Справа № 22 Ц-1615/2006                                       Суддя першої інстанції: Костюченко Г.C.

Категорія   36                                                      Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І.

УХВАЛА

27 вересня     2006 р. Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої:              Вовненко Г.Ю.

суддів:                     Галу щенка O.І.

Колосовського С.Ю.

при секретарі:     Фірсовій Т.В.

за участю:

позивачки -             ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07.07.2006 р. у справі

за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

встановила:

16.05.2006 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Позивачка зазначала, що від шлюбу з відповідачем має сина ОСОБА_3.

Відповідач припинив шлюбні відносини, проживає окремо і ніякої матеріальної допомоги сім'ї не надає.

Вона не працює, займається доглядом за дитиною, яка хворіє та потребує значних витрат на лікування, вона сама отримує незначну допомогу по догляду, інших доходів немає.

Посилаючись на ці обставини, позивачка просила стягнути з відповідача на утримання сина 500 грн. щомісячно.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07.07.2006 р. постановлено про задоволення  позовних вимог частково.

На користь позивачки з відповідача стягнуто аліменти у розмірі 150 грн. щомісячно починаючи з 16.05.2006 р. до досягнення дитиною повноліття.

В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на його невідповідність вимогам матеріального закону та порушення судом процесуальних норм.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

При цьому, відповідно до правил ч.З ст. 181 та ч.1 ст. 184 цього кодексу, кошти на утримання дитини стягуються у частці від доходу батька, або у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід.

Визначаючи розмір аліментів суд має враховувати обставини, що передбачені ст.. 182 СК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка утримує та доглядає сина ОСОБА_3, якого народжено у шлюбі з відповідачем.

В зв'язку з цим, вона не працює, отримує допомогу по догляду у розмірі 114 грн.

Дитина хворіє, що вимагає певних витрат на її лікування.

Відповідач перебуває на обліку як особа, що постраждала від Чорнобильської катастрофи, на цій підставі отримує державну допомогу у розмірі 105 грн., іншого постійного доходу не має.

Він припинив сімейні стосунки з дружиною, проживає окремо, іншої сім'ї, яку мав би утримувати, не має.

Суд, повно та всебічно дослідив ці обставини спору, дав належну оцінку наданим доказам і враховуючи, що відповідач не має достатнього постійного доходу, щоб надавати утримання дитині у розмірі, якого вимагає позивачка, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову та стягнення аліментів у розмірі 150 грн. до досягнення дитиною повноліття, ухваливши з цього питання обгрунтоване доказами рішення.

Доводи апелянтки про неправильне визначення розміру стягнення, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суд обгрунтовано і в повному обсязі врахував обставини, передбачені ст. ст. 182, 184 СК України, стосовно розміру стягнення та матеріальних можливостей відповідача надавати аліменти на утримання дитини.

Що стосується посилань на хворобу дитини, що потребує значних грошових витрат, то позивачка не позбавлена права вимагати у судовому порядку стягнення з відповідача додаткових коштів на фінансування її витрат на лікування сина, відповідно до вимог ст.. 185 СК України.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України,   судова колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07.07.2006 р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу, може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.