ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2012 р. Справа №18/1893/12

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", вул. Артема, 42, м. Київ, 04053 в особі Товариства з додатковою відповідальністю "Інтер -Ріск Україна", вул. Артема, 52 А, оф. 147, м. Київ, 04053

до Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат", вул. Будівельників, буд. 16, м. Комсомольськ, Полтавська область, 39802

про стягнення 10 192,46 грн.

Суддя Погрібна Світлана Василівна

Представники:

від позивача: не з"явився

від відповідача: Самоходський Є.О. довіреність №59/180 від 02.10.2012р.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 10 192,46 грн., з яких 7848,84 грн. - виплата страхового відшкодування, 609,95 грн. - пеня, 1098,88 грн. - індекс інфляції, 634,79 грн. - три проценти річних.

В судовому засіданні, яке відбулося 20.10.2012 року представник позивача підтримав свої позовні вимоги.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує правом зворотної вимоги, яке виникло у зв'язку із відшкодування збитків за договором страхування автотранспорту від 08.05.2009р., які настали внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 24.06.2009р. з вини особи, яка знаходилась у трудових стосунках з відповідачем.

26.11.2012р. на адресу суду від позивача надійшла заява (вхід.№15656д від 26.11.2012р.) в якій просить суд розглянути справу без участі їхнього представника (а.с.161-162).

Представник відповідача в судовому засіданні та у наданих письмових поясненнях |вхід.№13987 д. від 23.10.2012р.) позовні вимоги визнає в частині стягнення 2504,65 грн., а в частині стягнення 5344,19 грн. - виплати страхового відшкодування, 609,95 грн. - пені, 1098,88 грн. - індексу інфляції та 634,79 грн. - трьох процентів річних, просить суд відмовити в задоволенні позову ( а.с. 109-110).

Крім того, представник відповідача посилається на пропуск позивачем строку позовної давності.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між ДП "Сумітек Україна" (Страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (попередня назва - Відкрите акціонерне товариство „Страхова компанія „ПЗУ Україна", Страховик), 08.05.2009р. був укладений Договір страхування транспортних засобів № КІТ.008144, предметом якого є страхування автомобіля "Volksvagen Caddy", державний реєстраційний номер АА 1356 CO (a.c. 10-24).

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування на випадок пошкодження внаслідок страхових подій, зокрема пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

24.06.2009р. в м. Комсомольськ по вул.Будівельників, 16 трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "Volksvagen Caddy", державний реєстраційний номер АА 1356 CO, під керуванням Федорова Дмитра Анатолійовича та автомобіля "KOMATSU НЕ' 785" державний реєстраційний номер Т 22-20 ПЛ, під керуванням Сіненка Івана Івановича працюючого водієм у Відкритому акціонерному товаристві "Полтавський гірничо- збагачувальний комбінат".

В результаті ДТП автомобіль "Volksvagen Caddy", державний реєстраційний номер АА 1356 CO було пошкоджено, що підтверджується довідкою, виданою органами МВС України на ім"я Федорова Дмитра Анатолійовича (а.с.25).

Як вбачається з матеріалів справи, громадянин Федоров Д.А. мав законне право на керування автомобілем "Volksvagen Caddy", державний реєстраційний номер АА 1356 CO , що підтверджується посвідченням водія та виданим на його ім"я подорожнім листом службового легкового автомобіля (а.с.25-27).

24.06.2009р. до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернувся Страхувальник із заявою про пошкодження транспортного засобу в зв"язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору страхування транспортних засобів № КІТ.008144 від 08.05.2009р.

Позивач, на підставі Страхового акту №UA2009062400027/L01/02 від 20.07.2009р. та розрахунку суми страхового відшкодування до нього (а.с. 50-51), виходячи із рахунку МРС 0000314 та враховуючи Висновок експертного дослідження №142-06-09 здійснив виплату страхового відшкодування на користь Страхувальника, в розмірі 7848,84 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 7492 від 23.07.2009р. та №9396 від 18.09.2009р. (а.с.52-53).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове під шкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Постановою Комсомольського районного суду Полтавської області від 14.07.2009р., Сіненка Івана Івановича було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с.30).

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

У відповідності до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Судом встановлено, що транспортний засіб "KOMATSU HD 785" державний реєстраційний номер Т 22-20 ПЛ, належить відповідачу, цей факт підтверджується довідкою відділення ДАІ в місті Комсомольськ вих.№ 1489 від 07.07.2009р., гр. Сіненко І.І, на час ДТП перебував у трудових відносинах з Відкритим акціонерним товариством "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат".

В абзаці 2 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" встановлено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Абзацом 3 зазначеного пункту передбачено, що не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т. ін.).

Пунктом 5 вищезазначеної постанови встановлено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Позивач зазначає, а з матеріалів справи вбачається, що власнику автомобіля "Volksvagen Caddy", державний реєстраційний номер АА 1356 CO внаслідок ДТП, яке трапилося 24.06.2009р., була завдана матеріальна шкода, розмір якої, згідно з розрахунком складає 7848,84 грн. (належним чином засвідчена копія калькуляції міститься в матеріалах справи) (а.с. 38-40).

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Позивач в порядку досудового врегулювання спору 10.12.2009р. направив відповідачу регресну вимогу (а.с.54). На вимогу 28.12.2009р. на адресу позивача надійшов лист від відповідача з проханням надати додаткові документи (а.с.55).

Позивачем 17.03.2011р. були направлені відповідачу документи (а.с.56), однак виплати страхового відшкодування відповідачем не було здійснено

03.02.2012р. позивач повторно звернувся до відповідача з листом, щодо виплати страхового відшкодування. Однак вказані звернення були залишені відповідачем без реагування, що і стало приводом для звернення до суду про стягнення з відповідача 7 848,84 грн. страхового відшкодування.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності (а.с. 109-110), суд вважає її необгрунтованою з огляду на наступне.

Згідно із статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Частиною шостою статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

За таких обставин саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникає право подати регресний позов до суду , тобто з 18.09.2009р., а не з 27.07.2009р., на чому наполягає відповідач у своїх письмових поясненнях.

Згідно п. 1 ч. і ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги, щодо стягнення 7 848,84 грн. страхового відшкодування є обґрунтованим й таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача: 609,95 грн. - пені за прострочення виплати страхового відшкодування, за період з 10.01.2010р. (з дня направлення претензії .Хо100184-12/ДППР, яка була направлені відповідачу 10.12.2009р.) по 14.09.2012р. - 1098,88 грн. -індекс інфляції та 634,79 грн. - три проценти річних.

Як вбачається з матеріалів справи, даний господарський спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов'язань.

Однією з позовних вимог є вимога про стягнення 609,95 грн. пені, нарахованої позивачем (страховиком) на суму страхового відшкодування, від виплати якого ухиляється відповідач в порядку регресу.

Також, слід зазначити, що Законами України "Про страхування" та "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" І спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірні відносини між сторонами відсутні, відтак, відсутні і правові підстави для стягнення пені.

Наведене випливає з вимог ст.547 та п.1 ч.2 ст.551 ЦК України, відповідно до яких правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення 609,95 грн. пені.

За таких обставин, для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

З огляду на вказані обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої на суму страхового відшкодування, не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 979 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальникові грошову суму (страхову виплату). Оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, зокрема сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Проценти річних так само, як і інфляційні втрати на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком не виконання грошового зобов'язання. Така позиція викладена Верховним судом України в аналізі судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування (лист від 19.07.2011р.).

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, подані докази, з"ясувавши всі фактичні обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 7 848,84 грн. - страхового відшкодування, 1098,88 грн. - індексу інфляції та 634,79 грн. - 3% річних є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню. В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 609,95 грн. належить від мовити.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33,35,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" (вул. Будівельників, буд. 16, м. Комсомольськ, Полтавська область, 39802; р/р 26004010211980 в філії ПРРУ Банку "Фінанси та Кредит"; МФО 331564; код ЄДРПОУ 00191282; інд. податковий №001912816023; свідоцтво №23517488) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (вул. Артема, 42, м. Київ, 04053 ;р/р 26503028334127 в AT "ОТП Банк"; МФО 300528; код ЄДРПОУ 20782312) 7 848,84 грн. - виплати страхового відшкодування, 1098,88 грн. - індексу інфляції та 634,79 грн. - три процента річних.

3 Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" (вул. Будівельників, буд. 16, м. Комсомольськ, Полтавська область, 39802; р/р 26004010211980 в філії ПРРУ Банку "Фінанси та Кредит"; МФО 331564; код ЄДРПОУ 00191282; інд.податковий №001912816023; свідоцтво №23517488) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (вул. Артема, 42, м. Київ, 04053 ;р/р 26503028334127 в AT "ОТП Банк"; МФО 300528; код ЄДРПОУ 20782312) - 1513,18 грн. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

4. В частині стягнення пені в розмірі 609,95 грн. - відмовити.

5. Копію цього рішення надіслати сторонам за адресами, зазначеними в його вступній

частині.

Суддя Погрібна С.В.

Повний текст рішення виготовлено: 29.11.2012р.