ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2012 р. Справа №18/1803/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

до Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго", вул. Молодіжна, 8, м. Комсомольськ, Полтавська область, 39800

про стягнення 8 756 656,46 грн.

Суддя Сірош Д. М.

Представники:

від позивача: Остапенко В. М., дов. № 14-466 від 02.10.2012 р.

від відповідача: Рубан Н. Б., дов. № 3320 від 26.11.2012 р.

Рішення приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 27.11.2012 р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 8 756 656,46 грн. за спожитий природний газ згідно договору № 14/2381/11 від 30.09.2011р., з них: 6 511 140,91 грн. основного боргу, 57 665,19 грн. інфляційних, 141 054,78 грн.- 3% річних, 710 528,20 грн. пені, 133 6267,37 грн. - штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов та наполягав на його задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача у судових засіданнях та у наданому до суду відзиві на позовну заяву № 3321 від 26.11.2012 р. (а. с. 109 - 111) проти задоволення позову заперечує частково та просить суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій, відстрочити стягнення суми основного боргу до вирішення питання щодо відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію на державному рівні.

Також, від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство фінансів України та Національну комісію регулювання електроенергетики України.

Суд відмовляє в задоволенні вказаного клопотання, оскільки рішення з господарського спору не вплине на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

30 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач, постачальник) та Комунальним виробничим підприємством "Комсомольськтеплоенерго" (відповідач, покупець) був укладений договір №14/2381/11 купівлі-продажу природного газу (а. с. 10 -15).

Відповідно до п. 1. 1. вказаного договору постачальник зобов'язувався передати у власність покупцю імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язувався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населення та релігійними організаціями (п. 1.2. договору).

На виконання умов вказаного договору позивач передав у власність покупцю з жовтня 2011р. по червень 2012р. імпортований природний газ, в кількості 22 397,261 тис. куб. м. на загальну суму 29 318 015,33грн., що підтверджується актами: за жовтень 2011 року (3 - ма актами від 31.10.11 р.), за листопад 2011 р. (2-ма актами від 30.11.12 р., за грудень 2011 р. (2 актами від 31.12.11 р.), за січень 2012 року (1 актом від 31.01.12 р.), за лютий 2012 р. (2 актами від 29.02.12 р.), за березень 2012 р. (2 актами від 31.03.12 р.), за квітень 2012 року (2 актами від 30.04.12 р.), за травень 2012 р. 2 актами від 31.05.12 р., за червень 2012 року (1 актом від 30.06.12 р.), загалом сімнадцятьма актами за дев'ять періодів (копії в матеріалах справи а. с. 19-35).

Ціна природного газу встановлена додатковими угодами за № 1 та № 2 до Договору, укладеними сторонами відповідно 11.10.11 р. та 19.01.12 р. і складає 1 309,20 грн. разом з ПДВ за 1 000 куб. м. природного газу.

Таким чином, позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 29 318 015,33 грн.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, а остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Однак, в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за договором поставки природного газу в повному обсязі не виконав, за поставлений природний газ розрахувався частково.

Станом на 04.09.2012 р. заборгованість за спожитий природний газ згідно договору № 14/2381/11 від 30.09.2011 р. становила 6 511 140,91 грн.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив, що відповідач частково оплатив переданий йому за договором природний газ в сумі 4 043 782,23 грн., внаслідок чого сума основного боргу складає 2 467 358,68 грн., які позивач і просить суд стягнути з відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні суму основного боргу в розмірі 2 467 358,68 грн. визнав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Сплата частини основного боргу в розмірі 4 043 782,23 грн., яка була здійснена відповідачем після подання позову, є підставою для припинення провадження у справі в цій частині позовних вимог у зв'язку з відсутністю предмету спору.

В іншій частині вимог щодо стягнення суми основного боргу позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 174 ГК України підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

За змістом приписів ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

За змістом положень ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно приписів з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наданими до матеріалів справи доказами підтверджується наявності у відповідача заборгованості в сумі 2 467 358,68 грн. за поставлений позивачем природний газ.

Крім того, відповідачем не заперечується наявність перед позивачем заборгованості за переданий йому відповідно до спірного договору природний газ в розмірі 2 467 358,68 грн.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 467 358,68 грн. заборгованості є правомірними та обґрунтованими, внаслідок чого підлягають задоволенню.

У позовній заяві позивач ставить вимогу про стягнення з відповідача пені за прострочення оплати поставленого природного газу в сумі 710 528,20 грн. та 1 336267,37 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Водночас, до штрафних санкцій ст. 230 ГК України відносить господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми ( неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом п. 7.2. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в п. 6.1. цього договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків суми простроченого платежу.

Пеня сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором.

Вимога від 22.08.12 № 26-4832/1.2-12 була направлена відповідачу 23.08.2012 р. і станом на момент розгляду справи не виконана (копія вимоги від 22.08.12 № 26-4832/1.2-12 та докази її направлення в матеріалах справи).

Пунктом 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до умов Договору природний газ передається шляхом оформлення належним чином актів приймання-передачі природного газу поетапно за кожний період, а тому штрафні санкції нараховуються в разі невчасного розрахунку за спожитий природний газ за кожний період, але не більше ніж протягом шести місяців з дня, коли зобов'язання мало бути виконано при нарахуванні пені.

Таким чином за даним Договором пеня та 7% штрафу нараховані за чотири періоди - жовтень, лютий, березень та квітень за кожним актом окремо.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про зменшення нарахованого розміру пені на 50%.

Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечує.

Суд вважає за доцільне зменшити визначений до стягнення розмір пені на 20% з огляду на наступне:

Частина 1 ст. 550 ЦК України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, частина 3 статті 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням пункту 1 ст. 233 ГК України також встановлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18, передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (абзац 4 пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18).

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується те, що порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою значних збитків для позивача та те, що на несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань вплинуло не отримання ним субвенції з державного бюджету, по різниці в тарифах на теплову енергію, кошти від якої мали піти на погашення боргу за поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, а також заборгованість населення по сплаті послуг за теплопостачання (на примусовому виконанні у ВДВС знаходиться 202 виконавчих листа на суму 1 071 445 грн., де стягувачем є відповідач) і враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником (добровільну сплату частини боргу за період з вересня по 23 листопада 2012 р.), майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та їх інтереси, що заслуговують на увагу суд дійшов висновку про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 568 422,56 грн.

Крім того, у відповідності до умов договору, позивач також просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 1 336 267,37 грн., нарахований відповідно до п. 7.2. договору, яким встановлено, що за прострочення платежу понад 30 днів відповідач зобов'язується додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати. Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту 7.2 договору не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на суму неоплаченого у встановлений термін вартості товару, і є правовим наслідком прострочення оплати товару з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання вимога позивача про стягнення штрафу є обґрунтованою. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України. Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 27.04.2012 р. № 06/5026/1052/2011. Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення штрафу в сумі 1 336 267,37 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 141 054,78 грн. - 3% річних та 57 665,19 грн. інфляційних за період з листопада 2011 р. по квітень 2012 р.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

Суд перевірив правильність нарахування інфляційних та 3% річних та задовольняє їх в повному обсязі за розрахунками позивача, які додані до позовної заяви.

Відповідач просить суд відстрочити виконання рішення по справі до вирішення питання про відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію на державному рівні, орієнтовно до 01.09.2013 р.

В обґрунтування вказаного клопотання представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що борг держави з відшкодування різниці в тарифах є обставиною, яка унеможливлює виконання рішення суду, у виникненні заборгованості за природний газ, вина підприємства відсутня, а примусове виконання рішення господарського суду Полтавської області по справі № 18/1803/12 може призвести до повної зупинки діяльності підприємства, що в свою чергу зумовить відключення населення міста від тепломережі, а також поставить під загрозу опалювальний сезон 2012 - 2013 років.

З урахуванням інтересів обох сторін щодо розрахунків за газ суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення із наданням такої відстрочки до 01.03.2013 р.

Керуючись п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 32-33, 43-44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго" (вул. Молодіжна, 8, м. Комсомольськ, Полтавська обл., 39800, п/р 260341319515 у Полтавській Філії ПАТ "Укргазбанк", МФО 331520, код ЄДРПОУ 13940851) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, п/р 260053012609 в ГОУ "Промінвестбанку України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 20077720) -2467358,68 грн. основного боргу, 568422,56 грн. пені, 57665,19 грн. інфляційних, 141054,78 грн. - 3% річних, 1336267,37 грн. штрафу, 64380,00 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 4043712,23 грн.

4. Відмовити в стягненні пені в сумі 142 105,64 грн.

5. Відстрочити виконання рішення господарського суду Полтавської області від 29.11.2012 р. по справі № 18/1803/12 до 01.03.2013 р.

Суддя Сірош Д. М.

Повне рішення складено: 04.12.2012 р.