АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-5177/06 Головуючий у 1-й інстанції: Прокопчук Т.С.
Суддя-доповідач: Гончар О.С.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2006 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого судді Пільщик Л.В.
суддів Гончара О.С., Мануйлова Ю.С.
при секретарі Ткаченко М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Орджонікідзевської районної адміністрації м. Запоріжжя про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Орджонікідзевської районної ради народних депутатів НОМЕР_1, розпорядження голови Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради від 01.12.1999 року, визнання права користування житловою площею квартири, зміну договору найму житлового приміщення, внесення зміни до розміру житлової площі і укладання договору найму житлового приміщення, треті особи Комунальне підприємство "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №1", ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ВСТАНОВИЛА:
В жовтні 2003 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом. Зазначала, що у лютому 1987 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_4. Після реєстрації шлюбу поселилась та зареєструвалась у квартирі свого чоловіка, розташованій за адресою АДРЕСА_1. У даній квартирі також проживала тітка чоловіка ОСОБА_5. У 1990 році від шлюбу у ОСОБА_1, ОСОБА_4 народився син ОСОБА_6.
У 1992 році шлюб розірвано. За заявою чоловіка у 1992 році ОСОБА_1, ОСОБА_4 на підставі рішення виконавчого комітету Орджонікідзевської районної ради народних депутатів НОМЕР_1 шляхом встановлення перегородки в одній із суміжних кімнат провели перепланування квартири, після чого всі кімнати стали роздільними. Булотакож розділено особові рахунки. Позивач із сином зайняли кімнату площею 11,3 м2, ОСОБА_4 - 10,8 м2, ОСОБА_5. - 8,5 м2 В 1996 році ОСОБА_4 отримав окреме житло і вона з сином зайняла його кімнату. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5. померла. Без відома позивача, розпорядженням голови Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради НОМЕР_2 жила кімната площею 8,5 м2 у спірній квартирі була визнана службовою та виділена слюсарю ОСОБА_2 і його дружині ОСОБА_3.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2006 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні зазначеного позову.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати, постановивши нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно п.1 ч.І ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.В судовому засіданні встановлено, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо пропуску позивачем строків на звернення до суду за захистом свого ніби то порушеного права частині вимог про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Орджонікідзевської районної ради народних депутатів НОМЕР_1. Адже на підставі цього рішення позивач безпосередньо приймала участь в переплануванні квартири. ОСОБА_1 не надано жодних доказів поважності пропуску нею строку позовної давності.
У відповідності до ст.З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У ОСОБА_1 на час подачі позову до суду і під час його розгляду не було жодних підстав, які б свідчили про порушення, невизнання чи оспорювання її житлових прав ухваленням головою Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради розпорядження від 01.12.1999 року, яким окрему кімнату, де проживала до своєї смерті ОСОБА_5, переведено до службового житлового фонду. На дану кімнату позивач жодних прав не мала, оскільки житло перебувало в комунальній власності міста, на неї було оформлено окремий особовий рахунок. Порядок переведення житла в категорію службового погодження з користувачами інших квартир (кімнат) не потребує. Позивач і її син забезпечені житлом, поліпшення житлових умов не потребують.
Суд критично ставиться до заперечення позивача, що до службового житла може бути включена лише окрема квартира, оскільки згідно ст. 118 ЖК України та положень Постанови Ради Міністрів Української РСР №37 від 08.02.1988р. "під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири, розташовані, переважно, на першому поверсі". Отже положення щодо службового житла у вигляді окремої квартири носить рекомендаційний, а не обов'язковий характер. Тому не виключається надання службового жилого приміщення у вигляді однієї чи декількох окремих кімнат у спільній квартирі.
За таких обставин суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо відмови у задоволенні й інших позовних вимог, які були похідними від задоволення вимог щодо визнання недійсними вищезазначених рішення і розпорядження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2006 року по даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі скарги у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.