апеляційний суд одеської області
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2006 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого: Сегеди С.М.
суддів: Виноградової Л.Є.,
Гайворонського СП.,
при секретарі: Шкрабак В. О.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.07.2006 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП,
ВСТАНОВИЛА:
24 червня 2005 року ОСОБА_2 звернувся з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 14.03.2005 року о 18 годині 00 хв. ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки "Ніссан Альмера", держномер НОМЕР_1, що належав їй на праві приватної власності, на перехресті вулиць Єврейської та Рішельєвської у м. Одесі, допустила зіткнення із автомобілем марки "Ніссан-Премьєра", держномер НОМЕР_2, що належить позивачеві на праві приватної власності і котрим у той день керував його син - ОСОБА_3, чим завдала технічне ушкодження автомобілеві позивача, а саме: деформація капота, переднього бамперу, декоративної решітки, розбита ліва фара, повторювач повороту, дві галогенні фари, а також ліве крило, нижня рісничка фари, пошкоджено номерний знак.
Посилаючись на зазначені обставини позивач просив стягнути з відповідача 4824.06 грн. майнової шкоди, 200 грн. тг 59.50 грн. судових витрат та 1.0000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що відсутня постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності і тому її вина в скоєнні ДТП не встановлена.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.07.2006 року позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені частково та було стягнуто з ОСОБА_1 на його користь в рахунок відшкодування майнової шкоди 4824.06 грн., 200 грн. та 51 грн. судових витрат, в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди у сумі 10000 грн. було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про зміну судового рішення і задовольнити його позовні вимоги морального характеру у повному обсязі.
Апелянти мотивують свої скарги неправильним застосуванням та порушенням судом норм матеріального і процесуального права.
Справа № 22-5247/2006р. Категорія: ЦПК: 23
Головуючий у першій інстанції - Андрухів B.B. Доповідач -СегедаС.М.
Колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_3 та відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 з наступних підстав.
Суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню майнова шкода у розмірі 4824 грн. 06 коп. та витрати по оплаті вартості проведеної товарознавчої експертизи у розмірі 200 грн.
Судова колегія не приймає до уваги доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що оскільки судом винесена постанова про закриття провадження по адміністративній справі у відношенні неї через перебіг строку притягнення до адміністративної відповідальності, то її вина у скоєнні ДТП не встановлена.
Із зазначеної постанови Приморського районного суду м. Одеси від 23 травня 2005 року \а.с.9\ вбачається, що незважаючи на закриття справи з нереабілітуючих обставин, а через перебіг двомісячного строку притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 визнана винною в порушенні п. 32.1 Правил дорожнього руху, що призвело до зіткнення транспортних засобів під її керуванням та керуванням сина позивача, відповідальність за що передбачена ст. 124 КоАП України.
При цьому судова колегія виходить із вимог ч.З ст. 61 ЦПК України, згідно якої обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Безпідставні також доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 не є власником пошкодженого автомобілю "Ніссан-Премьєра", 1991 року випуску, державний НОМЕР_2, а тому є неналежним позивачем. Ці доводи спростовуються записом про власника зазначеного автомобілю в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 \а.с.42\.
При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, у відшкодуванні якої суд відмовив, судова колегія виходить із наступного.
У відповідності з ч.З ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, а також з урахуванням інших обставин, які мають, істотне значення, при цьому враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як вбачається із матеріалів справи, автомобілем керував не позивач, а його син, який прийняв на себе зобов'язання по зверненню із заявою про проведення авто-товарознавчої експертизи, ніс витрати на її проведення, по ремонту автомобіля, приймав участь у розгляді справи в суді в якості представника позивача.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не надав достатніх доказів спричинення йому моральної шкоди, у зв' язку з чим судова колегія залишає судове рішення в цій частині без змін.
Стосовно стягнення з позивача судового збору на користь держави у розмірі 91 грн. 50 коп., то суд безпідставно стягнув ці витрати.
При подачі позовної заяви до суду, позивачем обгрунтовано сплачено за вимоги матеріального характеру судовий збір у розмірі 51 грн., та за вимоги про відшкодування моральної шкоди - у розмірі 8.50 грн.
Висновок суду першої інстанції про те, що позивач повинен був сплатити судовий збір за вимоги немайнового характеру у розмірі 1 відсотка від ціни позову помилковий, не грунтується на вимогах законодавства та спростовується п. д\ ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито".
З цих підстав судова колегія вважає за необхідне виключити із резолютивної частини рішення вказівку про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави недоплачену суму судового збору на користь держави у розмірі 91.50 грн.
Крім цього, враховукгси, що позовна заява до суду надійшла в червні 2005 року, сторони не повинні сплачугати витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
Тому судова колегія виключас з резолютивної частини рішення вказівку про стягнення ОСОБА_1 10.03 грн., та з ОСОБА_3 19.97 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Згідно ст 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Зважаючи на те, що, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судом повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм процесуального права - судове рішення першої інстанції підлягає -шіні.
Керуючись ст.ст. 307 ч.і п.З: 309 ч.І п.4; 313; 314; 316; 317; 319 ЦПК України, колегія суддів,
В ИРИІІИЛА.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2006 року змінити
Із резолютивної частини рішення виключити вказівки про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави недоплачену суму судового збору в розмірі 91 грн. 50 коп.. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ДП "Судовий інформаційний центр" витрат на інформаційно-технічне забезпечення цивільного процесу в сумі 19 грн. 97 коп., та про стягнення з ОСОБА_1 на користь ДП "Судовий інформаційний центр" витрат на інформаційно-технічне забезпечення цивільного процесу в сумі 10 грн. 03 коп.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.