця стаття не регулює.

Цей висновок суду є правильним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи, правам та обов'язкам сторін і ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, судом встановлено, що ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 04.08.06 року затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_3 та ЗАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод», у справі за позовом ОСОБА_3 до ЗАТ «Суднобудівний-судноремонтних завод» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

2

За умовами мирової угоди ЗАТ «КССЗ» зобов'язувалося протягом 30 днів виплатити ОСОБА_3 82 000 грн., скасувати наказ №26/к від 15.02.05 року про її звільнення за п.1 ст.41 КЗпП України. Сторони домовились про припинення трудового договору з ОСОБА_3 за ст.36 п.1 КЗпП України. При цьому до суми, що підлягала виплаті, включена заробітна плата за період з 24.01.05 року по 31.07.06 року, відповідні надбавки та сума моральної шкоди.

11.08.06 року у трудовій книжці позивача зроблений запис про звільнення з посади за ст.36 п.1 Кзпп України на підставі наказу №206/к від 11.08.06 року.

.. 22.01.07 року на рахунок позивача надійшло 81 180 грн., перераховані ЗАТ «КССЗ» у межах виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого за ухвалою суду від 04.08.06 року про затвердження мирової угоди.

Стаття 117 КЗпП України встановлює, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь

працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Позивач, обґрунтовуючи позов, просила стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з дня затвердження мирової угоди по день фактичного розрахунку та компенсувати втрату частини заробітної плати у зв'язку із затримкою термінів її виплати.

Суд правильно вважав, що підстав для задоволення позову немає, так як із затвердженням мирової угоди будь-які права та обов'язки, що випливають із трудових правовідносин, між сторонами припинені.

11.08.06 року не можна вважати днем звільнення у розумінні ст.116 КЗпП України, а сума у розмірі 82 000 грн., про стягнення якої домовились сторони за умовами мирової угоди, не є сумою, яка при звільненні належала ОСОБА_3 від підприємства.

Суд також правильно вважав необгрунтованими вимоги про стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.

Дія Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не поширюється на суму, що стягнута із ЗАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» на користь ОСОБА_3, так як ця сума має одноразовий характер і не є ні пенсією, ні соціальної виплатою, ні заробітною платою чи грошовим забезпеченням тощо.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, пост оновленим з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки якого доводами апеляційної скарги не спростовані.

Посилання апелянта на те, що судом неправильно застосовано норми матеріального права та не вирішено всіх позовних вимог, спростовується змістом оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили до Верховного Суду України шляхом подання до цього суду касаційної скарги.