/
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-5597/ 2006 р. Головуючий у 1 інстанції: Нікандрова CO.
Суддя-доповідач: Маловічко С В.
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2006 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Маловічко С. В.
Суддів: Краснокутської О. М.
Сапун О.А.
При секретарі: Вертелецькій І. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Василівської районної адміністрації на постанову Василівського районного суду Запорізької області від "08" серпня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Василівської районної адміністрації про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги учаснику бойових дій,
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Управління праці та соціального захисту населення Василівської районної адміністрації про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги учаснику бойових дій .
В позові зазначав, що він є учасником бойових дій. Згідно ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня, як учасник бойових дій він має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Такі виплати проводилися не в повному обсязі. Сума недоплаченої допомоги складає за 2003 рік, 2004 рік, 2005 рік складає 1898 грн. 75 коп., яку він просить стягнути з відповідача на його користь.
Постановою Василівського районного суду Запорізької області від 08 серпня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Василівської райадміністрації на користь ОСОБА_1 1898 грн. 75 коп. заборгованість по разовій грошовій допомозі за 2003-2005рр. як учаснику бойових дій.
В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Василівської районної адміністрації посилаючись на порушення судом норм матеріального процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія судців вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 202 КАС України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення э порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом правильно встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджено посвідченням НОМЕР_1.
Згідно ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасники бойових дій мають право на щорічну одноразову допомогу до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч. З ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, а також осіб прирівняних до них, передбачені цим Законом, є недійсними.
Слід зазначити, що Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не передбачено обмеження таких виплат наявністю певних коштів чи фінансування.
Право на отримання позивачем грошової допомоги не оспорюється відповідачем.
Разом з тим, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги заперечення відповідача в тій частині, що позивачем безпричинно пропущений річний строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права. Суд, не обговоривши питання щодо пропуску строку для звернення з даним адміністративним позовом до суду та не поновивши зазначений строк, стягнув суму недоплаченої грошової допомоги за 3 роки.
Проте з цим погодитись не можна, оскільки такий висновок суду суперечить вимогам ст.ст. 99, 100 КАС України, у відповідності з якими суд за клопотанням відповідача мав вирішити питання про своєчасність звернення позивача до суду з даними вимогами та у випадку пропуску строку без поважних причин відмовити йому у позові.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з адміністративним позовом в липні 2006р., а в позовних вимогах ставить питання про стягнення на його користь грошової допомоги за період 2003-2005рр. Проте зазначений період не вкладається в межі річного терміну, передбаченого КАСУ для звернення до суду з приводу порушеного права.
Згідно вимог ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» одноразова допомога виплачується зазначеним в ньому особам щорічно до 5 травня, тому про своє порушене право щодо невиплати йому допомоги за кожний поточний рік ОСОБА_1 дізнавався протягом цього ж року до травня наступного року, коли підходив термін виплати допомоги на наступний рік.
Враховуючи, що позивач не довів поважності причин пропуску річного строку, передбаченого для звернення до суду з позовом по несплаті сум за період 2003-2005рр., колегія приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід відмовити в позові.
Доводи апеляційної скарги про те, що Управління праці та соціального захисту населення Василівської районної адміністрації є неналежним відповідачем безпідставні. Статтею 17-1 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що грошові допомоги виплачуються органами праці та соціального захисту.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Василівської районної адміністрації задовольнити.
Постанову Василівського районного суду Запорізької області від "08" серпня 2006 року по цій справі скасувати. Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Василівської районної адміністрації про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги за 2003-2005рр. в сумі 1898,75 грн.
Постанова набирає законної сили негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця.