КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2012 р. Справа№ Б8/108-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Шипка В.В.

за участю представників (згідно з протоколом судового засідання від 05.12.2012 по справі № Б8/108-10

від ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»:Цібізова О.О. (дов. № 103-10 від 26.12.11)

від ПАТ АБ «Укргазбанк»: Белименко О.В. (дов. № 780 від 03.11.12)

від ініціюючого кредитора: не з'явились

розпорядник майна: не з'явились

боржник: Чурсіна К.А. (дов. № 29 від 21.09.12)

від ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас»: Єгорова М.С. ( дов. 107 від 31.10.12)

від ПАТ «Універсал Банк»: не з'явились

від Пенсійного фонду України м. Фастові: не з'явились

від ПАТ «Банк «Український капітал»:не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Транзит»

на ухвалу Господарського суду Київської області від 14.05.2012

у справі № Б8/108-10 (суддя: Скутельник П.Ф.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбастранзитсервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Транзит»

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.05.2012 у справі № Б8/108-10 визнано станом на 11.05.2011 вимоги кредиторів боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "ТРАНЗИТ" (далі за текстом - ТОВ "ФІРМА "ТРАНЗИТ"), ідентифікаційний код 24370434, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, Площа Перемоги, буд. 1,), зокрема вимоги заявника 5 - Публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал" (далі за текстом - ПАТ «Банк «Український капітал») на загальну суму 82 887,14 грн., з якої основний борг у сумі 35948,86 грн., штраф за прострочення у сумі 46938,28 грн., заявника 10 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кнауф Гіпс Донбас" (далі за текстом - ТОВ "Кнауф Гіпс Донбас") на загальну суму 6253015,99 грн., заявника 14 - Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (далі за текстом - ПАТ АБ "Укргазбанк") у сумі 3262405,42 грн., та 923232,36 доларів США, заявника 16 - Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (далі за текстом - ПАТ "Універсал Банк") на загальну суму 498474,00 доларів США, еквівалент якої за офіційним курсом Національного банку України (7,9531 грн. за 1 дол. США) становить 3964413,57 грн. та інше.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ТОВ "ФІРМА "ТРАНЗИТ" звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 18.05.2012 № 7 на ухвалу господарського суду Київської області від 14.05.2012 по даній справі в частині визнання вимог конкурсного кредитора ПАТ "Банк "Український капітал" (заявника 5) на загальну суму 82 887,14 грн., з яких 35 948,86 грн. сума не повернутого кредиту та 46 938,28 грн. - штрафні санкції за прострочення та включення зазначених сум до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Фірма «Транзит», просить в цій частині ухвали прийняти нове рішення, відповідно до якого визнати вимоги конкурсного кредитора ПАТ «Банк «Український капітал» (заявника 5) на загальну суму 73 554,76 грн., з яких 35 948,86 грн. - сума не повернутого кредиту та 37 605,90 грн. - розмір нарахованого штрафу відповідно до п. 4.2. договору кредитування банківського рахунка від 24.09.2009 № 107ов-09 та включити зазначені суми до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Фірма «Транзит»; в частині вимог заявника 10 - ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» до початку розгляду по суті зазначеної апеляційної скарги в частині вимог заявника 10 - ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» просить призначити повторну експертизу по справі № Б8/108-10 в рамках вимог заявлених конкурсним кредитором (заявником - 10) ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» з підстав, викладених у клопотанні від 18.05.2012 вих. № 153/321, скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 14.05.2012 у справі № Б8/108-10 в частині визнання вимог конкурсного кредитора ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» (заявника -10) на загальну суму 6 253 015,99 грн. та включення останнього до реєстру кредиторів ТОВ «Фірма «Транзит», в цій частині ухвали господарського суду Київської області від 14.05.2012 по даній справі прийняти нове рішення, відповідно до якого відхилити у повному обсязі вимоги конкурсного кредитора ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» до ТОВ «Фірма «Транзит» за договором № 29/12/2-06 на загальну суму 6 253 015,99 грн. та у включенні їх до реєстру кредиторів ТОВ «Фірма «Транзит»; в частині вимог заявника 14 - ПАТ АБ «Укргазбанк» просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 14.05.2012 у справі № Б8/108-10 в частині визнання вимог конкурсного кредитора ПАТ АБ «Укргазбанк» (заявника 14) за договором про овердтрафтне обслуговування від 15.07.2008 № 158/2008-О та додатковими угодами до цього договору, укладеними між сторонами, у розмірі 3 262 405,42 грн., встановлення черговості задоволення зазначених вимог - в 1-шу чергу та способу задоволення таких вимог - за рахунок заставленого майна за договором іпотеки від 19.08.2008 № 184/2008 та договором іпотеки від 19.08.2008 № 184/1/2008, в цій частині ухвали господарського суду Київської області від 14.05.2012 по даній справі просить прийняти нове рішення, відповідно до якого визнати вимоги конкурсного кредитора ПАТ АБ «Укргазбанк» (заявника 14) за договором про овердтрафтне обслуговування від 15.07.2008 № 158/2008-О та додатковими угодами цього договору, укладеними між сторонами, у розмірі 2 369 194,56 грн. та встановлення черговості задоволення таких вимог в 4-ту чергу; в частині вимог заявника -16 - ПАТ «Універсал-Банк» просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 14.05.2012 у справі № Б8/108-10 на загальну суму 3964413,57 грн. та щодо включення їх до реєстру кредиторів ТОВ «Фірма «Транзит», в цій частині ухвали, яка оскаржується, прийняти нове рішення, відповідно до якого відхилити у повному обсязі вимоги конкурсного кредитора ПАТ «Універсал Банк» до ТОВ «Фірма «Транзит» на загальну суму 3964413,57 грн. та у включенні їх до реєстру кредиторів ТОВ «Фірма «Транзит» та покласти судові витрати по даній справі на заявника 5, заявника 10, заявника 14 та заявника 16 пропорційно.

Крім того, апелянтом заявлене клопотання від 18.05.2012 № 153/321 про призначення повторної судової експертизи.

26.07.2012 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» надійшов відзив на дану апеляційну скаргу, в якому останній просить суд в частині вимог заявника-10 - ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» до боржника залишити ухвалу господарського суду Київської області від 14.05.2012 по справі Б8/108-10 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

26.07.2012 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» надійшло заперечення від 25.07.2012 проти клопотання про призначення повторної судової експертизи, в якому останній просить відхилити клопотання ТОВ «Фірма «Транзит» про призначення повторної судової експертизи від 10.06.2012 № 139/231 по даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2012 клопотання апелянта від 18.05.2012 № 153/321 про призначення повторної судової експертизи у даній справі задоволено частково, призначено у даній справі повторну судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Мінстерства юстиції України, провадження у даній справі зупинено до проведення повторної судової експертизи та отримання висновку експерту.

18.10.2012 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 26.09.2012 № 7921/7922/12-45 про те, що станом на 25.09.2012 попередня оплата вартості експертизи не здійснена, а тому ухвала від 26.07.2012 про призначення судово-економічної експертизи залишається без виконання та матеріали справи № Б8/108-10 повернулись до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2012 поновлено апеляційне провадження у справі № Б8/108-10 та призначено розгляд даної апеляційної скарги на 24.10.2012.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду розгляд даної апеляційної скарги неодноразово відкладався.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ПАТ „Універсал Банк" просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ „Фірма „Транзит" відносно вимог до ПАТ „Універсал Банк", залишити в силі ухвалу господарського суду Київської області від 14.05.2012 в частині визнання вимог конкурсного кредитора ПАТ „Універсал Банк" на загальну суму 3 964 413,57 грн. та включенні їх до реєстру кредиторів ТОВ „Фірма „Транзит".

У відзиві на апеляційну скаргу представник ПАТ АБ „Укргазбанк" погоджується з апеляційною скаргою боржника в частині визнання вимог заявника 14 - ПАТ АБ „Укргазбанк" за договором про овердрафтне обслуговування №158/2008-О в сумі 2 369 194,56 грн. та встановлення черговості задоволення таких вимог відповідно до вимог ст. 31 Закону.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ „Кнауф Гіпс Донбас" просить суд в частині вимог заявника 10-ТОВ „Кнауф Гіпс Донбас" залишити ухвалу господарського суду Київської області від 14.05.2012 по справі №Б8/108-10 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Фірма „Транзит" без задоволення.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ініціюючого кредитора надійшло клопотання з проханням розглянути апеляційну скаргу по справі № Б8/108-10 в відсутності ініціюючого кредитора, що судом задоволено.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи.

Судова колегія обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності цих представників.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування її розгляду, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників учасників провадження у даній справі, які з'явилися у судове засідання, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга ТОВ «Фірма «Транзит» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі за текстом - Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно абзацу сьомого статті 1 Закону про банкрутство грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України.

До складу грошових вимог кредитора зараховується заборгованість за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів та позики з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, а також індекс інфляції від суми основного боргу та три проценти річних від простроченої суми, нараховані відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту статті 14 Закону про банкрутство кредитор, звертаючись до господарського суду з відповідною заявою, самостійно визначає розмір таких вимог, підтверджує їх відповідними документами. До обов'язків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.

В процедурі банкротства при розгляді заяви за грошовими вимогами до боржника, господарський суд не вирішує спір по суті, а лише перевіряє обґрунтованість грошових вимог кредиторів.

Тому при розгляді кредиторських вимог суд може в залежності від наявності чи відсутності доказів, що підтверджують заборгованість боржника, визнати або відхилити грошові вимоги.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.09.2010 порушено провадження у справі №Б8/108-10 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбастранзитсервіс" (далі за текстом - ТОВ „Донбастранзитсервіс") до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Транзит" (далі за текстом - ТОВ „Фірма „Транзит") про визнання банкрутом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.10.2010 у справі №Б8/108-10 визнано вимоги ініціюючого кредитора; зобов'язано здійснити публікацію оголошення про порушення судом справи про банкрутство, призначено справу до розгляду в попередньому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, публікація оголошення про порушення провадження у цій справі здійснена ініціюючим кредитором в газеті "Голос України" від 24.11.2010 за № 221 (4971).

14.05.2012 господарським судом Київської області було винесено ухвалу по справі про банкрутство ТОВ „Фірма „Транзит", відповідно до якої судом першої інстанції було визначено склад та обсяг вимог кредиторів ТОВ „Фірма „Транзит" , які визнані судом та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів ТОВ „Фірма „Транзит" та встановлена черговість задоволення таких вимог.

Апелянт в апеляційній скарзі не погоджується з цією ухвалою суду першої інстанції в частині вимог наступних конкурсних кредиторів: заявника 5 -ПАТ „Банк „Український капітал", заявника 10- ТОВ „Кнауф Гіпс Донбас", заявника 14- ПАТ АБ „Укргазбанк" (щодо кредиторських вимог, які ґрунтуються на договорі про овердрафтне обслуговування від 15.07.2008 № 158/2008-О та додаткових угодах до цього договору), а також заявника 16- ПАТ „Універсал Банк" з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Відповідно, саме в цій частині суд апеляційної інстанції переглядає вказану ухвалу суду першої інстанції.

Стосовно заявника 5 - ПАТ «Банк «Український капітал» судова колегія зазначає наступне.

ПАТ "Банк "Український капітал" в заяві № 2151/08 від 20 грудня 2010 року (№ бланку 006283) заявлено вимоги до Боржника на загальну суму 82 887,14 грн., з якої основний борг у сумі 35948,86 грн., штраф за прострочення у сумі 46938,28 грн.. Заявлені вимоги з позиції Заявника 5 підлягають задоволенню у першу чергу через забезпечення останніх заставою (транспортний засіб марки Skoda, модель Octavia tour, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ). Заявник в ході розгляду справи № Б8/108-10 сплатив державне мито у сумі 85,00 грн., поніс витрати на оплату за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог по справі у сумі 40,00 грн. та на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Вказана заборгованість виникла в зв'язку з невиконанням Боржником своїх зобов'язань за договором про кредитування банківського рахунку від 24.09.2009 за № 107ов-09. Заявник стверджує, що виконання Боржником своїх зобов'язань за договором про кредитування банківського рахунку від 24.09.2009 за № 107ов-09, забезпечувалось шляхом укладення Заявником 5 з Боржником договору застави транспортних засобів від 24.09.2009 за № 230, згідно якого Боржник передав в заставу Заявнику 5 транспортний засіб типу легковий Хетчбек, марки Skoda, модель Octavia tour 1.6, сірого кольору, 2007 випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2. На час розгляду справи вказаний транспортний засіб, який передавався Боржником Заявнику 5 в заставу, в наявності, не знищений та на останній звернення стягнення не відбувалось.

Кредиторські вимоги Заявника-5 щодо заборгованості по кредиту у сумі 35948 грн. 86 коп. підтверджені матеріалами справи, вірно визнані судом першої інстанції та включені до реєстру вимог кредиторів у 1 чергу, що в апеляційній скарзі не заперечується.

Апелянт правомірно посилається на необґрунтованість оскаржуваної ухвали в частині визначення розміру штрафних санкцій, що підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника у справі.

Так, за вказаним договором про кредитування банківського рахунку від 24.09.2009 за № 107ов-09 термін користування овердрафтом встановлюється на строк по 30.10.2009 (п.2.4). Відповідно до п.4.2 цього договору (стаття 4 «Відповідальність сторін») у разі прострочення терміну повернення кредиту, визначеного п.2.4 цього договору боржник несе відповідальність за порушення грошового зобов»язання та, на вимогу кредитора, зобов»язаний сплатити суму боргу та 40 відсотків річних від простроченої суми.

Неналежне виконання боржником вказаного господарського зобов'язання підтверджується матеріалами справи, боржником не спростовується.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Вищевказаним договором кредитування передбачені штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (таким чином законодавець визначив порядок та строк нарахування відповідних штрафних санкцій).

"Інше" законом та договором в даному випадку не встановлено, тому правомірною є відмова у визнанні кредиторських вимог Заявника-5 щодо штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, нарахованих за період понад шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто понад шість місяців від 30.10.2009. Враховуючи умови вказаного договору, нарахування штрафних санкцій поза термін, який визначений нормами чинного законодавства, суперечить імперативним приписам цього законодавства (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Отже, в даному випадку із врахуванням умов вказаного договору термін нарахування штрафних санкцій має узгоджуватися з положеннями частини 6 статті 232 ГК України як з нормою спеціального закону, що регулює обмеження щодо періоду нарахування будь-яких різновидів штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) (частина 1 статті 230 статті 232 ГК України).

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає за необхідне відхилити кредиторські вимоги Заявника-5 в частині штрафних санкцій у сумі 9332 грн. 38 коп., нарахованих за період понад шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто понад шість місяців від 30.10.2009; та визнати і включити до реєстру вимог кредиторів кредиторські вимоги Заявника-5 в частині штрафних санкцій у сумі 37605 грн. 90 коп., нарахованих у межах цього 6-місячного терміну.

Матеріалами справи підтверджено, що виконання Боржником своїх зобов'язань за вказаним договором про кредитування банківського рахунку, у тому числі щодо штрафних санкцій, забезпечено за вищезазначеним договором застави транспортних засобів від 24.09.2009 за № 230, згідно якого Боржник передав в заставу Заявнику 5 транспортний засіб типу легковий Хетчбек, марки Skoda, модель Octavia tour 1.6, сірого кольору, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (за згодою сторін автомобіль легковий Jaguar X-type 2007 року, сірого кольору, номер державної реєстрації НОМЕР_3 вилучений з об»єктів застави). Судом першої інстанції встановлено та боржником не заперечується, що вказаний транспортний засіб типу легковий Хетчбек, марки Skoda, модель Octavia tour 1.6, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який передавався Боржником Заявнику 5 в заставу, в наявності, не знищений та на останній звернення стягнення не відбувалось. За договором застави із врахуванням внесених до нього сторонами змін вартість предмета застави становить 50000 грн. 00 коп..

За таких обставин, кредиторські вимоги Заявника-5 в частині заборгованості по кредиту у сумі 35948 грн. 86 коп. та штрафних санкцій у сумі 14051 грн. 14 коп. (що в сумі складає 50000 грн.) підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у 1 чергу, як такі, що забезпечені заставою, решта суми штрафних санкцій, що визнається судовою колегією та включається до реєстру вимог кредиторів, у розмірі 23554 грн. 76 коп. відповідно до ст.31 Закону слід віднести до 6 черги задоволення вимог кредиторів. В решті ухвала суду першої інстанції щодо визнання кредиторських вимог заявника -5 та включенню їх до реєстру вимог кредиторів відповідає вимогам чинного законодавства, та є обґрунтованою.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу стосовно кредиторських вимог заявника 5 - ПАТ «Банк «Український капітал» слід задовольнити частково, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині визнання кредиторських вимог заявника -5 щодо штрафу за прострочення у сумі 46 938,28 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів боржника у першу чергу. В цій частині оскаржуваної ухвали слід прийняти нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги заявника - 5 щодо штрафу за прострочення у сумі 37 605,90 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів боржника в наступні черги: 14 051,14 грн. - в І чергу, як такі що забезпечені заставою за договором застави транспортного засобу від 24.09.2009 за № 230 та 23 554,76 грн. - в VI чергу. В решті ухвалу суду першої інстанції щодо кредиторських вимог заявника -5 слід залишити без змін.

Стосовно заявника 10 - ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» судова колегія зазначає наступне.

ТОВ "Кнауф Гіпс Донбас" заявлено грошові вимоги до Боржника у вигляді заборгованості у сумі 6253015,99 грн., де заявлені вимоги до Боржника виникли, як вказує Заявник-10, протягом існування між сторонами господарських відносин з 2003 року по 2009 рік та ґрунтуються на платіжних дорученнях банку ПАТ «КІБ Агріколь» про перерахування грошових коштів Заявником-10 боржнику у період з 27.02.2003 по 10.09.2009, та на підставі договору комісії від 25.12.2003 за № 25/12-03-01, договору транспортного експедирування (доручення) від 28.01.2005 за № 28/01-05, договору транспортного експедирування (доручення) від 29.12.2006 за № 29/12/2-06. Заявник при поданні заяви сплатив державне мито у сумі 85,00 грн. та витрати на оплату за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог по справі у сумі 40,00 грн,

Заборгованість виникла, як вказує ТОВ "Кнауф Гіпс Донбас", на підставі ст.1212 ЦК України, в зв'язку з тим, що відпала підстава, на якій боржник зберігав на своїх рахунках кошти, надлишково сплачені йому Заявником -10 протягом існування між сторонами господарських відносин з 2003 року по 2009 рік .

Судова колегія вважає правомірним та обґрунтованим прийняття судом першої інстанції до уваги заяви ТОВ "Кнауф Гіпс Донбас", якою останне уточнило підстави заявлених кредиторських вимог, вказане не суперечить нормам ГПК України та нормам Закону. Як вже зазначалось, в процедурі банкротства при розгляді заяви з грошовими вимогами до боржника, господарський суд не вирішує спір по суті, а лише перевіряє обґрунтованість грошових вимог кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, господарським судом Київської області було призначено судово-економічну експертизу по справі про банкрутство №Б8/108-10 стосовно кредиторських вимог Заявника-10.

10.02.2012 судовим експертом Машиніченко О.А. було складено висновок № 314/24 за результатами проведеної експертизи.

З вказаного висновку № 314/24 вбачається, що експертом при проведенні дослідження враховувались дані наданих сторонами по справі первинних документів, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та відомості регістрів бухгалтерського обліку ТОВ "Кнауф Гіпс Донбас", що складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому експерт зазначив, що данні наданих сторонами регістрів бухгалтерського обліку враховуються лише в тій частині цих даних, що взаємно підтверджені сторонами, що ідентичні у сторін. Суд погоджується з висновком експерта, що розмір заборгованості на 01.01.2007 - 551616 грн. 40 коп., що визначений у регістрах Заявника-10 підтверджується боржником у повному обсязі, тобто ця сума не заперечується жодною з сторін. Загальна сума здійснених Заявником -10 платежів на адресу боржника за період 2007-2009 роки складає - 153870396 грн. 08 коп.; загальна вартість послуг, наданих боржником на адресу Заявника-10 за цей же період - 148171208 грн. 50 коп. В матеріалах справи відсутні докази наявності яких-небудь взаєморозрахунків між сторонами впродовж 2010 року.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком експерта відносно того, що з урахуванням розміру заборгованості боржника у справі перед Заявником -10 станом на 01.01.2007 у сумі 551616 грн. 40 коп. станом на дату порушення провадження у даній справі загальна заборгованість боржника перед Заявником -10, що сформувалась за період існування господарських відносин між сторонами складає 6 250803 грн. 98 коп. (551616 грн. 40 коп.+ 153870396 грн. 08 коп.- 148171208 грн. 50 коп.).

Враховуючи, що Заявник-10 звертався до боржника з вимогою повернути надлишково сплачені кошти у сумі заявлених кредиторських вимог, та боржник цих коштів не повернув, що не спростовано матеріалами справи, заявлені у даній справі кредиторські вимоги Заявника-10 слід визнати обґрунтованими в частині, а саме, у розмірі 6 250803 грн. 98 коп., який підтверджується належними доказами у справі. Щодо решти суми кредиторських вимог Заявника-10 , то судова колегія вважає за необхідне відмовити у їх визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів, як таких, що не підтверджені належними доказами у справі, враховуючи вимоги ст.34 ГПК України.

В решті доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваної ухвали у відповідній частині в суді апеляційної інстанції, були спростовані матеріалами справи, у тому числі вищевказаним висновком експерта № 314/24.

За таких обставин, судова колегія вважає, що слід змінити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в частині розміру визнаних та включених до реєстру судом кредиторських вимог Заявника-10, слід визнати та включити до реєстру вимог кредиторів боржника кредиторські вимоги Заявника -10 в сумі 6 250 803,98 грн., та віднести їх до IV черги задоволення.

В решті - оскаржувану ухвалу суду першої інстанції щодо кредиторських вимог заявника -10 слід залишити без змін.

Стосовно кредиторських вимог заявника -14 ПАТ АБ „Укргазбанк" судова колегія зазначає наступне.

ПАТ АБ "Укргазбанк" в заяві про визнання кредитором від 14.12.2010 року заявлено вимоги до Боржника у сумі 3262405,42 грн. та 923232,36 доларів США. Заявлені вимоги з позиції суду першої інстанції підлягають задоволенню у першу чергу через забезпечення останніх заставою, де заявлені вимоги до Боржника виникли на підставі договору про овердтрафтне обслуговування від 15.07.2008 за № 158/2008-О, додаткових угод від 28.08.2008 за № 1, від 09.09.2008 за № 2, від 30.09.2008 за № 3, від 31.10.2008 за № 4, від 28.11.2008 за № 5, від 31.12.2008 за № 6, від 30.01.2009 за № 7, від 27.02.2009 за № 8 до цього договору про овердтрафтне обслуговування від 15.07.2008 за № 158/2008-О, кредитного договору від 19.08.2008 за № 184/2008, договору іпотеки від 19.08.2008 за № 184/2008, договору іпотеки від 19.08.2008 за №184/1/2008. Заявник в ході розгляду справи № Б8/108-10 сплатив державне мито у сумі 85,00 грн., поніс витрати на оплату за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог по справі у сумі 40,00 грн. та на оплату витягів з державного реєстру іпотек і єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у сумі 800,00 грн.

Заборгованість у сумі заявлених кредиторських вимог виникла, як вказує Заявник-14, в зв'язку з невиконанням Боржником своїх зобов'язань за договором про овердтрафтне обслуговування від 15.07.2008 за № 158/2008-О, вищевказаних додаткових угод до цього договору, за кредитним договором від 19.08.2008 за № 184/2008.

Як вбачається з п.1.1. зазначених договорів іпотеки від 19.08.2008 за № 184/2008, та за №184/1/2008, вони забезпечують всі вимоги ПАТ АБ „Укргазбанк" до боржника, які випливають виключно з кредитного договору від 19.08.2008 за № 184/2008.

Що ж стосується договору про овердрафтне обслуговування від 15.07.2008 №158/2008-О, то відповідно до п.2.1. зазначеного договору кредитні кошти, надані на умовах цього договору ПАТ АБ „Укргазбанк", забезпечуються фінансовою порукою фізичної особи - засновника та директора ТОВ „Фірма „Транзит" -ОСОБА_8 Договір поруки від 15.07.2008 № 158/2008 є невід'ємною частиною цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі неналежного виконання боржником умов договору про овердрафтне обслуговування від 15.07.2008 № 158/2008-О та відповідних додаткових угод до нього Заявником-14 заявлені кредиторські вимоги у сумі 2369194 грн. 56 коп.(з урахуванням судових витрат).

Матеріалами справи та доводами Заявника-14 підтверджено, що виконання умов договору про овердрафтне обслуговування від 15.07.2008 № 158/2008-О не було забезпечене заставою (іпотекою), а тому віднесення судом першої інстанції вищезазначених вимог у сумі 2369194 грн. 56 коп. до першої черги задоволення вимог кредиторів та встановлення в оскаржуваній ухвалі, що такі вимоги задовольняються за рахунок заставленого майна, є порушенням умов ст. 31 Закону.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до ст.31 Закону, апеляційну скаргу в частині кредиторських вимог Заявника-14 слід задовольнити частково, скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині віднесення до I черги задоволення кредиторських вимог ПАТ АБ „Укргазбанк" у розмірі 2 369 194,56 грн., підставою заявлення яких є договір про овердрафтне обслуговування від 15.07.2008 № 158/2008-О та додаткові угоди до цього договору, та в частині визнання цих кредиторських вимог такими, що забезпечені заставою за договорами іпотеки від 19.08.2008 за № 184/2008 та за №184/1/2008, та прийняти в цій частині оскаржуваної ухвали нове рішення, за яким кредиторські вимоги заявника -14 у розмірі 2 369 194,56 грн., що виникли на підставі договору про овердрафтне обслуговування від 15.07.2008 № 158/2008-О та додаткових угод до цього договору, віднести у наступні черги:

- до IV черги задоволення вимог кредиторів боржника кредиторські вимоги щодо простроченої заборгованості за кредитом - 1 394 163,53 грн., по відсоткам - 451 136,05 грн.,

- до VI черги - кредиторські вимоги щодо пені за несвоєчасне повернення кредиту - 324162,94 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків 41 142,08 грн., штрафу за несвоєчасне повернення кредиту - 139 416,35 грн., штрафу по п. 3.3.7 вказаного договору - 16803,61 грн.

В решті ухвалу суду першої інстанції в частині визнання кредиторських вимог ПАТ АБ „Укргазбанк" та включення їх до реєстру вимог кредиторів слід залишити без змін.

Стосовно кредиторських вимог ПАТ „Універсал Банк" судова колегія зазначає наступне.

ПАТ «Універсал Банк» в заяві про визнання кредитором, що зареєстрована відділом діловодства суду 06.01.2011 року за вхідним номером 139 заявлено вимоги до Боржника на загальну суму 498474,00 доларів США, еквівалент якої за офіційним курсом Національного банку України (7,9531 грн. за 1 дол. США) становить 3964413,57 грн., з якої: - тіло кредиту у сумі 447394,70 доларів США, еквівалент якої за офіційним курсом Національного банку України (7,9531 грн. за 1 дол. США) становить 3558174,79 грн.; - відсотки у сумі 51066,68 доларів США, еквівалент якої за офіційним курсом Національного банку України (7,9531 грн. за 1 дол. США) становить 406138,41 грн.; - підвищенні відсотки у сумі 12,62 доларів США, еквівалент якої за офіційним курсом Національного банку України (7,9531 грн. за 1 дол. США) становить 100,37 грн., де заявлені вимоги до Боржника виникли, як вказує Заявник-16, на підставі кредитних договорів (на споживчі потреби) від 17.12.2007 за № 007-2902/840-0719, від 17.12.2007 за № 007-2902/840-0718, договорів поруки (без грошового покриття) від 08.07.2009 б/н та від 08.07.2009 б/н. Заявник при поданні заяви сплатив державне мито у сумі 85,00 грн. та витрати на оплату за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог по справі у сумі 40,00 грн.

Заборгованість виникла, як вказує Заявник-16, в зв'язку з невиконанням Боржником своїх зобов'язань за кредитними договорами (на споживчі потреби) від 17.12.2007 за № 007-2902/840-0719, від 17.12.2007 за № 007-2902/840-0718, договорами поруки (без грошового покриття) від 08.07.2009 б/н та від 08.07.2009 б/н.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що Заявник-16 невірно розраховує зобов»язання боржника щодо сплати йому відсотків за вказаними кредитними договорами, що розрахунок платежів за цими кредитними договорами в іноземній валюті, що наводится в графіках платежів - Додатках № 2 до цих кредитних договорів - здійснюється з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки жодних індивідуальних ліцензій на виплату відсотків у іноземній валюті ОСОБА_8 не отримувала, що відхиляється судовою колегією з огляду на наступне.

У разі якщо сума платежу, що визначена в іноземній валюті на день виникнення у відповідача зобов'язання щодо його сплати перераховується у гривню і якщо в подальшому на день фактичної оплати відповідно до цієї іноземної валюти не змінюється, то з моменту перерахунку зобов'язання є гривневим

Зі змісту статей 524, 533, 627, 628 ЦК України, статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у разі зміни Національним банком України курсу національної валюти України щодо іноземної валюти.

Згідно зі статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Згідно з пунктом 4 статті 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують в тому числі й операції щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Проте чинне законодавство зазначених обмежень не встановлює, а відтак названа норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Водночас відповідно до пункту 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 N 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями) . Із системного аналізу зазначених норм чинного законодавства випливає, що сплата відсотків за користування кредитом в іноземній валюті є законною в даному випадку. Як слідство, відповідні умови вказаних кредитних договорів відповідають нормами чинного законодавства України.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Твердження апелянта відносно того, що умови кредитних договорів від 17.12.2007 за № 007-2902/840-0719 та від 17.12.2007 за № 007-2902/840-0718 суперечать нормам чинного законодавства не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваної ухвали у відповідній частині в суді апеляційної інстанції, спростовані матеріалами справи та доводами Заявника-16, викладеними у тому числі у відзиві на апеляційну скаргу.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали в частині визнання та включення до реєстру вимог кредиторів боржника у справі кредиторських вимог Заявника-16, тому в цій частині оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Вищенаведене свідчить, що ухвала господарського суду Київської області від 14.05.2012 у даній справі вказаним вимогам у відповідній частині не відповідає, тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, та змінити оскаржувану ухвалу лише у відповідній частині та скасувати лише у відповідній частині з прийняттям в цій частині нового судового рішення, як це вже зазначено вище.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. ст. 4-1, 33,34, 43, 99, 101-106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Транзит» від 18.05.2012 № 7 задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 14.05.2012 у справі № Б8/108-10 скасувати в частині визнання кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал" щодо штрафу у сумі 46 938,28 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів боржника у першу чергу.

В цій частині ухвали господарського суду Київської області від 14.05.2012 у справі № Б8/108-10 прийняти нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал" щодо штрафу у сумі 37 605,90 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів боржника в наступні черги: 14 051,14 грн. - в І чергу, як такі що забезпечені заставою за договором застави транспортного засобу від 24.09.2009 за № 230 та 23 554,76 грн. - в VI чергу задоволення.

В решті ухвалу господарського суду Київської області від 14.05.2012 у справі № Б8/108-10 щодо кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал" - залишити без змін.

3. Ухвалу господарського суду Київської області від 14.05.2012 у справі № Б8/108-10

змінити в частині розміру визнаних та включених до реєстру судом кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кнауф Гіпс Донбас" та визнати і включити до реєстру вимог кредиторів боржника кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кнауф Гіпс Донбас" в сумі 6 250 803,98 грн., та віднести їх до IV черги задоволення.

В решті -ухвалу господарського суду Київської області від 14.05.2012 у справі № Б8/108-10 щодо кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кнауф Гіпс Донбас" - залишити без змін.

4. Ухвалу господарського суду Київської області від 14.05.2012 у справі № Б8/108-10 скасувати в частині віднесення до I черги задоволення кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" у розмірі 2 369 194,56 грн., підставою заявлення яких є договір про овердрафтне обслуговування від 15.07.2008 № 158/2008-О та додаткові угоди до цього договору, та в частині визнання цих кредиторських вимог такими, що забезпечені заставою за договорами іпотеки від 19.08.2008 за № 184/2008 та за №184/1/2008.

Прийняти в цій частині ухвали господарського суду Київської області від 14.05.2012 у справі № Б8/108-10 нове рішення, за яким кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" у розмірі 2 369 194,56 грн., що виникли на підставі договору про овердрафтне обслуговування від 15.07.2008 № 158/2008-О та додаткових угод до цього договору, віднести у наступні черги:

- до IV черги задоволення вимог кредиторів боржника кредиторські вимоги щодо простроченої заборгованості за кредитом - 1 394 163,53 грн., по відсоткам - 451 136,05 грн.,

- до VI черги - кредиторські вимоги щодо пені за несвоєчасне повернення кредиту - 324162,94 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків 41 142,08 грн., штрафу за несвоєчасне повернення кредиту - 139 416,35 грн., штрафу по п. 3.3.7 вказаного договору - 16803,61 грн.

В решті ухвалу господарського суду Київської області від 14.05.2012 у справі № № Б8/108-10 в частині визнання кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" та включення їх до реєстру вимог кредиторів -залишити без змін.

5. Ухвалу господарського суду Київської області від 14.05.2012 у справі № Б8/108-10 в частині визнання та включення до реєстру вимог кредиторів боржника у справі кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" залишити без змін.

6. Матеріали справи № Б8/108-10 направити до господарського суду Київської області для подальшого розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Доманська М.Л.

Судді Пантелієнко В.О.

Шипко В.В.