^{Апеляційний суд Запорізької області}

Справа № 22-4910 / 2006р. Головуючий у 1 інстанції :Матяш О.В.

Суддя-доповідач: Краснокутська О.М.

ПОСТАНОВА

ІМ ЕНЕ М  У К Р АІН Й

«27» вересня2006р.                                                                          М.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:                         Маловічко С.В.

Суддів:                                   Краснокутської О.М.

Сапун О.А.

При секретарі: Вертелецькій І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної виконавчої служби у Михайлівському районі Запорізької області , Управління юстиції Запорізької області на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від «27» червня 2006року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби у Михайлівському районі Запорізької області, Управління кхггиції Запорізької області про визнання дій державного виконавця ДВС у Михайлівському районі та дій Управління юстиції Запорізької області неправомірними,

ВСТАНОВИЛА  і

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби у Михайлівському районі Запорізької області, Управління юстиції Запорізької області про визнання дій державного виконавця ДВС у Михайлівському районі та дій Управління юстиції Запорізької області неправомірними.

У позовній заяві зазначав, що 06.04.06 року державним виконавцем ДВС у Михайлівському районі Запорізької області Трусовою Т.В. було винесено постанову про накладення арешту на усе його майно. 19.04.2005 року тим же державним виконавцем була складена акт-опису та.арешту його майна .,- а саме- крамницю,- яка. розташована за адресою АДРЕСА_1.

Позивач зазначав, що державний виконавець його не повідомив про опис крамниці , і він не мав можливості визначити майно, яке знаходиться в крамниці, на суму 12000 грн., а також висловити свої заперечення відносно опису будівлі крамниці. Постанову про накладення арешту на його майно він отримав тільки 06.05.2005 року , після чого завернувся до Михайлівського райсуду зі скаргою на дії держвиконавця.

13.06.2005 року він звернувся з подібною скаргою до Управління юстиції Михайлівського району Запорізької області , а 02.09.2005 року - до Уцравління юстиції Запорізької області.

Начальник Управління юстиції Запорізької області на скаргу ОСОБА_1 повідомив йому , Що 27.10.2005 року Управлінням юстиції тгроведено тендер на визначення торгуючої організації, яка буде займатися реалізацією крамниці.

Вважаючи , що управління юстиції Запорізької області провело тендер на право реалізації крамниці, власник якої на день проведення тендеру не був визначений,просив суд визнати ці дії управління юстиції Запорізької області неправомірними. Також просив визнати дії ДВС в частині порушення його права на визначення першочерговості стягнення на належне йому майно неправомірними. .

Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано дії ДВС у Михайлівському районі в частині порушення права ОСОБА_1 на визначення першочерговості звернення стягнення на належне йому майно неправомірними.

Визнано Дії Управління юстиції Запорізької області від 27.06.05 року в частині проведення тендеру на визначення торгуючої організації , яка буде здійснювати реалізацією майна ОСОБА_1 неправомірними.

В апеляційній скарзі Управління юстиції Запорізької області просить постанову суду першої інстанції скасувати як таку що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, і постановити ухвалу про залишення позову без розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, учасників процесу, розглянувши матеріали справи, колегія судців вважає, що апеляційні скарги Управління юстиції Запорізької області і ДВС у Михайлівському районі підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 .і визнаючи дії Управління юстиції Запорізької області неправомірними, суд виходив із того, що   на час проведення управлінням юстиції тендеру на визначення торгуючої організації не було встановлено власника будівлі.

Проте висновки суду не грунтуються на вимогах чинного законодавства, обставинах справи а тому з ними не можна погодитись.

Статтею 61 ч. 1 Закону України „Про виконавче провадження „ із змінами від 02.06.2005 року передбачено, що реалізація арештованого майна , здійснюється спеціалізованими організаціями , які залучаються на тендерній ( конкурсній ) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах.

Відповідно до п.5.12 Інструкції про проведення виконавчих дій , затвердженої наказом Мінюсту України від 15.12.1999 року №. 74/5 із змінами від 26". 10.2005 року ( надалі -Інструкція) відповідному органу державної виконавчої служби обласного управління юстиції на погодження державний виконавець передає документи тільки у випадку коли вартість майна перевищує 20000 грн_ (п. 5.12.6 Інструкції).

З матеріалів справи вбачається , що відповідно експертної оцінки ринкова вартість будівлі магазину , розташованого за адресою : АДРЕСА_1 становить. 13696 грн (ас 37).

Таким чином , враховуючи те, що вартість спірного майна не перевищувала 20000 трн  державним виконавцем до органу державної виконавчої служби управління юстиції документація для надання погодження не передавалася, що не суперечить вимогам закону.

З огляду на зазначене, виходячи із меж компетенції відділу державної виконавчої служби Запорізького обласного управління юстиції , що визначені у п. 5.12.5 Інструкції , судова колегія приходить до висновку про те,що ця особа у даному випадку не вправі була перевіряти правомірність дій державного виконавця , у тому числі правомірність накладення арешту, належність майна ОСОБА_1.

Зазначаючи у рішенні,, що на час проведення тендеру на визначення торгівельної організації, що буде здійснювати реалізацію крамниці, не було встановлено власника крамниці, суд не зазначив , який закон порушено зазначеними діями Управління юстиції.

Між тим Згідно до ПІ4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 грудня 1997 року „Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування , юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян „ встановивши при розгляді справи обґрунтованість доводів скарги, суд своїм рішенням одночасно з визнанням дій чи бездіяльності неправомірними визначає , яким шляхом мають бути поновлені права чи свободи і зазначає, які норми права порушені.

Згідно до вимог ст„ст1бІ,..1.63 КАС України у постанові суд повинен навести правову норму, яку належить застосувати до даних правовідносин , положення закону, яким керувався суд.

У порушення зазначених вимог закону суд не навів положення закону і правової норми, якою належить керуватись при розгляді спору, правових підстав задоволення позову внаслідок чого неправильно вирішив спір.

Згідно до вимог ст.. 202 п.3),п.4) КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки висновки суду в цій частині позовних вимог не відповідають вимогам чинного законодавства, набутим доказам і обставинам справи , судом порушені вимоги процесуального права ,. внаслідок чого постановлено неправильне рішення, воно підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення, яким у цій частині позову ОСОБА_1 належить відмовити, виходячи із того,що доказів про порушення Управлінням юстиції прав ОСОБА_1не набуто і здійснення неправомірних дій не встановлено.

Розглядаючи спір про визнання дій державного виконавця неправомірними, суд не взяв до уваги те, що згідно до вимог ст.. 21 чЗ КАС України не допускається об"єднання в одне провадження кількох вимог , які належить розглядати в порядку різного судочинства; якщо інше не встановлено законом.

Згідно до вимог CT..383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають,, що рішенням,, дією або бездіяльністю державного виконавця, чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення , ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

ОСОБА_1 оскаржує дії державного виконавця, пов"язані із виконанням рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 17.02J2003 року про стягнення з нього аліментів , що повинно розглядатись у порядку, передбаченому цивільним процесуальним кодексом України, проте суд розглянув вимоги а порядку, передбаченому КАС України.

Згідно до вимог ст.. 157 ч1 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно до ст„ 203 чі КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку, провадження у справі закривається з підстав, встановлених ст157 КАС України.

Враховуючи , що питання про законність дій державного виконавця , пов'язаних із арештом будинку крамниці , не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, провадження по справі в цій частині позовних вимог підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 199,202п.3.п.4,207 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА  :

Апеляційну   скаргу   Державної   виконавчої   служби   у   Михайлівському   районі Запорізької області задовольнити частково

Апеляційну скаргу Управління юстиції Запорізької області задовольнити частково . Постанову Ленінського районного суду  м.  Запоріжжя від 27 червня 2006 року    по цій справі  скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління юстиції Запорізької області   про визнання дій неправомірними відмовити.

Провадження по справі, за позовними- вимогами. ОСОБА_1 до державної виконавчої служби у Михайлівському районі Запорізької області про визнання дій державного виконавця неправомірними закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця..