Справа № 0913/67/2012
Категорія 42
Головуючий у 1 інстанції Витвицький В.В.
Суддя-доповідач Томин О.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої : Томин О.О.,
суддів: Пнівчук О.В., Шишка А.І.,
секретаря: Гринчак В.І.,
з участю:
апелянта ОСОБА_2,
представника апелянта ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Перегінська селищна рада Рожнятівського району Івано-Франківської області про виселення із житлового будинку без надання іншого житла, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 23.10.2012 року, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 23.10.2012 року задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Перегінська селищна рада Рожнятівського району Івано-Франківської області про виселення із житлового будинку без надання іншого житла. Виселено ОСОБА_2 та ОСОБА_5 із частини житлового будинку, що складається із: житлової кімнати 2-3 площею 10,7 м.кв.; житлової кімнати 2-2 площею 14,8 м.кв.; кухні 2-1 площею 10,6 м.кв.; веранди ІІ площею 7,8 м.кв.; веранди ІІІ площею 4,7 м.кв.; веранди IV площею 2,5 м.кв., вказаних в договорі купівлі-продажу частини житлового будинку АДРЕСА_1, без надання іншого житла.
____________________________________________________________________________
Справа №0913/67/2012 Головуючий у 1 інстанції - Витвицький В.В.
Провадження №22ц/0990/2336/2012 Суддя-доповідач - Томин О.О.
Категорія 42
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в користь ОСОБА_4 судові витрати по справі в сумі 128 грн. 50 коп., в солідарному порядку.
На дане рішення суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що суд прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, неповно дослідив обставини справи, які мають істотне значення для вирішення спору, дав неправильну оцінку зібраним доказам. Зокрема, на її думку, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що спірну квартиру вона отримала на законних підставах у порядку черговості, так як, працюючи на меблевій фабриці, стояла на обліку для отримання житла. Відповідно до вимог ст. 58 ЖК України їй видавався ордер на право поселення у дану квартиру, який після фактичного поселення було здано у селищну раду. Зазначає, що на час надання квартири її сім'ї, даний будинок знаходився в комунальній власності органу місцевого самоврядування, а рішення про визнання на нього права власності за померлим ОСОБА_6 було прийняте без її відома та відома інших квартиронаймачів, чим порушено їхні права. Тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4.
В судовому засіданні Апеляційного суду апелянт та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, позивач, відповідач ОСОБА_5 та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Перегінської селищної ради Рожнятівського району Івано-Франківської області у судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.
Заслухавши суддю-доповідача, апелянта та її представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
За змістом ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_6 у 1946 році зареєстрував право власності на домоволодіння у АДРЕСА_1, що підтверджується копіями зведеного оціночного акту по домоволодінню №1094 від 28.11.1946 року, генерального плану земельної ділянки та квитанцій про оплату за реєстрацію будинку (а.с. - 126, т 1).
Разом з тим, копією рішення Рожнятівської районної ради від 12.06.1991 року №103 підтверджено, що житловий будинок, який належав батькові реабілітованої ОСОБА_7 - ОСОБА_6, був незаконно у нього вилучений та взятий на баланс Перегінського комунгоспу, реабілітованій рекомендовано звернутися до суду з позовом про витребування майна (а.с. - 126, т. 1).
Рішенням виконавчого комітету Перегінської селищної ради «Про розгляд заяв громадян селищної ради» №3 від 26.02.1992 року, визнано право власності на будинок АДРЕСА_1 за померлим ОСОБА_6, зобов'язано комбінат комунальних підприємств зняти його з балансу та рекомендовано дітям померлого звернутися в нотаріальну контору для оформлення спадщини (а.с. - 10, т. 1).
Встановлено також, що згідно Договору купівлі-продажу від 03.08.1994 року, зареєстрованого в реєстрі за №Д-524, ОСОБА_8 продав, а ОСОБА_4 купив 47/100 частин житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 належні йому на підставі свідоцтва про право на спадщину по заповіту, виданого Рожнятівською державною нотаріальною конторою 19.05.1992 року, по реєстру №2449, та зареєстрованого у Івано-Франківському бюро технічної інвентаризації 24.06.1992 року (а.с. 11 - 12, т. 1).
На підставі даного Договору, за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на нерухоме майно в Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації та видано технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 від 15.01.2010 року (а.с. 13 - 14, 21 - 23, т. 1).
Згідно акту комісії Перегінської селищної ради від 04.10.2011 року станом на жовтень 2011 року за вказаною адресою зареєстровані та проживають ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. - 163, т. 1).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі без будь-яких правових підстав починаючи з 1994 року незаконно проживають у частині будинку, належній позивачу, яка йому необхідна для проживання власної сім'ї.
З таким висновком погоджується і колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області, виходячи з наступного.
Згідно ст. 51 ЖК України жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів.
Відповідно ч. 1 ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Конституцією (ст. 41) та ЦК України (ст.ст. 316, 317, 319, 321) закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном; на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом права власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. 379 ЦК України).
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Як вбачається з матеріалів справи, виконкомом Перегінської селищної ради не приймалося жодного рішення про надання спірної частини будинковолодіння відповідачам, а також ними не укладалося договору користування житловим приміщенням.
Разом з тим, члену сім'ї ОСОБА_2 - ОСОБА_9 рішенням виконавчого комітету Перегінської селищної ради №43 від 25.12.1998 року «Про виділення комунальних квартир» виділено комунальну квартиру АДРЕСА_2 (а.с. - 42, т. 1), а 28.12.1998 року видано ордер на вселення в дане приміщення сім'ї ОСОБА_9 з чотирьох чоловік, в тому числі співвідповідача ОСОБА_5 (а.с. - 43, т. 1).
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Оскільки обставинами, які встановлені раніше ухваленими рішеннями Рожнятівського районного суду від 17.05.2011 року та від 03.04.2012 року, якими відмовлено в задоволенні позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про скасування рішення сесії Перегінської селищної ради №3 від 26.02.1992 року, спростовано твердження ОСОБА_2 про те, що спірну квартиру вона отримала на законних підставах у порядку черговості, працюючи на меблевій фабриці, то посилання апелянта на реєстрацію її у цьому жилому приміщенні з 1969 року не можуть бути прийняті до уваги. Адже, сам факт реєстрації місця проживання ще не означає набуття особою права на постійне користування житлом.
Зважаючи на висновки суду у рішенні Рожнятівського районного суду від 17.05.2011 року, що набрало чинності, ОСОБА_2 у житловому будинку АДРЕСА_1 проживала без належних правових підстав (а.с. - 127, т. 1), суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про виселення відповідачів без надання іншого житла.
Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази і їх не надано суду апеляційної інстанції, що давало б підставу для зміни чи скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає оскаржуване рішення суду по суті правильним і таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування цього рішення, за доводами апеляційної скарги, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 23.10.2012 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуюча Томин О.О.
Судді: Пнівчук О.В.
Шишко А.І.