Справа № 1490/4875/12 21.11.2012 21.11.2012 21.11.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1490/3196/12 Головуючий у суді 1 інстанції Долматова Г.А.

Категорія 48 Суддя-доповідач апеляційного суду Леванчук О.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 листопада 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Леванчука О.М.,

суддів: Буренкової К.О., Кушнірової Т.Б.

при секретарі судового засідання Суслик Є.В.

за участю:

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 03 жовтня 2012 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення утримання з колишнього чоловіка, -

В С Т А Н О В И Л А:

07 серпня 2012 року ОСОБА_5 пред'явила до ОСОБА_3 зазначений позов, який обґрунтовувала наступним.

01 жовтня 1987 року вона та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб.

Перебуваючи у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 року народила сина - ОСОБА_6, батьком якого є відповідач.

З 1991 року не працює, оскільки її чоловік переніс хворобу Боткіна і вона була змушена звільнитися з роботи для того, щоб піклуватися про нього та сина, готувала для них свіжу дієтичну їжу, доглядала за ними, практично одна вела домашнє господарство. Згодом в неї стався психічний розлад здоров'я і у зв'язку з чим не могла працювати, однак продовжувала виконувати всю роботу по дому, працювала на дачній ділянці, де вирощувала продукцію для всієї сім'ї, залишки якої продавала на ринку, а отримані гроші використовувались спільно з чоловіком для потреб сім'ї. В червні 2010 року лікувалась у зв'язку з отриманням травми - компресійного перелому тіл І-ІІ, ІV поперекових хребців.

У зв'язку з викладеними обставинами вона не змогла отримати належну освіту, працювати, реалізувати себе професіонально.

03 травня 2012 року рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області шлюб між сторонами розірвано.

Після розірвання шлюбу відповідач ніякої матеріальної допомоги не надає, хоча має роботу, отримує стабільний заробіток, інші аліментні зобов'язання відсутні.

Вона ж, на даний час будь-якого доходу не має, її матеріальне становище є тяжким і вона потребує матеріальної допомоги.

Посилаючись на вказане, просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь утримання у розмірі 1/6 частки від доходу того щомісячно, починаючи із дня пред'явлення позову.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 03 жовтня 2012 року у задоволенні позову відмовлено за відсутністю правових підстав.

ОСОБА_5 подала на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Скаргу обґрунтовує тим, що судове рішення не відповідає дійсним обставинам справи і ухвалено з порушенням норм процесуального і матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, рішення міського суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_5 задоволити частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є інвалідом, а тому, за наявних у неї захворювань, може виконувати просту роботу, але вона навіть не намагалась працевлаштуватись, що свідчить про її небажання працювати.

Колегія суддів апеляційного суду вважає наведені обставини та висновки суду першої інстанції необґрунтованими і такими, що не відповідають матеріалам справи та вимогам закону.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст. 75 Сімейного Кодексу України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.

У відповідності до ч.4 ст.76 Сімейного Кодексу України якщо у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один з подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, займати відповідну посаду, він має право на утримання у зв'язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання у цьому випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу.

На підставі ч. 1 ст. 80 Сімейного Кодексу України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 01 жовтня 1987 року позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі. З 25 листопада 2011 року шлюбні відносини було припинено, сторони стали проживати окремо один від одного, а 03 травня 2012 року рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області шлюб між ними було розірвано. Від шлюбу мають повнолітнього сина -ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає в м. Києві (а.с. 27).

Поясненнями сторін, матеріалами справи встановлено, що за час перебування позивачки у шлюбі з відповідачем вона вела домашнє господарство, виховувала дитину, піклувалась про членів сім'ї, 14 березня 1991 року звільнилась з роботи за власним бажанням по догляду за грудною дитиною , з 2004 року перебуває на обліку у лікаря психіатра, неодноразово проходила стаціонарне лікування у Вінницькій психіатричній лікарні у зв'язку з чим має певні обмеження з працевлаштування, може виконувати лише просту роботу в нормальних умовах (а.с. 26,53).

З 1987 року і по даний час відповідач працює в Южноукраїнському відділенні відокремленого підприємства «Складське господарство» такелажником і отримує 3 700 гривень заробітної плати.

За таких обставин і відповідно до положень ст.ст. 75, 76 Сімейного Кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що позивачка потребує матеріальної допомоги, а відповідач може її надавати.

При цьому, утримання слід визначити за правилами ст. 80 Сімейного Кодексу України, у розмірі 1/8 частки від доходу відповідача на місяць на період - до працевлаштування позивача, але не більше ніж до 03 травня 2015 року.

Визначаючи такий розмір утримання, колегія виходить з того, що відповідач з 1987 року безперервно працює і в даний час отримує 3 700 гривень заробітної плати, інших утриманців не має, а також те, що у позивачки є повнолітній син, який теж зобов'язаний утримувати матір.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає до скасування на підставі ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_5

Відповідно до ч. 4 ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 231 гривня 90 копійок.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволити частково.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 03 жовтня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Скала Оратівського району Вінницької області на користь ОСОБА_5 аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частки від його заробітку (доходу) на місяць до її працевлаштування, але не більше ніж до 03 травня 2015 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 231 гривня 90 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді