УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Мартинової К.П.,
суддів - Доценко Л.І., Оверіної О.В.,
за участю секретаря - Карпової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області про поновлення строку для звернення до суду, поновлення на роботі, стягнення різниці заробітної плати і моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 11 квітня 2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому вказав, що він з 15.08.1974 року працював вчителем Коханівської загальноосвітньої школи. З 18.08.1987 року був призначений директором даної школи. До своїх обов'язків відносився добросовісно. Наказом по відділу освіти за № 37 від 27.08.2003 року він був звільнений з посади директора в зв"язку з реорганізацією учбового закладу по ст. . 40 КЗпП України і в той же день, наказом № 38 від 27.08.2003 року був прийнятий на роботу вчителем фізичного виховання. При цьому його поставили у такі умови, що він був сам вимушений написати заяву про прийняття його на цю роботу, бо по іншому не був би допущений до роботи взагалі. Ще до видання вищезазначених указів, в районній газеті „ Вісті Ананьївщини" була розміщена об"ява відділу освіти про конкурс на заміщення вакантної посади директора їх учбового закладу, який в процесі реорганізації був об'єднаний з дитячим садком с. Коханівка і став називатися „Загальноосвітня школа 1-3 ступенів - дитячий садок". Ніякого Положення про конкурс, умов для участі в ньому, йому, на той час ще директору школи, ніхто не висилав. Разом з тим, 29.08.2003 року він був запрошений в відділ освіти на засідання конкурсної комісії. Чи був законний її склад йому не відомо. Він зробив звіт про свою роботу, в якому детально висвітив досягнуті успіхи та плани на майбутнє. Закінчивши звіт переконався, що нікого із комісії він не цікавить, ніяких питань не ставили. Замість того виказали зауваження, що він не зовсім ладить з керівництвом відділу освіти та органами влади і повідомили, що він конкурсу не пройшов. Директором школи, тією ж конкурсною комісією, була призначена ОСОБА_2, яку взагалі ні про що не запитували. ОСОБА_1 вважає своє звільнення з посади директора незаконним.
Головуючий у першій інстанції Дорош В.В. Справа № 22ц- 3808/07
Доповідач Мартинова К.П. Категорія ЦП: 40
В зв"язку з незаконним звільненням ОСОБА_1 звертався за захистом своїх прав до всіх вищестоящих органів та в суд. Але відносно нього чинився тиск зі сторони завідуючого відділом освіти та її працівників, що призвело до погіршення стану його здоров"я. У зв"язку з цим ОСОБА_1 був вимушений забрати заяву із суду та змиритися з тим, що сталося.
ОСОБА_1 просив поновити для нього строк звернення до суду, як пропущений з поважної причини. Визнати його звільнення з посади директора Коханівської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів-дитячого садку незаконним та поновити його на вказаній посаді. Стягнути з відділу освіти Ананьївської райдержадміністрації Одеської області на його користь в рахунок відшкодування заподіяної йому незаконним звільненням моральної шкоди в розмірі 5000 гривень та його витрати по справі. В порядку ст. . 237 КЗпП України стягнути вказану суму з винної в незаконному звільненні особи - завідуючої відділом освіти ОСОБА_3
В ході слухання справи позивач уточнив свої позовні вимоги та остаточно просив: поновити йому строк для звернення до суду, пропущений ним з поважних причин;
- визнати незаконними накази по Ананьївському відділу освіти:
№ 148 від 27.06.2003 року "Про реорганізацію загальноосвітніх шкіл району";
№ 184 від 27.08.2003 року "Про вивільнення працівників загальноосвітніх навчальних закладів";
№ 185 від 27.08.2003 року "Про призначення педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів";
№ 37 від 27.07.2003 року "Про вивільнення працівників загальноосвітніх навчальних закладів";
№ 159 від 16.07.2003 року "Про створення конкурсної комісії"";
- визнати проведення конкурсу на заміщення вакантної посади директора НВК ЗОШ 1-3 ступенів - дитячий садок с Коханівка Ананьївського району Одеської області 27.08.2003 року незаконним та скасувати його результати і надати правову оцінку посадових осіб, щодо проведення конкурсу;
- поновити його на роботу на посаді директора НВК ЗОШ 1-3 ступенів - дитячий садок с Коханівка Ананьївського району Одеської області з 27.08.2003 року з посиланням на те, що начальником відділу освіти ОСОБА_3 при його звільненні були порушені: Закон України "Про державну службу", Закон України "Про боротьбу з корупцією", ст. ст. 366, 367 КК України;
- винести рішення про порушення відділом освіти при проведенні реорганізації шкіл району вимог ст. 19 Конституції України;
- стягнути з відділу освіти Ананьївської райдержадміністрації та начальника цього відділу ОСОБА_3 на його користь різницю між заробітною платою директора школи та вчителя фізичного виховання за період з 27.08.2003 року по 12.10.2005 р. та моральну шкоду за незаконне звільнення у розмірі 5000 грн. і судові витрати у розмірі 635 грн.
Представник відповідача Ананьївського відділу освіти в судовому засіданні позов не визнав.
Рішенням суду від 11 квітня 2007 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділу освіти Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області про поновлення строку для звернення до суду, поновлення на роботі, стягнення різниці заробітної плати і моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, тому що воно ухвалене з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів
апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Колегія суддів вважає, що справа була розглянута з порушенням норм процесуального та матеріального права, які є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд на підставі п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив управу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засідання.
Рішення суду не відповідає вимогам ст. ст. 231-215 ЦПК України.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що позивач звернувся до суду з позовом про поновлення процесуального строку, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, моральної шкоди / а.с. 2-4/. В процесі слухання справи позивач уточнював та доповнював свої позовні вимоги / а. с. 170-174, 206-209, 237-240, 254-259, 279-282, 301-304/.
Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи за зверненнями фізичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих доказів.
Однак, районний суд вказані вимоги цивільного процесуального закону не виконав та не розглянув всі заявлені позовні вимоги позивачем, висновки суду відносно всіх заявлених вимог в рішенні суду відсутні.
Крім того, позивач просив стягнути з начальника відділу освіти Ананьївської райдержадміністрації ОСОБА_3 всі витрати, пов"язані з його звільненням з посади. Однак, ОСОБА_3 як співвідповідач до участі у справі не була притягнута і участі у розгляді справи не приймала.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 311 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов"язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.
Ці вимоги закону судом першої інстанції не були виконані.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та моральної шкоди, районний суд прийшов до висновку, що позивач пропустив строк для звернення до суду без поважних причин.
Всупереч ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд першої інстанції не сприяв всебічному і повному з"ясуванню обставин справи.
Так, вимоги щодо визнання наказу про звільнення незаконним, стягнення середньої заробітної плати стосуються питань перевірки законності звільнення і на такі вимоги поширюється місячний строк для звернення до суду, а інші вимоги про порушення права можуть бути заявлені до суду протягом трьохмісячного або річного строків / ч. 1 ст. 233 КЗпП України/.
У разі пропуску передбачених ст. 233 КЗпП України строків звернення до суду за вирішенням трудового спору суд відповідно до п. 4 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" з"ясовує не лише причини пропуску зазначеного строку, а й усі обставини справи, права та обов'язки сторін. При необґрунтованості вимог суд відмовляє в позові з цих підстав без посилання на строки звернення до суду, оскільки вони стосуються захисту порушеного права. При обгрунтованості вимог і поважності причин пропуску строку звернення до суду суд поновлює пропущений строк на звернення за вирішенням трудового спору і вирішує його по суті.
В порушення вимог закону суд не розглянув позов в частині законності чи незаконності звільнення позивача з роботи, висновки суду з приводу безпідставності
вимог чи їх необґрунтованості та посилання на норми трудового законодавства при цьому в рішенні суду взагалі відсутні.
Оскільки суд першої інстанції не розглянув всі заявлені позовні вимоги, не притягнув до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_3, належним чином не дослідив докази у справі та не оцінив їх, суд апеляційної інстанції не вправі досліджувати факти і оцінювати докази, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції.
Тому рішення суду, відповідно до п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, підлягає скасуванню з поверненням справи на новий розгляд.
При новому ррзгляді справи суду слід усунути зазначені вище порушення і вирішити спір у відповідності з вимогами закону.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 311 ч. 1 п.п. 4, 5, ч. 2, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 11 квітня 2007 року скасувати і справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.