Справа 22а -429                                    Головуючий у першій інстанції - Желєзний I.B.

Категорія -    23                                     Доповідач апеляційної інстанції- Данилова О.О.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2006 року                                                                       м.Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого   Лисенка П.П.

суддів                Данилової О.О., Кутової Т.З.

при секретарі           Варміш О.С.

за участю   позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 представника відповідача Черненко О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Баштанському районі Миколаївської області (далі -

Баштанська ДПІ) на постанову Баштанського районного суду Миколаївської області від 21 червня 2006 року за позовом

ОСОБА_1

до Баштанської ДПІ

про визнання податкового повідомлення нечинним

УСТАНОВИЛА:

22 травня 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогою про скасування податкового повідомлення Баштанської ДПІ від 28 квітня 2006 року, яким їй, як фізичній особі, визначено до сплати 8884 грн.20 коп. податку з доходу. Таким доходом відповідач вважав отримання нею у спадщину після смерті матері ОСОБА_3 права на земельну частку /пай/ розміром 8,3 ум.кад.га у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Комунар», а також рахунки у Баштанському відділенні Державного Ощадного банку України.

Позивачка обґрунтовувала свої вимоги тим, що відповідно до статей 4 та 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року /далі Закон №889/ успадковане спадкоємцем першого ступеня споріднення нерухоме майно оподатковується за нульовою ставкою, а суми заощаджень та грошових внесків, вкладених до 2 січня 1992 року, не оподатковуються.

Постановою Баштанського районного суду від 21 червня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено. Податкове повідомлення НОМЕР_1 визнано нечинним.

В апеляційній скарзі начальник Баштанської ДПІ, посилаючись на неправильне тлумачення та застосування судом норм податкового законодавства, просив постанову суду скасувати.

Перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору між сторонами є різне визначення характеру об'єкту оподаткування, зокрема успадкованого права на земельну частку /пай/. Позивачка вважає це об'єктом нерухомого майна /підпункт "а" пункту 13.1 статті 13 Закону/, яке, як спадщина, має оподатковується за нульовою ставкою /підпункт "а" пункту 13.2.1 статті 13 Закону/. Відповідач же відносить цей об'єкт спадщини до об'єкту комерційної власності, а саме до корпоративного права /підпункт "в" пункту 13.1 статті 13 Закону/, який оподатковується за ставкою 13 % /підпункт "в" пункту 13.2.1 статті 13 Закону/.

Суд першої інстанції дослідив ці обставини в судовому засіданні і дійшов вірного висновку про те, що право на земельну частку /пай/ не може бути віднесено до об'єкту комерційної власності, а саме до корпоративного права. Адже за змістом корпоративні права є сукупністю правових можливостей /організаційних та майнових/ учасника певною юридичної особи, а носієм цих прав є особа, котра має частку в статутному фонді господарської організації / ст.167 ГК України/.

Колегія погоджується і з висновком суду, що право на земельну частку /пай/ як об'єкт оподаткування має бути віднесено до об'єктів нерухомого майна, бо це право на долю у спільній /колективній/ власності на землю.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на час смерті спадкодавця ОСОБА_3/ а.с.7/ було складено державний акт на право власності на земельну ділянку площею 7.61 га / а.с.24/.

За такого суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про невірне визначення відповідачем податкового зобов'язання ОСОБА_1, а тому визнав нечинним і оскаржуване податкове повідомлення.

Посилання апелянта не те, що право на земельну частку /пай/ є майновим правом, не перешкоджає його характеристики як об'єкта нерухомого майна, оскільки відповідно до ст. 190 ЦК України майном вважаються також і майнові права.

Не мають правового значення і посилання апелянта на податкове роз'яснення, зокрема на лист ДПА України від 12 квітня 2006 року за № 6927/7/17-000717. Відповідно до п.1.3 Порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 12 квітня 2003 року №176, такі роз'яснення є лише оприлюдненням розуміння податковими органами окремих положень податкового законодавства, яке не має сили нормативно-правового акту.

Необгрунтованим є і посилання апелянта на пункт 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181 /далі Закон № 2181/, оскільки ця 'норма стосується податкового зобов'язання, яке самостійно визначає платник податків у податковій декларації. Податок з доходу фізичних осіб нараховує не платник податків, а контролюючий орган / підпункти 4.1.1 пункту 4.1 та підпункт "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181/. А у декларації про доходи позивачка визначала не податкове зобов'язання, а лише одержані доходи / а.с.43 зворот/.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду   чи   доводили   би   порушення   ним   вимог   податкового   та   процесуального законодавства, колегія не вбачає підстав для скасування судового рішення. Керуючись ст.ст. 200, 206 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Баштанської ДПІ залишити без задоволення, а постанову Баштанського районного суду від 21 червня 2006 року - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом одного місяця   може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного cуду України.