Справа № 0907/15471/2012

Категорія ч. 3 ст. 307 КК України

Головуючий у 1 інстанції Деркач Н.І.

Суддя-доповідач Попович С.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :

головуючого - судді Поповича С.С.

суддів Флісака Р.Й., Вилки С.С.

з участю : прокурора Журавльова Є.Є.

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3

обвинувачуваних ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Івано-Франківського міського суду від 28 вересня 2012 року, -

у с т а н о в и л а :

Вказаною постановою суд виділив з матеріалів кримінальної справи в окреме провадження справу в частині обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 307 КК України та повернув її прокурору м. Києва для організації додаткового розслідування з метою усунення неповноти та неправильності досудового слідства, що вказані в мотивувальній частині постанови. А справу в частині обвинувачення ОСОБА_4 за ст. 309 ч. 3 КК України після завершив, постановивши обвинувальний вирок.

Запобіжний захід обвинувачуваним по цій справі залишено підписку про невиїзд.

По даній справі за ст. 307 ч. 3 КК України ОСОБА_5 і ОСОБА_4 органом досудового слідства обвинувачується в тому, що вчинили умисні дії, які виразилися у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту психотропної речовини в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_4, крім того, що вчинив такі дії повторно.

В ході судового розгляду задоволено клопотання захисника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_3 і винесено оскаржену прокурором постанову.

Свою позицію суд мотивував тим, що відповідно до ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні. А судом встановлено, що дана справа в порушення вимог ст. ст. 22, 64 КПК України розслідувана неправильно, неповно та поверхово, не вжито необхідних заходів для всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Зокрема, пред'являючи обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 орган досудового слідства допустив розбіжності щодо обставин вчинення ними певних діянь, що призвело до того, що обвинувачення не є конкретним, не перевірив причетність до вчинення діянь, що ставляться у вину ОСОБА_5 ОСОБА_6 та особи на ім»я Антон, на яких вказував ОСОБА_5 як на осіб, що теж причетні до вчинення таких діянь і щодо яких не прийнято відповідного процесуального рішення з цього приводу. Вбачається підозра на те, що сфальсифіковано протоколи про допит в якості свідка ОСОБА_7 оперуповноваженим ВБНОН ОСОБА_8, а дослідити це питання в ході судового слідства було неможливо. Що досудовим слідством не розслідувані в повній мірі суттєві обставини справи і така неповнота та неправильність не могла бути усунута в ході судового слідства.

Прокурор у поданій апеляції просить постанову суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в Шевченківський районний суд м. Києва з підстав істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, зазначивши, що відповідно до п. 7 ст. 370 КПК України вирок ( постанову ) в усякому разі належить скасувати, якщо порушено правила підсудності, а згідно із ч. 4 ст. 38 КПК України питання про передачу справи до суду іншої області вирішується Головою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ чи його заступником. А згідно постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2010 року кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ст. 307 ч. 3 КК України об'єднано в одне провадження з справою про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 309 КК України, яка перебувала на розгляді в Івано-Франківському міському суді та направлено в зазначений суд за підсудністю безпосередньо, без вирішення питання зміни територіальної підсудності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляції прокурора, що приймала участь у розгляді справи в суді першої інстанції, обвинувачуваних та їх захисників, котрі вважали апеляцію безпідставною, а постанову суду законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Як підтверджують матеріали справи, в тому числі зміст оскарженої постанови та апеляції прокурора, у провадженні двох зазначених вище судів перебували дві окремі вказані справи котрі на підставі постанов цих же судів були об»єднані в одне провадження, після чого справа слухалась Івано-Франківським міським судом.

Прокурор, що подала апеляцію, приймала участь у розгляді справ починаючи з попереднього судового засідання. Проте не заперечила проти об»єднання справ на підставі зазначених постанов судів з тих підстав про які вказує в апеляції. Коли суд виніс оскаржену постанову, прокурор продовжила приймати участь у вирішенні справи тільки щодо ОСОБА_4 за ст. 309 ч. 3 КК України до винесення судом вироку по вказаній справі.

Прокурор в апеляції не оспорює правильність тих обставин котрі, на думку суду першої інстанції, стали підставами до направлення справи на додаткове розслідування прокурору.

Апеляційний суд відповідно до змісту ст. 365 КПК України перевіряє оскаржену постанову в межах поданої апеляції.

Тому у вказаній частині законність постанови суду не перевірялася.

Пункт 7 ст. 370 КПК України дійсно передбачає, що вирок ( постанову ) суду в усякому разі належить скасувати, якщо порушено правила підсудності.

Проте дана стаття не передбачає, що судове рішення може бути скасоване у зв»язку з недотриманням порядку передачі справи з суду однієї області до суду іншої області, на що вказує прокурор в апеляції.

Ст. 37 КПК України ( територіальна підсудність ) передбачає, що кримінальна справа розглядається в тому суді, в районі діяльності якого вчинено злочин.

По справі достовірно підтверджується, що діяння по яких ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються за ст. 307 ч. 3 КК України, мали місце як на території міста Івано-Франківська так і на території міста Києва. Тобто, територіальна підсудність передачею справи з одного суду в інший для об»єднання справ в одне провадження порушена не була.

Ст. 38 КПК України, на порушення змісту якої вказує прокурор в апеляції, передбачає порядок передачі справи в суд іншої області при тих обставинах, що зазначені у цій статті, але в ній не вказано, що в такому ж порядку вирішується питання щодо об»єднання в одне провадження справ, що перебувають на розгляді в різних судах.

Питання про те яким судом має слухатись справа в разі об»єднання в одному провадженні справ по обвинуваченню декількох осіб у вчиненні злочинів, коли ці справи підсудні двом або декільком однойменним судам, вирішено у ст. 39 цього ж Кодексу, котра передбачає, що справу у такому випадку розглядає той суд в районі діяльності якого було порушено справу або закінчено досудове слідство чи дізнання. І дана стаття теж не зобов»язує суди дотримуватись вимог передбачених ст. 38 КПК України.

Колегія суддів на підставі викладеного приходить до висновку, що внаслідок об»єднання вказаних справ підсудність порушена не була, і, відповідно, не вбачає по справі порушення вимог чинного законодавства в цій частині і тому не вбачає підстав для скасування оскарженої прокурором постанови суду.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 379, 382 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду від 28 вересня 2012 року про направлення кримінальної справи в частині обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ст. 307 ч. 3 КК України на додаткове розслідування - без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І :

--------------------------------- ---------------------------------- --------------------------------

Попович С.С. Флісак Р.Й. Вилка С.С.