Справа №22 - 24 34 Головуючий у першій інстанції Мельничик Ю.С.
Доповідач Черниш Т.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2006 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської
області в складі:
головуючого- судді Полежая В.Д., суддів Черниш Т.В.,
Белінської І.М., при секретарі Тітенко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 травня 2006 року,
встановила:
В жовтні 2003 року ОСОБА_1 звернулась до Світловодського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі - продажу будинку. Позовні вимоги мотивувала тим, що ОСОБА_3, ввівши її в оману обіцянками надати довічне утримання, умовив продати належний їй будинок, розташований АДРЕСА_1, і вона під впливом помилки, на вкрай невигідних умовах та збігу тяжких обставин, не усвідомлюючи значення своїх дій, уклала 14 березня 2003 року договір, за яким продала будинок ОСОБА_2 за 2200 американських доларів. Посилаючись на те, що ОСОБА_3, до якого вона перейшла проживати, створював неможливі умови, договору довічного утримання не уклав, одержані від ОСОБА_2 гроші за проданий будинок привласнив, просила розірвати договір купівлі-продажу з мотивів невідповідності його вимогам ст.ст. 151, 158, 228 ЦК, порушення істотних умов угоди та недійсності її з підстав, передбачених ст.ст. 55, 55, 57 ЦК України.
В процесі розгляду справи позивач змінювала та уточнювала позовні вимоги, які врешті зводились до вимоги про визнання недійсним зазначеного договору купівлі-продажу, як такого, що укладений внаслідок помилки, обману та зловмисної угоди відповідачів, збігу тяжких обставин для неї, ОСОБА_1, перебування її в момент укладення договору в такому стані, коли вона не могла розуміти значення своїх дій (ст. 55, 56, 57 ЦК України). Крім того, стверджувала, що оспорювана угода не відповідає вимогам закону, оскільки при укладенні договору було порушено порядок його нотаріального посвідчення, розрахунок проводився не в національній валюті, документи готував ОСОБА_3, якого вона, позивачка, не уповноважувала вчиняти такі дії. За таких обставин просила, визнавши з зазначених підстав недійсним договір купівлі -продажу, передати їй будинок АДРЕСА_1, а на користь ОСОБА_2 стягнути 11881 грн. вартості будинку з ОСОБА_3, якому ОСОБА_2 передав гроші при укладенні договору.
Справа судами розглядалась неодноразово. Останнім рішенням Світловодського міськрайонного суду від 18 травня 2006 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі представник позивачки ставив питання про скасування рішення суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та постановления нового рішення про задоволення позовних вимог. Зазначав, зокрема, що суд не повно з»ясував фактичні обставини, за яких було укладено договір з порушенням вимог закону та прав і інтересів позивачки, не врахував її похилого віку та становища, в якому опинилась ОСОБА_1 в результаті такої угоди; свої висновки обгрунтував сумнівними доказами.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивачки, який повністю підтримав доводи апеляційної скарги, відповідача ОСОБА_3 і його представника, які ці доводи заперечували, погоджуючись з рішенням, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду -залишенню без змін з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вважав встановленим, що підстав для визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним за ст.ст. 48, 55, 56, 57 ЦК (1963р.) немає, оскільки угода про відчуження ОСОБА_1 будинку була укладена відповідно до вимог закону, а обставини, на які посилалась позивачка в обгрунтування своїх вимог, не доведені.
Обґрунтовуючи висновки, суд посилався на те, що оспорюваний договір купівлі-продажу будинку був укладений при досягненні його сторонами згоди про всі істотні його умови, за волевиявленням власника,- остання усвідомлювала значення своїх дій, була достатньо проінформована про предмет та всі істотні умови угоди, наслідки її укладення.
При цьому суд дав належну оцінку тим обставинам, що умови договору, в тому числі і щодо ціни продажу Смоляк узгоджував з ОСОБА_1, остання попередньо зверталась в нотаріальну контору за консультацією, особисто підписала договір після ознайомлення з його змістом. Підстав для кваліфікації дій з боку ОСОБА_3 щодо ОСОБА_1 як обман суд першої інстанції не знайшов, оскільки ОСОБА_3 не є стороною чи представником продавця в оспорюваній угоді, а неукладення ним з позивачкою договору на умовах довічного утримання не свідчить про введення ним продавця в оману в розумінні ст. 57 ЦК. Виходячи з того, позивачка посилалась на укладення договору внаслідок помилки, оскільки надіялась на довічне утримання з боку ОСОБА_3, суд визнав, що правила ст. 56 ЦК та такий випадок не поширюється, оскільки помилка стосується мотивів укладення договору. Обгрунтовано суд визнав відсутніми підстави для визнання договору купівлі-продажу таким, що не відповідає вимогам закону (ст.48 ЦК). Обставини та докази, на які представник позивача посилався, зокрема, підписання договору продавцем за межами кабінету нотаріуса, підготовка документів ОСОБА_3 без відповідних повноважень, порушення пп.8,12,17 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не підтверджують факту невідповідності угоди вимогам закону як передбаченої ст. 48 ЦК підстави визнання угоди недійсною.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повній мірі з»ясував обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, проаналізував зібрані докази, дав їм належну правову оцінку і дійшов до обгрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 14 березня 2003 року.
Такий висновок узгоджується з вимогами ст.ст. 48, 55, 56, 57, 153, 224, 227, 228 Цивільного кодексу 1963 року, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, розясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в постанові №3 від 28 квітня 1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (з наступними змінами та доповненнями).
Достатньо мотивованою є відмова в позові щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 11,881 грн. За змістом позовної заяви така вимога викладена як правовий наслідок визнання недійсною угоди, що оспорюється.
Наведені в апеляційній скарзі та висловлені представником позивача в судовому засіданні доводи, які в основному зводились до твердження про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та доказам, порушенням норм матеріального і процесуального права, є безпідставними; вони не спростовують правильного по суті рішення суду першої інстанції, підстав для його скасування колегія суддів не встановила, тому,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну: скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката ОСОБА_4 відхилити, а рішення Світловодського міськрайонного суду від 18 травня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.